Місцева влада, яка встановила режим роботи розважального закладу за погодженням із його власником, не може скасувати своє попереднє рішення та закрити такий заклад через гучну музику. А ось головний санітарний лікар (або його заступник) — може.
Робота розважальних закладів завжди пов'язана з гучною музикою та компаніями відпочивальників, які часто після вживання алкоголю не дуже зважають на те, що можуть перешкоджати оточуючим.
До того ж розважальні заклади дуже часто відкриваються у житлових районах або й на перших поверхах (у підвалах) багатоквартирних будинків. Тож логічно, що мешканці таких будинків скаржаться, зокрема, і до органів місцевого самоврядування на таких «сусідів».
Своєю чергою, органи місцевого самоврядування, як і самі підприємства, установи, організації та громадяни, при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою запобігання та зменшення шкідливого впливу на здоров'я населення шуму та інших фізичних факторів зобов'язані:
— забезпечувати під час роботи закладів, зокрема, розважального та грального бізнесу такі рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них житлових та громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами;
— вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищення рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях (захищені об'єкти), як, зокрема, у розташованих у межах населених пунктів закладах розважального та грального бізнесу.
Тобто питання «як буде гучно» має виникати ще на стадії відкриття розважального закладу. I, звісно ж, обіцяне має виконуватися протягом усього періоду існування цього закладу.
Зверніть увагу!
Житлові будинки та прибудинкові території належать до так званих захищених об'єктів (перелік яких наведено у ст. 24 Закону про санітарне благополуччя).
Шум на захищених об'єктах при здійсненні будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівнів, установлених санітарними нормами для відповідного часу доби.
Так, з 22:00 до 08:00 на захищених об'єктах забороняються гучний спів та вигуки, користування звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, проведення салютів, феєрверків, використання піротехнічних засобів!
Як місцева влада може регулювати роботу розважальних закладів?
Відповідно до пп. 9 п. «а» ч. 1 ст. 30 Закону про місцеве самоврядування, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (власні повноваження) належить встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Крім того, п. 44 ст. 26 цього Закону передбачено, що встановлення правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність, віднесено до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради, що вирішується на пленарних засіданнях.
Щодо решти підприємств, незалежно від форм власності, місцева рада може встановлювати зручний для населення режим роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування за погодженням із власниками.
Нагадаємо також, що відповідно до п. 13 Порядку №833 режим роботи торговельного об'єкта та закладу ресторанного господарства, що належать до комунальної власності, встановлюється органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства.
Отже, на сьогодні місцева влада наділена такими повноваженнями:
— самостійно встановлювати зручний для населення режим роботи підприємств торгівлі та громадського харчування, що належать до комунальної власності;
— виключно за погодженням із власником встановлювати режим роботи закладів сфери обслуговування, які не належать до комунальної власності;
— вирішувати наведені вище питання щодо встановлення режиму роботи приватних закладів сфери обслуговування (у т. ч. розважальних) на пленарних засіданнях.
Але чи справді так робиться на практиці? Розгляньмо на прикладі постанови Верховного Суду від 15.09.2020 р. у справі №305/987/16-а.
Зміст справи
Рішенням виконавчого комітету Рахівської міської ради від 31.05.2016 р. №34 «Про встановлення режиму роботи дискобару «SKRAT» встановлено з 10 червня 2016 року режим роботи дискобару «SKRAT» (що належить ФОПу) з 06:00 до 23:00 терміном на два роки.
Згодом, посилаючись на те, що розважальний заклад розташований у спальному районі міста, через численні скарги мешканців на порушення режиму тиші у години роботи закладу протягом тривалого часу та сама місцева влада скасувала п. 1 рішення від 28.05.2015 р. №54 «Про погодження режиму роботи дискобару «SKRAT». Хоча відділ культури Рахівської РДА наперед затвердив графік проведення культурно-розважальних заходів у приміщенні «SKRAT» для мешканців та гостей міста.
ФОП категорично не погодився з таким рішенням. Тим більше що цим самим рішенням №54 його було зобов'язано встановити камери відеоспостереження з метою забезпечення громадського порядку, що він виконав у повному обсязі, витративши значні кошти.
