Є договори, оплата за якими так і не надійшла до кінця 2020 року: 1) дебіторська заборгованість, строк сплати до 31.12.2020 р. або до повного погашення зобов'язання сторонами; 2) кредиторська заборгованість — до 31.12.2019 р. або до повного погашення зобов'язання сторонами; 3) договір позики від юрособи, повернення коштів — за пред'явленням позикодавця протягом 15 днів. Чи дисконтувати ці заборгованості?
Дисконтуванню підлягає вся довгострокова заборгованість (строк погашення якої понад 1 рік): як дебіторська, так і кредиторська, а не тільки та, яка передбачає сплату (отримання) відсотків. За п. 12 П(С)БО 11, поточні зобов'язання відображають у балансі за сумою погашення, тобто недисконтованою вартістю (див. додатково п. 4 П(С)БО 11). Також за п. 6 П(С)БО 10 поточна дебіторська заборгованість за товари/послуги оцінюється не за теперішньою вартістю, а за первісною вартістю (тобто без дисконтування).
При цьому прострочену заборгованість дисконтувати не потрібно. Прострочена заборгованість не може розглядатися як довгострокова, бо період повернення коштів одержувачу вже настав. Той факт, що заборгованість за зобов'язанням фактично не повернена на дату балансу (до терміну закінчення позовної давності), не надає їй статусу довгострокової, позаяк у будь-який момент кредитор має право вимагати повернення всієї суми такої заборгованості.
Зокрема, такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 р. у справі №826/16321/18. Перші два види заборгованості, зазначені у запитанні, є простроченою заборгованістю, тож така заборгованість не дисконтується.
Щодо договору позики, за яким заборгованість погашається на вимогу позикодавця протягом 15 днів після вимоги, то така заборгованість теж не є довгостроковою.
Відповідно до п. 4 П(С)БО 10, довгострокова дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованості, яка не виникає під час нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу, а відповідно до п. 4 П(С)БО 11 довгострокові зобов'язання — всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями. Своєю чергою, поточні зобов'язання — зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців починаючи з дати балансу.
Отже, довгостроковість зобов'язань визначається за майбутньою датою, коли має настати строк їх погашення. Така дата має настати в майбутньому пізніше, аніж через рік з дати балансу. Прострочені зобов'язання або зобов'язання на вимогу за визначенням не можуть бути довгостроковими, бо дата їх погашення вже настала в минулому або момент її настання не визначений (як правило, це означає, що він може виникнути будь-коли, а отже, не можна вважати, що він настане пізніше ніж через рік).
Таким чином, усі зазначені у запитанні зобов'язання не дисконтуються, вносити зміни до договорів не потрібно.
Юлія ЄГОРОВА, «Дебет-Кредит»