Законодавством не заборонено підприємцям бути найманими працівниками у інших фізичних чи юридичних осіб.
Згідно з ч. 6 ст. 4 Закону про ЄСВ, фізичні особи — підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, які мають основне місце роботи або уклали гіг-контракт з резидентом «Дія.Сіті», звільняються від сплати за себе єдиного за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Тож зазначеною нормою чітко визначено право підприємця не сплачувати за себе ЄСВ, якщо такий ЄСВ сплачено роботодавцем у розмірі не менше мінімального страхового внеску за основним місцем роботи.
Тобто ФОП, який не лише здійснює підприємницьку діяльність, а є найманим працівником (основне місце роботи, а не сумісник), звільняється від сплати єдиний соціальний внесок за себе за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за нього у розмірі не менше мінімального страхового внеску. А ось за ті місяці звітного періоду, за які роботодавцем за основним місцем роботи з якихось причин не було сплачено ЄСВ чи сплачено у розмірі нижчому від мінімального, ФОП повинен сплатити єдиний соціальний внесок самостійно у розмірі не менше мінімального страхового внеску.
Аналогічну думну податківці нещодавно (13 липня 2022 року) зазначили у підкатегорії 201.04 ЗІР.
Отже, добровільна сплата ЄСВ підприємцями, в тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, чинним законодавством не передбачена.
Суми ЄСВ, що сплачені підприємцем одночасно з роботодавцем за основним місцем роботи, вважатимуться помилково сплаченими та можуть бути зараховані в рахунок майбутніх платежів з ЄСВ або повернуті йому у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади.
Відповідно, сплачені добровільно суми ЄСВ не підлягають відображенню в додатку 1 до декларації.