На підприємстві є внутрішній сумісник, який жодного разу з 01.03.2017 р. не брав відпустку. Чи можливо нарахувати відпусткові минулим періодом, а виплату провести в 2020 році? Чи будуть якісь наслідки?
Працівникові надано право реалізувати свої здібності до праці укладенням трудового договору на одному чи водночас на кількох підприємствах, в установах, організаціях. Це дає змогу працівникам, крім основного трудового договору, укладати договори про роботу за сумісництвом (ст. 21 КЗпП).
Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації чи у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.
Оплата праці сумісників провадиться за фактично виконану роботу, що передбачає ведення табеля обліку робочого часу на працівників-сумісників (ст. 102-1 КЗпП).
Тобто навіть у разі внутрішнього сумісництва трудові відносини за основною посадою та за посадою за сумісництвом оформлюють окремо. За кожною посадою визначають тривалість робочого часу, окремий порядок оплати праці, надання відпусток та інші істотні положення договору. Також для внутрішніх працівників-сумісників табель обліку використання робочого часу ведуть окремо від табеля використання робочого часу за основним місцем роботи.
Обчислюють середню заробітну плату для оплати часу всіх видів відпусток також окремо за кожною посадою з урахуванням положень Порядку №1001: виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки.
1 Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. №100.
При обчисленні середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки враховують: основну заробітну плату (оклад, тарифна ставка), доплати, надбавки, премії, що не мають разового характеру, індексацію, виплати за час, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, та допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (п. 3 Порядку №100).
Виплати, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, визначено п. 4 Порядку №100.
Обчислюють середню заробітну плату для оплати часу щорічної відпустки шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року (за винятком святкових і неробочих днів, установлених законодавством). Одержаний результат множать на кількість календарних днів відпустки.
Отже, відпусткові внутрішньому суміснику нараховують аналогічно до відпусткових працівникам за основним місцем роботи.
До речі, роботодавцю фінансово не вигідно, якщо працівник роками не бере відпустку. Так, у працівника може бути «багаж» із відпустками за минулі роки, коли його зарплата була на рівень нижча, ніж у разі звільнення, проте компенсацію доведеться виплачувати виходячи з розміру зарплати за останні 12 календарних місяців. Тож якщо днів відпустки чимало, то й компенсація буде нарахована у більшій сумі.
Крім того, законодавство не містить вимог стосовно того, що працівник-сумісник зобов'язаний брати відпустку за сумісництвом одночасно з відпусткою за основним місцем роботи. Тобто працівник може піти у відпустку за основним місцем роботи та продовжувати працювати за сумісництвом. Або, навпаки, взяти відпустку за сумісництвом незалежно від часу відпустки за основною посадою.
При цьому ключовим фактором для одночасного надання відпустки за основним місцем роботи та за сумісництвом є бажання працівника. Тож використання відпустки за основним місцем та за сумісництвом є правом працівника, а не обов'язком.
Проте ч. 5 ст. 11 Закону про відпустки1 заборонено ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років поспіль.
1 Закон України від 15.11.96 р. №504/96-ВР «Про відпустки».
Таким чином, щорічна відпустка має надаватися вчасно згідно із затвердженим графіком відпусток. Але якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на щорічну відпустку минулого року або за кілька попередніх років, він має право використати її, а в разі звільнення незалежно від підстав йому слід виплатити компенсацію за всі невикористані дні відпусток на підставі ч. 1 ст. 24 Закону про відпустки. Адже законодавством не передбачено терміну давності, після якого втрачається право на щорічну відпустку.
Якщо працівник не був у відпустці з 01.03.2017 р., а зараз 2020 рік, то якраз і виходить, що йому два роки поспіль не надавалася відпустка (2018 — 2019 рр.). Отже, порушення вже є.
Чи можна його виправити й уникнути при цьому штрафів?
Варіант I. Чи можна нарахувати працівнику відпусткові заднім числом, тобто у минулому періоді, а виплатити тепер?
Якщо працівник цією відпусткою не скористався, то ні, не можна. Адже в цьому разі будуть сфальсифіковані кадрові та бухгалтерські документи, а працівника (навіть за його згодою) позбавлено частини зароблених ним днів відпочинку. А порушувати законодавство ми ніколи у своїх консультаціях не радимо.
Виплата такому працівникові відпусткових не може бути заміною відпустки. Нагадаємо, що грошова компенсація невикористаної щорічної відпустки є легальною лише у випадках, установлених ст. 83 КЗпП: звільнення і компенсація частини відпустки (за умови якщо працівник використав не менш ніж 24 календарні дні щорічної відпустки). У вашому випадку жодна з цих умов не виконується.
Тому єдиним легальним виходом для вас буде надати невикористану щорічну відпустку вже, коли це порушення виявлено.
Варіант II. Працівник має право скористатися невикористаними щорічними відпустками за минулі роки в поточному році! Надання відпустки за минулі роки оформляють аналогічно до відпустки за поточний рік. Тобто працівник (за потреби) пише заяву про надання відпустки за відповідний період, керівник підприємства видає наказ, в якому зазначає, з якої дати і на скільки днів (за потреби можна зазначити і за які роки) надається відпустка, а бухгалтер нараховує та виплачує працівникові відпусткові та зарплату за відпрацьований до відпустки час не пізніше ніж за три дні до її початку.
I пам'ятайте, що згідно зі ст. 10 Закону про відпустки черговість надання відпусток визначається графіком (його складання є обов'язком кожного роботодавця). Тобто зазвичай усі щорічні відпустки, які надаватимуться протягом поточного календарного року, вже є в цьому графіку в розрізі працівників та місяців року. Але до цього графіка за потреби можна вносити зміни. Тому, якщо вирішите виправити порушення і надати працівникові зараз невикористані раніше відпустки (або їх частину), ви маєте визначити, коли вам та працівникові зручніше це зробити. А потім вносите зміни до графіка відпусток (на підставі заяви працівника додаєте його до бажаного місяця у графіку). Конкретний період надання відпустки зазначаєте у наказі, з яким ви маєте ознайомити працівника за 2 тижні до початку відпустки.
I ось тут, при визначенні тривалості відпустки, яка надаватиметься за минулі роки, можна подумати про заміну її частини грошовою компенсацією.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону про відпустки, за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути меншою ніж 24 календарні дні.
Як це правило працює на практиці, зазначено у листі Мінсоцполітики від 19.01.2017 р. №132/0/101-17/284. За бажанням працівника після використання ним за робочий рік, за який надається відпустка, не менше ніж 24 календарних дні щорічних відпусток (основної та додаткових) за решту днів невикористаних щорічних відпусток за цей самий робочий рік йому може бути виплачено грошову компенсацію.
А тепер щодо штрафів. Ненадання працівнику щорічних відпусток вчасно є порушенням законодавства про працю, за що передбачена:
— фінансова відповідальність — накладається на роботодавця у вигляді штрафу в розмірі 1 МЗП (абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП). У 2020 р. розмір МЗП становить 4723 грн;
— адміністративна відповідальність — накладається на посадових осіб підприємства або на роботодавця-підприємця у вигляді штрафу в розмірі від 30 до 100 н. м. д. г. (від 510 до 1700 грн) (ч. 1 ст. 41 КУпАП).
Але якщо це порушення буде виправлено до його виявлення інспекторами з праці, штрафи застосовуватися не повинні. Принаймні така позиція щодо застосування штрафів за виправлені до перевірки трудові порушення наводилась у роз'ясненні Управління Держпраці у Полтавській області від 31.05.2018 р.
Світлана ЩЕРБИНА, «Дебет-Кредит»