Чи зобов’язаний ФОП сфери торгівлі — платник ЄП 3-ї групи реєструвати РРО?
Нагадаємо, що з 1 січня 2022 року закінчився перехідний період (п. 61 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ) і застосування РРО або ПРРО платниками ЄП 1-ї — 4-ї груп стало обов’язковим. Відповідно до п. 296.10 ПКУ РРО або ПРРО не застосовують лише платники єдиного податку 1-ї групи.
Щодо решти суб’єктів господарювання, то згідно із Законом про РРО застосування РРО або ПРРО є обов’язковим для СГ, які здійснюють розрахункові операції в готівковій або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) під час продажу товарів (надання послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу.
А в коментованій ІПК податківці наголошують, що обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахункових операцій або наявності того чи іншого зареєстрованого КВЕД, а виключно від наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначені законодавством, у тому числі нормами його прямої дії, які встановлюють винятки із загальних правил.
Законодавство наразі каже ось що.
По-перше, обов’язок застосування РРО виникає в разі виникнення розрахункової операції (визначення ми наводимо нижче), і це прямо визначає Закон про РРО.
По-друге, у законодавстві передбачено винятки, коли під час розрахункових операцій РРО можна не застосовувати, зокрема, це:
— звільнення від застосування РРО та розрахункових книжок — ст. 9 Закону про РРО (наприклад, юрособи під час реалізації продукції власного виробництва);
— звільнення від застосування РРО, проте з використанням розрахункових книжок та КОРО — Перелік №1336 (наприклад, платники ЄП у селах та у селищах відповідно до нещодавніх змін).
Звільнення від РРО у селах та селищах з 11.02.2022 р.
Без РРО, з використанням розрахункових книжок та КОРО, можна проводити:
— роздрібну торгівлю та громадське харчування на території села, селища, що здійснюються підприємствами споживчої кооперації, а також сільськогосподарськими товаровиробниками, які використовують продукцію власного виробництва;
— роздрібну торгівлю, громадське харчування та побутове обслуговування на території закритих військових гарнізонів і містечок, а також військових частин, розташованих у межах сіл та селищ;
— роздрібну торгівлю медичними і фармацевтичними товарами та надання медичних і ветеринарних послуг на території сіл та селищ;
— продаж товарів (за переліком, установленим КМУ за поданням Мінінфраструктури) і надання послуг поштовими відділеннями та пунктами зв’язку в селах та селищах;
— надання побутових послуг на території сіл та селищ;
— роздрібну торгівлю насінням у кіосках на території сіл, селищ та селищ міського типу;
— діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг суб’єктами підприємницької діяльності на території сіл, селищ і селищ міського типу, яким згідно із Законом «Про статус гірських населених пунктів в Україні» надано статус гірських;
— надання послуг з газопостачання, водопостачання, водовідведення і теплопостачання в селах та селищах за умови проведення розрахунків вдома у споживача.
І ось тут уже для застосування звільнення від РРО вид та характер діяльності, форма розрахунків, організаційно-правова форма (ФОП чи ТОВ), система оподаткування та обсяг доходу мають значення.
Повертаємося до наших розрахункових операцій. Визначення, яке податківці регулярно цитують, наведене у ст. 2 Закону про РРО: розрахункова операція — це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Визначення в законі чітко передбачає: застосування РРО/ПРРО потребує або приймання готівки, або приймання платіжної картки від покупця (немає значення, через POS-термінал чи на інтернет-сайті), яке здійснюється лише за наявності укладеного договору еквайрингу.
Наголосимо: приймання картки до оплати — це коли покупець вводить платіжні дані своєї картки на сайті (в платіжному застосунку тощо) або застосовує її фізично для оплати через POS-термінал. При цьому застосовується той метод оплати, який встановлено продавцем.
Але продавцю для прийняття до оплати платіжних карток потрібно укласти з банком договір еквайрингу. Покупець платіжних реквізитів продавця може й не знати, бо їх знає еквайр, який і списує з продавця кошти, отримавши його платіжні реквізити або під час фізичного застосування при оплаті через POS-термінал.
А якщо продавець виставляє в інтернет-магазині рахунок?
