Iндивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 30.10.2019 р. №1110/6/99-00-04-01-01-15/IПК
Щодо необхідності отримання ліцензії на право зберігання пального
Суттєво. При використанні акцизних товарів (ефіру петролейного) як давальницької сировини для виробництва мийних, парфумних і косметичних засобів слід отримати ліцензію на зберігання пального.
! Виробникам мийних, парфумних і косметичних засобів
Державна податкова служба України розглянула запит ФОПа про надання індивідуальної податкової консультації щодо необхідності отримання ліцензії на право зберігання пального та в межах компетенції повідомляє.
У зверненні Фізична особа — підприємець повідомила, що у процесі провадження господарської діяльності закуповує ефір петролейний (код УКТ ЗЕД — 2710 12 25 00) у кількості 100 літрів на один місяць у скляній тарі об'ємом по 1 літру та використовує його у виробництві власної продукції 20.41 «Виробництво мила та мийних засобів, засобів для чищення та полірування» та 20.42 «Виробництво парфумних і косметичних засобів». Даний товар майже одразу передається у виробництво як давальницька сировина.
Фізична особа — підприємець є платником єдиного податку 2-ї групи.
Фізичну особу — підприємця цікавить запитання: чи потрібно Фізичній особі — підприємцю отримувати ліцензію на зберігання пального (ефір петролейний) відповідно до Закону №481?
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України від 19 грудня 1995 року №481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі — Закон №481).
Відповідно до ст. 1 Закону №481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Зберігання пального — діяльність зі зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Згідно з ст. 15 Закону №481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
— підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
— підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
— суб'єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального, місцях роздрібної торгівлі пальним або місцях оптової торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Враховуючи викладене вище, Законом №481 встановлено вичерпний перелік умов, за яких підприємства, установи та організації не отримують ліцензію на право зберігання пального на місця зберігання пального, інших винятків Законом №481 не передбачено.
Зважаючи на інформацію, зазначену в зверненні, Товариству необхідно отримати ліцензію на право зберігання пального, відповідно до вимог Закону №481.
Частиною третьою ст. 5 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.