Щодо робочого часу водіїв є окремий нормативний документ — Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Мінтрансу від 07.06.2010 №340 (далі — Положення №340).
Положення №340 досить чітко регламентує, що вважається робочим часом, а що — часом відпочинку. I водій так само має право на вихідний день, як і решта працівників. Так, згідно з пп. 5.4 Положення №340, тривалість щотижневого відпочинку водія має бути не менше ніж 45 послідовних годин. Це і є вихідні дні такого водія.
Якщо водій зупиняється під час прямування за маршрутом на один чи кілька днів, не перебуваючи при цьому в транспортному засобі, використовує свій час на власний розсуд, — це для нього час відпочинку (пп. 1.5 Положення №340). Тобто це може бути також його вихідний день. У цей вихідний день транспортний засіб може перебувати на паркінгу чи в іншому місці в цей час, а після закінчення вихідних водій може продовжити рух за маршрутом.
Отже, якщо водій, що перебуває у відрядженні, протягом руху за маршрутом зупиняється в якомусь місці, де має вихідний (вихідні), то за ці дні йому нараховуються добові, зарплата за ці дні не платиться (про оплату цих днів у подвійному розмірі взагалі не йдеться), а позаяк в описаному випадку водій на вихідних удома, то проживання йому не компенсується.
Оскільки це одне відрядження, то видається один наказ.
Таким чином, якщо водій, відряджений у закордонне відрядження, зупиняється на вихідні вдома, йому за ці вихідні оплачуються тільки добові, без компенсації найму житла, бо це його власне місце проживання. Відрядження переривати не потрібно: це одне відрядження, на яке видається один наказ. Позаяк це просто вихідні дні водія, скерованого у відрядження, то у табелі має бути літерне позначення «ВД» без зазначення кількості годин.