У коментованій нами справі ВС наголосив, що закон прямо та буквально передбачає переважне право інших учасників товариства на придбання частки (частини частки) одного з них. Це переважне право купівлі, що виникає лише в разі її продажу.
* Постанова ВС від 14.06.2022 р. у справі №904/4790/20.
Але як бути з договором про передачу майна (майнових прав на частку у статутному капіталі ТОВ) від боржника (учасника ТОВ) стягувачу (приватному виконавцю) в рахунок погашення боргу кредитору (фізособі), укладеним у межах виконавчого провадження? Чи працює тут правило щодо переважного права на придбання частки боржника-учасника ТОВ іншими учасниками такого ТОВ?
Коли учасник винен грошей за рішенням суду…
Уявимо собі, що на одного з учасників ТОВ (ідеться про учасника ТОВ як про фізособу) відкрито виконавче провадження (наприклад, за судовим рішенням про стягнення з такої фізособи суми боргу за договором поруки). Але ситуація цікава й з погляду суми стягнення — вона значно менша, ніж номінальна вартість частки такої фізособи як учасника ТОВ у статуті товариства. Причому частка у СК ТОВ такої фізособи значна та становить 86%, що відповідає понад 35 млн грн за номіналом. Тимчасом як сума боргу, що має бути стягнена приватним виконавцем, трохи більша ніж 5 млн грн.
Варто нагадати, що чинний Закон про ТОВ/ТДВ не містить положень про порядок визначення ціни на частку у статутному капіталі ТОВ. Відтак, у разі укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав продавець може прописати ціну, яка вища або нижча за номінальну вартість частки, яка відчужується.
Надалі приватний виконавець на підставі звернення сторін виконавчого провадження (кредитора та боржника — учасника ТОВ) із заявою про укладення мирової угоди між сторонами перебуває у процесі виконання рішення та передачі її до суду для затвердження. Йшлося про домовленість між сторонами щодо передачі частки боржника — учасника ТОВ у СК товариства в рахунок часткового погашення боргу в порядку ч. 8 ст. 26 Закону про виконавче провадження, а саме про передачу у власність стягувача боргу в розмірі 5100000,00 грн (без ПДВ).
На підставі зазначених домовленостей приватний виконавець виніс постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, а також було знято арешт з частки боржника — учасника ТОВ у статутному капіталі ТОВ.
На момент прийняття рішення про передачу частки стягувачу в рахунок погашення боргу учасниками товариства (крім боржника з часткою у 35 млн грн) були ще три особи: дві фізособи з часткою у статутному капіталі по 2580500,00 грн та юрособа — ТОВ «А» з часткою 538103,56 грн. Загальний розмір статутного капіталу — понад 41 млн грн.
Положення статуту та дії боржника — учасника ТОВ
Щодо умов про продаж частки, на яку звертається стягнення, то:
1) у пунктах 6.1 та 7.1 статуту (у редакції від 23.06.2020 р.) передбачено, що учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі;
2) статут ТОВ не містить положень про можливість відчуження частки (її частини) лише за згодою інших учасників товариства;
3) між кредитором та боржником — учасником ТОВ укладено договір про передачу майна (майнових прав), за умовами якого сторони погодили, що боржник передає майно у власність кредитору, а кредитор приймає майно в рахунок повного погашення боргу за виконавчим листом, виданим 10.06.2020 р. Дніпровським апеляційним судом про стягнення з боржника на користь стягувача заборгованості за договором поруки від 04.06.2014 р. у розмірі 191000 доларів США 00 центів, що станом на 03.06.2019 р. еквівалентно 5128350,00 грн;
4) 25.08.2020 р. за нотаріально посвідченим актом приймання-передачі боржник передав, а кредитор прийняв частку у статутному капіталі товариства номінальною вартістю 35355263,52 грн, що еквівалентно 86% від суми СК, за вартістю 5128350,00 грн згідно з договором про передачу майна (майнових прав);
5) вже 19.09.2020 р. відбулася зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юрособи, за наслідками якої у складі учасників товариства значиться вже кредитор із розміром у статутному капіталі 35355263,52 грн і за часткою 86% замість боржника.
З такими подіями категорично не погодились інші три учасника ТОВ, які вважають, що навіть за наявності судового рішення та примусового стягнення коштів з четвертого учасника у будь-якому разі він не мав права відчужити свою частку в рахунок погашення боргу в межах виконавчого провадження без пропозиції придбання цієї частки іншими учасниками цього ТОВ.
Тому такі три учасники звернулися до суду з вимогами:
— визнати недійсними договір та акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства;
— скасувати реєстраційну дію щодо заміни у складі учасників та перевести права покупців на таких учасників.
