Використання РРО регламентується Законом про РРО1, а використання платіжних карток — Законом про платіжні послуги2. РРО і платіжні картки — це різні речі і відповідно регулюються різними законами. Через те що розрахунки платіжними картками належать до розрахункових операцій, такі розрахунки майже завжди реєструються через РРО з видачею платнику чека РРО. Проте жодний закон не містить вимоги про те, що якщо є РРО, то обов’язково разом із ним має бути і POS-термінал. Вимоги до обов’язкового застосування РРО та POS-термінала є різними.
1 Закон України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
2 Закон України від 30.06.2021 №1591-IX «Про платіжні послуги».
Обов’язок застосування РРО визначено ст. 3 Закону про РРО. Якщо є розрахункова операція, то вона має реєструватися через РРО. Жодних норм про одночасне застосування POS-термінала Закон про РРО не містить.
Обов’язок торговців застосовувати POS-термінали регламентовано ст. 38 Закону про платіжні послуги. Торговці зобов’язані забезпечувати можливість здійснення безготівкових розрахунків за продані товари (надані послуги), у тому числі за допомогою електронних платіжних засобів та/або платіжних застосунків, та/або платіжних пристроїв (ч. 28 ст. 38 Закону про платіжні послуги).
Згідно з ч. 29 ст. 38 Закону про платіжні послуги, торговцям забороняється:
1) у будь-який спосіб обмежувати право держателя електронного платіжного засобу обирати для здійснення розрахунків будь-який електронний платіжний засіб платіжних систем відповідно до абзацу першого частини двадцять восьмої цієї статті;
2) встановлювати будь-яку додаткову (супровідну) плату під час здійснення оплати за продані ними товари (надані послуги) з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв, у тому числі плату за використання певного електронного платіжного засобу, платіжного застосунку або платіжного пристрою;
3) встановлювати різні ціни на ті самі товари чи послуги у разі здійснення розрахунку за них у безготівковій формі порівняно з розрахунком готівковими коштами.
Торговці мають право заохочувати держателя до використання певного електронного платіжного засобу для здійснення розрахунків.
Терміни, до настання яких торговці мають забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги), визначаються Кабміном.
Згідно з Постановою КМУ від 29.07.2022 №894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» у суб’єктів господарювання виникає обов’язок застосування POS-терміналів, а саме:
— з 1 січня 2023 року POS-термінали мають бути у торговців, які займаються торгівлею у населених пунктах, де мешкає понад 25 тис. людей;
— з 1 січня 2024 року термінали повинні мати торговці, які провадять господарську діяльність у населених пунктах, де мешкає від 5 до 25 тис. людей;
— з 1 січня 2025 року це правило почне застосовуватися і до торговців, які провадять діяльність у населених пунктах, де мешкає менше ніж 5 тис. людей;
— з 1 січня 2026 року це правило почне застосовуватися і до торговців — фізичних осіб — підприємців — платників єдиного податку першої групи, торговців, які здійснюють торгівлю з використанням торгових автоматів, виїзну (виносну) торгівлю, продаж власно вирощеної або відгодованої продукції.
З 1 січня 2023 року обов’язок приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) виникає також у підприємств торгівлі з торговельною площею до 20 кв. метрів.
В описаному випадку розрахункові операції не проводяться, а РРО був зареєстрований виключно для отримання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним, щоб можна було відпускати пальне через ПРК. Також особливість цієї ситуації в тому, що продавець не має АЗС і реалізує пальне лише певному колу покупців, тому що він не брав на себе обов’язку здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до нього звернеться (тобто це не публічний договір згідно зі ст. 633 ЦКУ). Договір продажу пального покупцям не є публічним, тому що пальне у цього продавця можуть отримати лише ті покупці, які уклали з ним окремий договір і сплачують за продане їм пальне безпосередньо на рахунок продавця. Тому й розрахункових операцій тут немає і немає обов’язку приймати платіжні картки.
І лише в тому разі, коли продавець пального візьме на себе обов’язки згідно з публічним договором продажу пального, а отже, почне приймати оплату готівкою або картками, й одночасно за умови що він має обов’язок застосовувати POS-термінал згідно з Постановою №894, він буде зобов’язаний використовувати POS-термінал. Але для цього потрібно буде організувати роботу АЗС, це вже буде публічний договір і зовсім інша історія.