Простій та відпустковий стаж за період простою
Нагадаємо: простій — це зупинення роботи, спричинене відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ст. 34 КЗпП). Тут важливо знати, що простій може бути оплачено у два способи (див. таблицю), і на це зверніть увагу, бо далі будемо говорити про врахування та неврахування простою під час розрахунку відпусткових.
Таблиця
Варіанти оплати простою
| Підстава для простою | Розмір оплати |
| Не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого КМУ | Не нижче ніж 2/3 тарифної ставки (окладу) |
| Виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і довкілля не з вини працівника | У розмірі середнього заробітку |
Питання накопичення чи ненакопичення днів щорічної відпустки працівникам (так званий відпустковий стаж) врегульовано у ст. 9 Закону про відпустки.
За працівниками, які перебувають у простої, накопичуються дні щорічної основної відпустки (частина перша статті 9 Закону про відпустки). Іншими словами, простій — це період, який зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, позаяк працівники фактично не працюють, але за ними згідно із законодавством зберігається місце роботи та частково заробітна плата.
Обчислення відпусткових, якщо був простій
А от з цього питання автор не зовсім згодна з відповіддю МОН.
Фахівці МОН зазначили таке. Відповідно до абз. 6 пункту 2 Порядку №100 час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, вилучається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також вилучається час, за який немає даних про нараховану заробітну плату працівника внаслідок бойових дій під час дії воєнного стану.
Тобто період простою не враховується до розрахункового періоду (останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки). Отже, працівникам, які були на простої менше ніж рік (наприклад, 8 місяців), розрахунковий період для обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток буде фактично відпрацьований за ці 12 місяців період — 4 місяці. І тоді розрахунок здійснюється, як зазначено у пункті 7 Порядку №100.
Якщо працівник не має розрахункового періоду (тобто він був на простої 12 і більше місяців), то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абз. 3 — 5 п. 4 Порядку №100 (тобто з окладу. — Прим. автора).
Але, на думку автора, не все так просто. Авжеж, якщо простій оплачено в розмірі 2/3 посадового окладу, тоді його слід вилучити з розрахунку. А якщо простій оплачено в розмірі середнього заробітку або цілого окладу, то підстав вилучати період простою немає.
Якщо працівник справді весь рік чи більше був у простої, який оплачували з розрахунку 2/3 від окладу, то зарплата цей період зберігалася за ним частково і цей період вилучається з розрахунку. Тоді відпусткові слід рахувати з окладу працівника.
Якщо розмір посадового окладу менший за розмір МЗП (у 2023 році — 6 700 грн), середню заробітну плату розраховують з установленого розміру МЗП на час розрахунку. Якщо трудовий договір укладено на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводять з розміру МЗП, обчисленого пропорційно до умов трудового договору.
Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюють виходячи з посадового окладу чи МЗП, то її обчислюють шляхом множення посадового окладу чи МЗП на кількість місяців розрахункового періоду.
Приклад Працівник іде у відпустку в червні 2023 року. Його оклад — 6 000 грн. Розрахунковий період червень 2022 — травень 2023. Весь розрахунковий період працівник був у простої, який оплачувався з розрахунку 2/3 окладу. Таким чином, слід рахувати середньоденну зарплату з окладу. Але ж оклад становить лише 6 000 грн. Тому, за приписами Порядку №100, відпусткові слід рахувати з МЗП. МЗП у 2023 році — 6 700,00 грн.
Тож розрахунок середньоденної зарплати буде такий: 6 700 грн х 12 міс. : 365 к. д. = 220,27 грн.
Зверніть увагу! Ділення відбувається на 365 к. д. без вилучення святкових і неробочих, тому що відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону №2136 у період дії воєнного стану норми статті 73 КЗпП не застосовуються. Тобто немає обов’язку надавати відпочинок працівникам під час святкових та неробочих днів.
А далі середньоденну зарплату множимо на кількість календарних днів відпустки.
Виплата допомоги на оздоровлення педпрацівникам
Питання виплати допомоги на оздоровлення педпрацівникам врегульовано статтею 57 Закону про освіту. Допомога на оздоровлення виплачується у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки і є гарантованою виплатою педагогічним та науково-педагогічним працівникам, щоправда, лише за основним місцем роботи.
Виплата здійснюється згідно з постановою КМУ від 31.01.2001 №78 і поширюється на педагогічних і науково-педагогічних працівників, перелік посад яких затверджено постановою КМУ від 14.06.2000 №963.
Тривалість відпустки та недоцільність її обмеження 24 днями
Про можливість обмеження відпустки 24 календарними днями за поточний рік зазначено в статті 12 Закону №2136. Причому наразі норми цієї статті значно м’якші, ніж були у її першій редакції.
Зверніть увагу: в статті 12 Закону №2136 зазначається про право на обмеження, а не обов’язок. Тож ця норма дозволяє роботодавцям у період дії воєнного стану надавати педагогічним та науково-педагогічним працівникам щорічні основні відпустки повної тривалості.
Відповідно до статті 6 Закону про відпустки педагогічним працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 к. д. згідно з Порядком №346.
Фахівці МОН у коментованому листі зауважили: у разі обмеження тривалості щорічної основної відпустки у період дії воєнного стану не скасовано право педагогічних та науково-педагогічних працівників на отримання оплачуваної щорічної відпустки повної тривалості, і невикористані дні мають бути надані (компенсовані) після закінчення воєнного стану або при звільненні працівника.
І зроблено висновок, що недоцільно обмежувати тривалість щорічної відпустки педагогічних та науково-педагогічних працівників, позаяк надалі це призведе до збільшення витрат на заробітну плату. Тобто потребуватиме збільшення річного фонду заробітної плати на більше ніж місячний обсяг для виплати компенсації.
Нормативна база
- Закон про відпустки — Закон України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки».
- Закон про освіту — Закон України від 05.09.2017 №2145-VIII «Про освіту».
- Закон №2136 — Закон України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
- Порядок №100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.1995 №100.
- Порядок №346 — Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам, затверджений постановою КМУ від 14.04.1997 №346.