Переважне право учасників — лише у разі продажу третім особам?
Нагадаємо, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 20 Закону про ТОВ/ТДВ учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі. Якщо кілька учасників товариства скористаються своїм переважним правом, вони придбавають частку (частину частки) пропорційно до розміру належних їм часток у статутному капіталі товариства.
А відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону про ТОВ/ТДВ виконавець пропонує іншим учасникам товариства (крім тих, які письмово відмовилися від свого переважного права щодо частки) придбати частку відповідно до статті 20 цього Закону.
Загалом, суди попередніх інстанцій вважають, що:
— відповідно до статей 21, 22 Закону про ТОВ/ТДВ учасники товариства користуються переважним правом лише у разі укладення договору купівлі-продажу, а не відступлення (відчуження) частки в інший спосіб, відмінний від продажу (зокрема, коли йдеться про передачу частки учасника в рахунок боргу в межах виконавчого провадження);
— договір про передачу майна (майнових прав у СК ТОВ) у рахунок погашення боргу не є договором купівлі-продажу, бо ним не було передбачено сплати стягувачем боржнику коштів за придбання частки, що є істотною умовою договору купівлі-продажу. До речі, варто згадати, що вище ми зазначили про номінальну вартість частки у СК ТОВ у розмірі 35 млн грн, яка була передана в рахунок погашення боргу в сумі трохи більше ніж 5 млн грн;
— частка у статутному капіталі товариства була відчужена за договором про передачу майна (майнових прав) від боржника стягувачу в рахунок погашення боргу, укладеним під час виконавчого провадження відповідно до ч. 8 ст. 26 Закону про виконавче провадження, а не в порядку звернення стягнення на майно боржника.
Пояснимо
Річ у тім, що норма ч. 8 ст. 26 Закону про виконавче провадження каже про добровільну домовленість боржника зі стягувачем щодо передачі останньому майна або другий варіант — щодо реалізації майна та передачі коштів від продажу стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. Коли ж ми кажемо про звернення стягнення приватним виконавцем на частку в СК ТОВ, то тут уже діють спеціальні норми, передбачені ст. 53-1 Закону про виконавче провадження, яка прямо відсилає до врегулювання такого випадку безпосередньо самим Законом про ТОВ/ТДВ.
Тому суди вважають, що у разі домовленості між боржником та стягувачем (кредитором) про передачу частки у СК ТОВ у рахунок погашення боргу з укладенням відповідного договору правило за ст. 20, 22 Закону про ТОВ/ТДВ щодо переважного права учасників на придбання такої частки не працює і ці норми не застосовуються приватним виконавцем.
Багато хто скаже, що цей висновок не має права на існування, бо коли йдеться про розподіл часток учасників, зміни складу учасників тощо, то має працювати спеціальний Закон про ТОВ/ТДВ. А норми Закону про виконавче провадження не є спеціальними та не можуть інакше врегульовувати чи змінювати положення Закону про ТОВ/ТДВ. Адже приписи ч. 6 ст. 20 Закону про ТОВ/ТДВ прямо передбачають право учасників на власний розсуд урегулювати окремі вимоги щодо переважного права учасників. Зокрема, статутом товариства може встановлюватися інший порядок реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства, відмови від реалізації переважного права учасників товариства. Статутом також може бути передбачений обов’язок учасника товариства, який має намір продати частку (частину частки) третій особі, провести спершу переговори щодо її продажу з іншими учасниками товариства.
І тут учасники мають право визначити, що йдеться про всі випадки продажу/відчуження частки третій особі. Яким чином тоді без отримання інформації зі Статуту кредитор та боржник можуть домовитися про передачу частки в рахунок погашення боргу в межах виконавчого провадження без попередження про це інших учасників із дотриманням їх права на переважне придбання частки? Тим більше що виконавче провадження має на меті погасити борг у грошовому еквіваленті, а не передати частку в СК ТОВ такому кредиторові. Тож цей борг можуть погасити й інші учасники, викупивши частку боржника чи її частину та сплативши кошти на рахунок приватного виконавця.
Загалом ми категорично не погоджуємося з таким підходом судів до тлумачення переважного права учасників ТОВ/ТДВ, незалежно від того, прописані інші норми у Статуті чи ні. Слід визнати, що Закон про ТОВ/ТДВ є спеціальним законом та положення інших законів не можуть застосовуватися всупереч приписам спеціальної норми, оскільки це прямо порушує не лише права учасників, а ставить під загрозу бізнес та може призвести до порушення прав третіх осіб — контрагентів такого ТОВ. Тим більше коли йдеться про частку учасника понад 50% голосів, що нівелює права міноритаріїв як співвласників ТОВ та бізнесу.
