Відповідно до ст. 102-1 КЗпП, сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця-фізособи.
Працювати на умовах сумісництва працівник може на тому самому підприємстві, що є його основним місцем роботи, — це внутрішнє сумісництво, або на іншому підприємстві, яке не є його основним місцем роботи, — це зовнішнє сумісництво.
У табелі має бути відображено фактичне використання робочого часу. Облік використання робочого часу здійснюють за кожний робочий день (зміну). Кількість відпрацьованого часу слід заповнювати у годинах.
Згідно зі ст. 57 КЗпП час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства.
Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджують трудові колективи за поданням роботодавця і виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) на основі типових правил (ст. 142 КЗпП).
Тож якщо режим щоденної роботи визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, то працівники мають його дотримуватися.
Отже, якщо основне місце роботи і місце роботи на умовах сумісництва (внутрішнє) — на одному підприємстві, то в табелі його роботу відображають двома рядками: окремо обліковують робочий час за основним місцем роботи з 09:00 до 18:00 і окремо — за сумісництвом з 18:00 до 22:00. Тобто табелювання за основним місцем роботи з 09:00 до 18:00 і за сумісництвом — з 18:00 до 22:00 можливе.
За сумісництвом (зовнішнім) потрібно враховувати час на дорогу (30 хв., 1 год., 2 год., інше) від основного місця роботи до місця роботи за сумісництвом. Наприклад, якщо працівник за основним місцем роботи працює повний робочий час з 9:00 до 18:00, то за сумісництвом (зовнішнім) свої 4 години при п’ятиденному робочому тижні він може працювати, наприклад, з 19:00 до 23:00 (якщо час на переміщення між роботами до 1 години), позаяк це різні підприємства, то потрібно враховувати час на дорогу. Протабелювати працівника-сумісника з 18:00 до 22:00 з понеділка до п’ятниці можна в тому разі, якщо роботи поряд і час на дорогу не витрачається.
У разі якщо працівник — дистанційник, то він розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором (ст. 60-2 КЗпП). При цьому у табелі обліку відображають фактично відпрацьований працівником час. Тож протабелювати сумісника-дистанційника, якому встановлено погодинну оплату праці, можна буде з 18:00 до 22:00 з понеділка до п’ятниці, якщо цей час не збігається з роботою за основним місцем роботи.
Тобто якщо працівник за основним місцем роботи повинен працювати з 9:00 до 18:00, то за сумісництвом він може працювати або до 9 години, або після 18, або протягом будь-яких годин доби у дні, які є вихідними за основним місцем роботи, або, за потреби, йому можна встановити індивідуальний графік роботи.
Законодавство передбачає доплату за роботу у вечірній та нічний час тільки в разі багатозмінного режиму роботи. Тобто доплата проводиться тим працівникам, які працюють позмінно або подобово.
Працівнику-суміснику за час роботи з 18:00 (19:00) до 22:00 (23:00) доплата за роботу у вечірній, а тим паче за нічний час не проводиться.