Законом від 18.12.2019 р. №390 з 29.12.2019 р. монополія адвокатури в судах обмежена представництвом керівника чи уповноваженої особи, в т. ч. за трудовими договорами. Тим самим розширено поняття самопредставництва юросіб та держави в судах загальної юрисдикції, адміністративних та господарських судах всіх інстанцій.
Не дочекавшись змін до Конституції щодо скасування адвокатської монополії1, Верховна Рада прийняла Закон від 18.12.2019 р. №390-IХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади АР Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення». Ним внесено зміни до чинних процесуальних кодексів, зокрема до ч. 3, 4 ст. 56 ГПКУ, до ч. 3, 4 ст. 58 ЦПКУ та до ч. 3, 4 ст. 55 КАСУ.
1 14 січня 2020 р. ВРУ схвалила у I читанні законопроект про скасування адвокатської монополії.
На перший погляд, зміни незначні. Але вони значно розширюють самопредставництво юросіб та суб'єктів владних повноважень, які не є юридичними особами, а особливо — передбачають право брати участь у судах через свого керівника/представника не лише за законом чи статутом, а й користуватися послугами юристів (не адвокатів!) за трудовими договорами (контрактами).
Так, зміни торкаються представництва в судах:
— юросіб, незалежно від порядку створення. Тобто йдеться про всіх юросіб приватного права, у т. ч. ПП, ТОВ, АТ, всіх інших юросіб, внесених до ЄДР;
— суб'єктів владних повноважень, які не є юрособою, — у разі представництва в адміністративних судах;
— держави, АР Крим, територіальних громад, які беруть участь в судах через органи державної влади, орган влади АР Крим, місцевого самоврядування тощо.
Наведені юрособи, суб'єкти владних повноважень, які не є юрособами, та органи державної влади та місцевого самоврядування з 29.12.2019 р. отримали право представляти свої інтереси в судах через:
1) керівника (для юросіб приватного права — також через члена виконавчого органу);
2) уповноважену особу — відповідно до закону (в т. ч. за довіреністю), статуту, положення, трудового договору/контракту (самопредставництво юрособи, органу державної влади, місцевого самоврядування);
3) представника (в т. ч. адвоката, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання).
Такі розширені можливості вирішують питання й щодо представництва адвокатами юросіб, де вони працюють за трудовими договорами. Адже таке представництво в судах у межах трудових відносин прирівнювалось до конфлікту інтересів та визнавалося таким, що суперечить Закону про адвокатуру (рішення НААУ від 16.11.2017 р. №254).
Відповідно адвокат, який працює за трудовим договором, для представництва інтересів свого роботодавця в суді мав укладати окремо від трудового договору (контракту) договір про надання правової допомоги на виконання вимог Закону про адвокатуру, виписувати ордер, що призводило до оподаткування таких доходів як у самозайнятої особи.
Щодо документів, які мають надаватись на сьогодні судам представниками юросіб, суб'єктів владних повноважень, що не є юрособами, органами державної влади та місцевого самоврядування, то ними можуть бути:
1) для керівників, членів виконавчого органу — наказ/рішення загальних зборів про вступ/обрання на посаду, витяг/виписка з ЄДР (статут, на нашу думку, не є необхідним);
2) для уповноважених осіб — довіреність у простій письмовій формі за підписом керівника (не є обов'язковим надання копії трудового договору (контракту) навіть у разі, якщо у його тексті прямо передбачені повноваження працівника на представництво інтересів роботодавця);
3) для адвоката — ордер.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»