І, на щастя, відповіді на поставлені нами запитання надав саме Верховний Суд.
Практика ВС у рішенні першої інстанції
<...>
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_3 (відповідач 1) перед укладенням Договору про передачу майна (майнових прав) від боржника стягувачу в рахунок погашення боргу від 14.08.2020 р. не запропонував свою частку іншим учасникам товариства, які мають переважне право на придбання частки, чим порушив п. 6.1 Статуту в редакції від 23.06.2020 р.
Враховуючи положення ст. 362 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» Верховний Суд зазначає, що у разі якщо позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення переважного права позивача на придбання частки у справі спільної часткової власності, належним способом захисту порушених прав позивача, який фактично прагне таку відчужену частку іншого учасника, є позов про переведення на позивача прав і обов’язків покупця частки (частини частки). Саме такий спосіб захисту передбачений ч. 4 ст. 362 ЦК України та ч. 5 ст. 20 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
Тлумачення ч. 4 ст. 362 ЦК України свідчить, що при визнанні недійсним договору купівлі-продажу, який порушує переважне право, жодним чином не відновлюються інтереси особи, переважне право якої порушене. Переважне право за таких умов і не може бути захищеним, оскільки визнання правочину недійсним, вчиненим з порушенням переважного права, не відновлює порушеного переважного права, тому що договір купівлі-продажу не завжди є наслідком реалізації переважного права і немає будь-яких передумов для зобов’язання співвласника для укладення договору. Також відсутні гарантії для покупця частки (депозит при переведенні прав та обов’язків) щодо отримання сплачених коштів (постанова Верховного Суду від 29.05.2019 р. у справі №362/3810/16-ц).
<...>
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2021 р. у справі №904/4790/20
ВС: переважне право учасників не залежить від способу продажу частки
Верховний Суд вважає, що договір про передачу майна в рахунок погашення боргу на виконання Закону про виконавче провадження не є договором купівлі-продажу. Але до нього та порядку його укладання застосовуються аналогічні правила з огляду на закон, бо відповідно до відсильної норми ч. 5 ст. 22 Закону про ТОВ/ТДВ виконавець пропонує іншим учасникам товариства (крім тих, які письмово відмовилися від свого переважного права щодо частки) придбати частку відповідно до ст. 20 цього Закону.
Отже, учасники товариства мають переважне право на придбання частки не лише в разі укладення договору купівлі-продажу, а й у разі звернення стягнення на частку учасника товариства (незалежно від того, за якою саме нормою Закону про виконавче провадження погашається борг у межах відкритого виконавчого провадження).
Верховний Суд виходить із того, що у цьому випадку спірне майно було арештовано та передано кредитору в процедурі виконавчого провадження. Передача частки від боржника стягувачу хоч і здійснюється за взаємною згодою, але за своєю суттю, як і примусове звернення стягнення на майно, є дією, що вчиняється з метою погашення боргу боржника перед кредитором за рахунок його майна в межах виконавчого провадження. На думку Верховного Суду, учасники ТОВ/ТДВ повинні мати однакові права, незалежно від того, яким чином реалізується (передається) майно третій особі: добровільно за згодою боржника чи примусово шляхом продажу на аукціоні (публічних торгах).
Тож у такому разі приватний/державний виконавець, перш ніж погоджувати договір про передачу частки стягувачу, відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону про ТОВ/ТДВ, що застосовується за аналогією закону (ч. 1 ст. 8 ЦКУ), має запропонувати іншим учасникам товариства (крім тих, які письмово відмовилися від свого переважного права щодо частки) придбати частку (за ст. 20 Закону про ТОВ/ТДВ) за ціною, що визначається за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону про виконавче провадження.
Застосування закону в такий спосіб забезпечує дотримання справедливого балансу між учасниками спірних правовідносин. І тоді не порушуються права кредитора, який отримує суми виторгу на погашення боргу, бо його інтерес передусім полягає в отриманні певної грошової суми на виконання рішення суду. Дотримується й переважне право інших учасників, що покликане захистити інтереси в придбанні частки та управлінні товариством.
Висновок
Учасники ТОВ/ТДВ мають чітко знати та розуміти, що:
— незалежно від того, чи прописані відповідні положення у статуті, чи ні,
— будь-яка реалізація частки учасника третім особам,
— незалежно від обраного способу та договору,
— має відбуватися з обов’язковим дотримання правил щодо переважного права учасників на придбання частки (її частини) іншого учасника товариства.
Нормативна база
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
- Закон про виконавче провадження — Закон України від 02.06.2016 р. №1404-VIII «Про виконавче провадження».
- Закон про ТОВ/ТДВ — Закон України від 06.02.2018 р. №2275‑VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».