Коментована нами справа надає відповідь на два запитання:
1) чи може місцева влада самостійно скасовувати встановлені нею ж правила роботи розважальних закладів без погодження з власником;
2) як мають підтверджуватися скарги на перевищення рівня шуму в дозволені години роботи таких закладів та хто має право обмежувати роботу закладу?
Це важливо!
Скасування режиму роботи, яким обмежено час роботи закладу, що належить ФОПу, істотно порушує його права та інтереси, зокрема конституційне право на провадження підприємницької діяльності, позаяк відбулося без погодження з ним.
Місцева влада контролює рівень шуму, проте не застосовує заходів впливу
Суди нагадали, що ст. 52 Закону про місцеве самоврядування визначено повноваження виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради. Зокрема, п. 3 ч. 2 передбачено, що виконавчий комітет ради має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їхніх посадових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні від 16.04.2009 р. №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначає: органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати своїх попередніх рішень, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та інтересів, які охороняються законом, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування та громадянами.
Таким чином, Верховний Суд цілком підтримав позицію попередніх інстанцій — повноваження виконавчого комітету міської ради щодо зміни або скасування власних актів Конституцією та законами України не передбачені.
Позиція суду першої інстанції
Ухвалюючи рішення, яке є предметом даного позову, виконавчий комітет Рахівської міської ради Закарпатської області перевищив свої повноваження та ухвалив рішення, яке суперечить вищевикладеним нормам діючого законодавства України.
<...>
...На даний час повноважень щодо встановлення виконавчим органом місцевої ради режиму роботи підприємств, установ, організацій, які не належать до комунальної власності, без погодження режиму роботи з власником, діючим законодавством України не передбачено.
Постанова Рахівського районного суду Закарпатської області від 26.10.2016 р. у справі №305/987/16-а
Не менш цікавими є й висновки Верховного Суду щодо скарг мешканців на перевищення рівня шуму — місцева влада не надала суду жодних доказів надходження звернень чи скарг від мешканців сусідніх будинків, не надано також доказів на підтвердження перевищення розважальним закладом ФОПа допустимих рівнів шуму або невжиття заходів щодо шумоізоляції.
Загалом Верховний Суд наголосив, що міські ради затверджують правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, якими з урахуванням особливостей окремих територій (курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні, заповідні тощо) встановлюються заборони та обмеження щодо певних видів діяльності, які супроводжуються утворенням шуму.
Відповідно органи місцевого самоврядування наділені правом контролювати належну організацію обслуговування населення підприємствами торгівлі всіх форм власності та встановлювати зручний для населення режим роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності. Законодавство покладає на органи місцевого самоврядування обов'язок вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищення рівнів шуму, встановлених санітарними нормами біля житлових будинків і на прибудинкових територіях.
Але, як зазначив суд першої інстанції, вирішення питання щодо порушення норм Закону про санітарне благополуччя та щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму, додержання тиші на територіях захищених об'єктів не належить до компетенції виконавчих органів місцевих рад.
I ми з цим цілком погоджуємося. Головний державний санітарний лікар України вносить на затвердження Міністерству охорони здоров'я проєкти актів про допустимі рівні впливу на людину інших фізичних факторів (ст. 40 Закону про санітарне благополуччя).
Тож і головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують такі заходи для припинення порушення санітарного законодавства, як, зокрема, обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плавальними засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм (ст. 42 Закону про санітарне благополуччя).
Висновки
Зважаючи на висновки судів у коментованому нами рішенні, органи місцевого самоврядування встановлюють режим роботи розважальних закладів за погодженням з їхніми власниками.
Але обмежувати, тимчасово забороняти їх роботу через перевищення рівня шуму у вигляді заходу з припинення порушення санітарного законодавства можуть лише головні державні санітарні лікарі (їхні заступники). I то лише за наявності підтверджених доказів та після спроби вирішення питання щодо запобігання перевищенню рівня шуму між місцевою владою та власником закладу.
Нормативна база
- Закон про місцеве самоврядування — Закон України від 21.05.97 р. №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні».
- Закон про санітарне благополуччя — Закон України від 24.02.94 р. №4004-XII «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».
- Порядок №833 — Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджені постановою КМУ від 15.06.2006 р. №833.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»