Верховний Суд переконаний, що банківські рахунки, призначені для виплати зарплати та сплати податків, заборонено арештовувати1. Однак виокремлювати такі рахунки — це повноваження виконавчої служби.
Контрагенти, укладаючи господарські договори, розраховують на виконання взятих на себе зобов'язань у повному обсязі та вчасно. Втім, українському бізнесу добре відомі ситуації, коли покупець чи замовник відмовляється з тих чи інших причин оплачувати придбаний товар, виконану роботу, надану послугу.
1 Постанова Верховного Суду від 10.10.2019 р. у справі №916/1572/19.
Недарма у господарських договорах доволі часто домовляються про значну передоплату, а при роботах/послугах вказують на те, що акти виконаних робіт/наданих послуг вважаються підписаними замовником, якщо протягом певного строку на адресу виконавця не надсилаються заперечення до акта.
Звісно, ці методи працюють на практиці, але це не завжди убезпечує від спорів між договірними сторонами, що приводить їх до суду. Але переважно проблеми з поданням позову лише починаються.
Мета позову — примусово стягнути з боржника кошти. Боржник намагається уникнути цього. Тому передбачають такі заходи, як забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки боржника. Основною причиною, через яку суди підтримують такі заходи, є ризик істотного ускладнення виконання рішення суду.
Так сталось і в коментованій нами справі: ТОВ 1 звернулося до ТОВ 2 з позовом про стягнення 1545646,00 грн через неналежне виконання умов договору поставки (несплату за поставлений товар).
ТОВ 1 подало заяву про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить суд накласти арешт на кошти ТОВ 2, які обліковуються у банках та інших установах. ТОВ 1 пояснює необхідність вчинення таких заходів тим, що ТОВ 2 протягом майже півроку не сплачує заборгованість за поставлений товар за договором постачання, посадові особи ТОВ 2 не відповідають на телефонні дзвінки, причини прострочення оплати товару ніяк не коментують. Окрім того, будь-яких пропозицій щодо врегулювання спору мирним шляхом не вносять, відповіді на претензію, надіслану ТОВ 1, не надають і, за інформацією ТОВ 1, намагаються вивести кошти з рахунків у банківських установах.
ТОВ 1 вважає, що, поки триватиме спір у судах, виконати рішення суду буде неможливо через відсутність коштів на рахунках, а нерухомого, рухомого чи іншого майна ТОВ 2, за даними офіційних реєстрів, не має.
Суд заяву задовольнив. Однак ТОВ 2 з цим категорично не погодилося.
I воно має всі доволі вагомі підстави для цього. Арешт коштів на рахунках у банку фактично блокує господарську діяльність товариства, унеможливлює виконання зобов'язань з виплати заробітної плати та сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а також зобов'язань перед контрагентами.
Рахунки для виплати з/п не підлягають арешту!
За приписами ч. 2 ст. 48 Закону про виконавче провадження стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Виконавець звертає стягнення на кошти боржника — юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника — юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках зі спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом (ч. 1, 3 ст. 52 Закону про виконавче провадження).
Рахунки, кошти на яких не можна арештувати
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти:
— на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість;
— на кошти, що перебувають на поточних рахунках зі спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику»;
— на поточних рахунках зі спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання»;
— на поточних рахунках зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами;
— на поточних рахунках зі спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення»;
— на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки»;
— на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Як бачимо, про рахунки, з яких здійснюється виплата зарплати, сплачуються податки та збори, інші обов'язкові платежі до бюджету, ні у ст. 48, ні у ст. 52 Закону про виконавче провадження не згадується.
Водночас Верховний Суд у коментованій нами справі наголошує на тому, що заробітна плата повинна убезпечуватися від арештів і передачі такою мірою, якою це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї. Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, на захист якого, в тому числі, стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в ст. 3 та 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях ст. 97 КЗпП, ст. 15, 22, 24 Закону про оплату праці.
Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
Отже, виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства.
А накладення арешту на рахунок боржника, який призначений також і для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці1.
1 Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 р. у справі №916/73/19.
Тобто Верховний Суд прямо вказує на те, що рахунки, передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками зі спеціальним режимом, на які виконавчою службою арешт не накладається.
Як визначити рахунок з виплати зарплати і сплати податків?
Проблема в тому, що зарплата та податки сплачуються з поточного рахунку юрособи, відкритого у банку, без жодних ознак «спецрахунку». Насправді йдеться про поточний рахунок, який використовується юрособою для господарських потреб та розрахунків із постачальниками. А ось щодо зарплати, то на сьогодні для спрощення виплати зарплати банки пропонують так звані зарплатні проєкти.
Утім, для цього не відкривають окремих рахунків. А використовується наявний поточний рахунок, з якого зарплатні кошти перераховують безпосередньо на картки працівників. Ми не виключаємо, що одне й те саме підприємство може мати кілька рахунків в одному банку чи в різних банках, які використовуються для розрахунків із контрагентами, а для виплати зарплати — лише один із них.
Тож коли йдеться про спецрахунок, арешт якого заборонений Законом про виконавче провадження, то мається на увазі той поточний банківський рахунок, з якого регулярно виплачується зарплата (в межах зарплатного проєкту чи просто на банківські картки персоналу) та сплачуються податки.
Проте в кожного читача виникне кілька запитань, зокрема: а якщо такі рахунки різні — рахунок в одному банку використовується для сплати податків, а в іншому банку — для зарплатного проєкту? Відразу відповідаємо, що за логікою Верховного Суду обидва такі рахунки є рахунками зі спеціальним режимом використання (один — для зарплати, інший — для податків).
Хто та в якому порядку знімає арешт з рахунку для виплати з/п та сплати податків?
Суд не зобов'язаний з'ясовувати, який рахунок є спеціальним. Як правило, судові рішення обмежуються простим переліком наявних банківських рахунків, на які потрібно накласти арешт.
Щодо Закону про виконавче провадження слід сказати, що, у разі виконання такого судового рішення, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець (ч. 3 ст. 74 Закону про виконавче провадження).
Верховний Суд щодо цього зазначає: відповідно до ч. 3, 4 ст. 59 Закону про виконавче провадження у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Отже, на виконавчу службу покладається обов'язок виокремлювати рахунки, призначені для виплати зарплати і сплати податків.
Яким чином боржник, який побачив порушення своїх прав, має звернути на це увагу виконавчої служби? Враховуючи приписи ч. 3, 4 ст. 74 Закону про виконавче провадження, боржник, рахунки якого заарештовані, позбавлений права складати скарги на такі рішення та/або дії державного чи приватного виконавця безпосередньо до виконавчої служби.
Отже, боржник має один-єдиний шлях:
1) скласти заяву до виконавця та додати документи, що один із заарештованих рахунків є спеціальним, арешт якого заборонений;
2) у разі відмови задовольнити заяву та зняти арешт — звернутися зі скаргою на дії виконавця до суду.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.
- Закон про виконавче провадження — Закон України від 02.06.2016 р. №1404-VIII «Про виконавче провадження».
- Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.95 р. №108/95-ВР «Про оплату праці».
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»