Якщо продавець надав покупцю свої реквізити (немає значення, IBAN чи номер картки, який фактично прив’язаний до того самого IBAN), а покупець, своєю чергою, у зручний для себе спосіб здійснив оплату (через касу банку або за допомогою застосунку «Клієнт-банк» (Приват24, Моно і тощо)), ми вважаємо, що це не розрахункова операція і відповідно РРО застосовувати не потрібно. Адже продавець жодним чином платіжну картку від покупця не отримує, а навпаки, надає свої реквізити (про що у визначенні розрахункової операції нічого не зазначено!).
Податківці вважають інакше
У податківців у коментованій ІПК підхід дещо інший.
Вони роз’яснюють, що законодавство України ототожнює готівкові розрахункові операції з розрахунковими операціями, здійсненими за допомогою POS-терміналів та реквізитів платіжних карток установ банків, що проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності, у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Нібито все звучить так само, як трактуємо й ми, але у подальшому висновку фіскали забувають, що у визначенні розрахункової операції йдеться саме про приймання платіжної картки (реквізитів платіжної картки) продавцем від покупця. Що ж до надання продавцем реквізитів своєї платіжної картки, то вимоги застосовувати РРО/ПРРО у законодавстві немає, бо від покупця він картки чи її реквізитів не приймає.
Але в ІПК наводиться такий висновок:
— якщо продавець надає покупцю для оплати за товар реквізити поточного рахунку у форматі IBAN, то РРО/ПРРО не застосовується, бо така операція не є розрахунковою у розумінні Закону про РРО, у тому числі здійснена споживачем за допомогою платіжного сервісу;
— якщо продавець для оплати за товар (послугу) надав реквізити свого електронного платіжного засобу (платіжної картки) або споживачу надано можливість здійснити оплату за товар з використанням реквізитів платіжної картки продавця, така операція є розрахунковою та потребує застосування РРО/ПРРО на загальних підставах.
Виходить, податківці відштовхуються від форми здійсненої операції, а не від її суті і фактичного виду розрахунків. Вони чомусь не помічають, що розрахунковою операцією у безготівковій формі є саме приймання продавцем реквізитів покупця (особисто або через еквайра), а надання власних реквізитів платіжної картки продавця (переказ на яку, по суті, тотожний переказу на рахунок IBAN) розрахунковою операцією не є, а отже, і застосування РРО не потребує.
Тобто сплата коштів покупцем за реквізитами картки продавця, яка прив’язана до його підприємницького рахунку, нічим не відрізняється від переказу за реквізитами такого рахунку (такі кошти так само будуть доступні через картку підприємця).
Отже, обережні платники податків, якщо бажають уникнути застосування РРО, мають надавати покупцям для оплати саме реквізити рахунку у форматі IBAN.
Платіжна картка
Платіжна картка — електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором;
Пункт 1.27 Закону про платіжні системи
Чи вважається порушенням відсутність зареєстрованого РРО з 01.01.2022 р.?
Реєстрація та застосування підприємцем РРО/ПРРО у встановленому Законом РРО порядку є обов’язковими лише у разі здійснення розрахункових операцій у розумінні Закону про РРО.
Тобто за саму відсутність зареєстрованого РРО/ПРРО вас не штрафуватимуть. Штраф виникає у разі, якщо ви не проводите розрахункові операції за допомогою РРО або ПРРО.
Немає розрахункових операцій? Немає потреби і в наявності РРО/ПРРО.
У разі встановлення під час перевірки факту непроведення розрахункових операцій через РРО/ПРРО з фіскальним режимом роботи, якщо їх застосування передбачене Законом про РРО, відповідальність за це порушення передбачена п. 1 ст. 17 Закону про РРО, а саме:
— 100% вартості проданих з порушеннями товарів (робіт, послуг) — за порушення, вчинене вперше;
— 150% вартості проданих з порушеннями товарів (робіт, послуг) — за кожне наступне вчинене порушення.
Чи скасовується реєстрація платником ЄП через відсутність РРО з 01.01.2022 р.?
Податківці зауважили, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом вилучення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, передбачених п. 299.10 ПКУ.
А скасування реєстрації платником ЄП за відсутності зареєстрованого РРО/ПРРО не передбачено п. 299.10 ПКУ. Отже, наявність чи відсутність РРО не впливає на право платника податку перебувати на спрощеній системі оподаткування.
Нормативна база
- Закон про платіжні системи — Закон України від 05.04.2001 р. №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
- Закон про РРО — Закон України від 06.07.1995 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
- Перелік №1336 — Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затверджений постановою КМУ від 23.08.2000 р. №1336.