Відповідно до пп. 170.2.2 ПКУ, інвестиційний прибуток розраховують як додатну різницю між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається зі суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу або вартістю інвестиційного активу, що була задекларована особою як об’єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування згідно з підрозділом 9-4 розділу XX ПКУ з урахуванням норм пп. 170.2.4 — 170.2.6 ПКУ (крім операцій із деривативами).
Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юрособи-резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
З наведеного випливає, що витрати на придбання інвестиційного активу (корпоративних прав) — це вартість майна, яка вноситься до СК, а не та вартість, за якою це майно придбав учасник раніше.
Відповідно, прибуток фізособи-учасника від продажу її частки в юрособі дорівнює націнці, тобто 1 000 грн.
Як визначається така вартість?
Якщо підприємство є ТОВ, воно керується в цьому питанні Законом про ТОВ/ТДВ1.
1 Закон України від 06.02.2018 №2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Відповідно до ч. 3 ст. 13 цього Закону вклад у негрошовій формі мусить мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких узяли участь усі учасники товариства. При створенні товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства.
Чинне законодавство не визначає, що таку оцінку має встановлювати незалежний оцінювач, тобто для визначення вартості майнових вкладів достатньо рішення засновників ТОВ.
Але незалежна оцінка майна може бути здійснена, якщо таке рішення буде прийнято загальними зборами ТОВ.