У листі від 15.01.2021 р. №57-0010/3184 (див. «ДК» №8/2021) Нацбанк радить звертатися із запитаннями щодо застосування РРО до ДПС. Проте роз'яснює, які операції належать до розрахунків за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.
Застосування реєстратора розрахункових операцій не потрібне в разі розрахунків за послуги, якщо такі розрахунки проводять виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів. Так роз'яснювала ДПС у грудні 2020 року.
РРО не застосовується під час розрахунків із використанням платіжних систем
Реєстратори розрахункових операцій не застосовуються при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів.
Це передбачено Законом України від 1 грудня 2020 року №1017-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо лібералізації застосування реєстраторів розрахункових операцій платниками єдиного податку та скасування механізму компенсації покупцям (споживачам) за скаргами щодо порушення встановленого порядку проведення розрахункових операцій частини суми застосованих штрафних санкцій».
Якщо споживачі, використовуючи мережу Iнтернет, замовляють послуги і розрахунки за них здійснюють виключно із застосуванням електронного платіжного засобу та платіжних систем (LiqPay, Portmone, EasyPay, PayPong, iPay.ua, City24, Приват24 тощо), такі операції здійснюються без застосування РРО надавачем послуги.
До платіжних систем податківці відносили LiqPay, Portmone, EasyPay, PayPong, iPay, City24, Приват24 тощо. А от що таке банківські системи дистанційного обслуговування, вони так і не пояснили.
Натомість Нацбанк України в листі від 30.12.2020 р. №57-0009/80572 уточнив, що оплата за товари (послуги) через Приват24, Ощад24, Монобанк, LiqPay шляхом переказу коштів з рахунку за розпорядженням клієнта є банківською операцією.
Крім того, у листі від 28.09.2020 р. №57-0009/53844 Нацбанк зазначив, що перекази за допомогою сервісів переказу коштів (LiqPay, Portmone, iPay тощо), банківських систем дистанційного обслуговування, таких як Приват24, Монобанк, Ощад24/7 тощо (у т. ч. з використанням платіжної картки), шляхом внесення покупцем готівки до каси банку або небанківської установи (у т. ч. шляхом використання програмно-технічного комплексу самообслуговування (ПТКС) є безготівковими розрахунками.
Проте це так і не висвітлило питання, чи є всі ці операції розрахунковими у розумінні Закону про РРО.
Адже відповідь на запитання «бути РРО чи не бути» полягає не в тому, чи є то готівкова операція, чи безготівкова, банківська чи ні. РРО застосовується для реєстрації розрахункових операцій, які можуть мати готівкову або безготівкову форму, бути касовими або банківськими операціями. Термін «розрахункова операція» є саме тим терміном, який слід однозначно визначити для застосування РРО під час дистанційної оплати за послуги.
Наразі до безготівкових розрахункових операцій належать, зокрема, операції з приймання від покупця платіжних карток за місцем реалізації товарів (послуг), а також у разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (ст. 2 Закону про РРО). Очевидно, що це визначення потребує уточнення.
Чи є відповідь на це запитання у коментованому листі?
НБУ одразу нагадав, що контроль за виконанням Закону про РРО покладено саме на ДПС. Нацбанк може лише надавати роз'яснення в межах своєї компетенції з питань регулювання банківської сфери та готівкових операцій. Тож у коментованому листі Нацбанк пропонує звернутися з цим запитанням до Державної податкової служби.
Отже, листи Нацбанку не можуть використовуватися з метою визначення, чи слід застосовувати РРО для реєстрації тих чи інших операцій, чи ні. Потрібно, щоб усе-таки сама ДПС чітко визначилася з тим, які операції вважати розрахунковими.
Проте свою думку щодо цього Національний банк висловив. У коментованому листі він пояснює, що таке розрахунки за допомогою «банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів», що їх податківці згадують у своїх роз'ясненнях. I це доцільно, адже законодавство України не містить визначень цих термінів.
Натомість у главі 10 Iнструкції №22 визначено термін «система дистанційного обслуговування», що охоплює системи типу «клієнт-банк», «клієнт-Iнтернет-банк», «телефонний банкінг», «платіжний застосунок» та інші системи дистанційного обслуговування, які на підставі дистанційних розпоряджень клієнта можуть виконувати функції надання інформаційних послуг згідно з переліком, зазначеним у договорі між банком та клієнтом, здійснення операцій за рахунком клієнта.
До систем дистанційного обслуговування належать, зокрема, Приват24, Ощад24/7 тощо (у наш час їх не можна назвати тільки системами «клієнт-банк» або «клієнт-Iнтернет-банк», адже вони виконують функції всіх вищезазначених систем дистанційного обслуговування).
До переліку «сервісів переказу коштів» можна віднести LiqPay, Portmone, iPay, WayForPay та інші, які надають споживачам можливість оплатити товари (послуги), зокрема дистанційно.
Поняття «система інтернет-еквайрингу» Нацбанк відмовився коментувати, бо саме такого поняття в законодавстві немає. Водночас Нацбанк нагадує, що Законом про платіжні системи визначено поняття еквайрингу — це послуга, що надається учасником платіжної системи (еквайром) у межах цієї платіжної системи для забезпечення здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів.
Ми докладно розглядали принципи роботи еквайрингу у статті «РРО та безготівкові платежі» у «ДК» №45/2020. I зазначили, що, на нашу думку, такі операції потребуватимуть застосування реєстратора розрахункових операцій (незважаючи на дистанційність оплати за послуги). У коментованому листі Нацбанк не дає прямої відповіді на запитання, чи реєструвати ці операції через РРО (як ми зазначили вище, це не його компетенція).
Отже, питання застосування п. 14 ст. 9 Закону про РРО в тому сенсі, що реєстратори розрахункових операцій не застосовуються при здійсненні розрахунків за послуги у разі проведення таких розрахунків виключно за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів все ще залишається відкритим.
На нашу думку, крапку в цьому питанні мають поставити зміни до Закону про РРО. Законодавцю потрібно опрацювати наявні в законодавстві визначення понять, що стосуються безготівкового переказу коштів, і в самому Законі про РРО чітко визначити, які безготівкові операції належать до розрахункових, а які — ні. Наразі це питання врегульовано недостатньо, позаяк банківські технології невпинно розвиваються й асортимент банківських послуг вже набагато ширший, ніж тоді, коли приймався Закон про РРО.
Нормативна база
- Закон про платіжні системи — Закон України від 05.04.2001 р. №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
- Закон про РРО — Закон України від 06.07.95 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
- Iнструкція №22 — Iнструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. №22.
Юлія ЄГОРОВА, «Дебет-Кредит»