Суб'єкт господарювання мав два запитання. ДПСУ в IПК від 27.09.2019 р. №430/6/99-00-04-02-06-15/IПК (див. «ДК» №46/2019) на одне відповіла частково, друге проігнорувала.
Коментована IПК звертає нашу увагу на три проблеми.
По-перше, якість IПК.
По-друге, якість законодавства.
По-третє, рівень правової свідомості і, загальніше, — правових знань платників податків.
Як готують IПК
Про незадовільну якість IПК ми говоримо вже не вперше, зокрема, в тому аспекті, що їх анонімність не сприяє їх якості. Своєю чергою, Порядок №293 теж залишає бажати кращого. Наприклад, пп. 4.5.1 Порядку сформульовано так, що єдиною особою у всіх податкових органах, відповідальною за якість IПК, є відповідальний виконавець. Якщо IПК, підготовлена ГУ ДФС не відповідає вимогам ПКУ та/або не містить повної відповіді на поставлені платником податків запитання, відповідальний виконавець має підготувати нову IПК, «керуючись підрозділом 2 розділу II цього Порядку» — іншими словами, перезапустити процес. А тоді він «протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення» реєструє її. Якого рішення — в Порядку №293 не уточнюється, залишається припускати, що йдеться про передбачене абзацом 3 п. 52.5 ПКУ рішення про внесення відомостей про IПК до єдиного реєстру IПК.
А відповідальності структурних підрозділів чи конкретних працівників, які, маючи 25 календарних днів, підготувати неякісну IПК і скинули все на відповідального виконавця, Порядок №293 не передбачає. Звичайно, в такій ситуації важко було б очікувати якоїсь відповідальності від, nomen omen, відповідального виконавця, — тож Порядок №293 її теж не містить. На виході маємо те, що маємо.
А про якість законодавства свідчить, власне, кількість запитів на консультації, які стосуються питань справляння акцизного податку з реалізації пального. У третьому кварталі 2019 року ця тема впевнено виборола першість у кваліфікації «кількість IПК на задану тему» у традиційного чемпіона — податкових накладних з ПДВ. Та й на сайті «ДК» консультації на цю тему легко здобувають чотиризначні числа переглядів.
Одне випливає з іншого — за неякісного законодавства (нечітко і незрозуміло виписаних в ПКУ норм про справляння акцизного податку з реалізації пального) платники податку сподіваються, що принаймні податківці зможуть їм роз'яснити, як бути в тій чи іншій ситуації. Та де там!
У Порядку №293 говориться про відповідальність за правильність реєстрації та дотримання порядку проходження кореспонденції, за своєчасне отримання звернення, за реєстрацію вихідної кореспонденції, за ведення Єдиного реєстру IПК (щоправда, без уточнення, в чому ця відповідальність полягає), але й словом не згадано про відповідальність за неякісні IПК. А між тим встановити критерії їх якості було б не так і важко. За один з таких критеріїв можна було би вважати судове оскарження IПК — якщо суд зобов'язав ДПС відкликати IПК, отже, вона неякісна. Однак, як добре відомо нашим читачам, судові рішення не заважають ДПС повторно приймати нову IПК з усіма тими аргументами й висновками, що були у відкликаній IПК.
Чому не готують УПК
Пункт 52.6 ПКУ зобов'язує Мінфін «проводити періодичне узагальнення» IПК. У самому ПКУ не розшифровується, що тут слід розуміти під «періодичністю», але Порядок надання УПК уточнює, що йдеться про квартал.
I справді, з початку року Мінфін ощасливлював нас УПК тричі. Щоправда, проміжок між першою і другою ледь довший за місяць, а система електронного адміністрування реалізації пального діє в робочому режимі вже п'ятий місяць — і за цей час ні відповідальний підрозділ Мінфіну, ні Експертна рада з питань підготовки узагальнюючих податкових консультацій при Мінфіні не вирішили за необхідне підготувати УПК бодай з одного з тих питань, що ними суб'єкти господарювання, які використовують у своїй роботі пальне, бомбардують органи ДПС з запитами на IПК.
УПК 2019 року
Щодо оподаткування податком на додану вартість операцій з вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту соєвих бобів та насіння свиріпи або ріпаку, затверджена наказом Мінфіну від 11.03.2019 р. №105 (див. «ДК» №11/2019).
Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором суми доходу, виплаченого роботодавцем працівнику за товари (роботи, послуги), що були придбані таким працівником за рахунок власних готівкових коштів (див. «ДК» №19/2019);
щодо оподаткування операцій обов'язкового продажу акцій акціонерами на вимогу особи, яка є власником домінуючого контрольного пакета, затверджені наказом Мінфіну від 26.04.2019 р. №181.
Щодо деяких питань застосування правил трансфертного ціноутворення представництвами нерезидентів в Україні, затверджена наказом Мінфіну від 16.08.2019 р. №345 (див. «ДК» №35/2019).
Чому так? Підозрюємо, це може бути якось пов'язано з тим, що хоча в Порядку надання УПК і говориться про «відповідальний підрозділ», проте ніяк не уточнюється, у чому полягає його відповідальність перед платниками податків.
Та повернімося до коментованої IПК.
Запитання перше
В IПК далеко не завжди наводиться текст запиту, але в цій конкретній IПК його наведено: «Господарство зазначає, що закуповує пальне на АЗС за готівку в невеликих об'ємах до 100 літрів для заправки техніки і використовує виключно для власного споживання. Господарство зберігає пальне в невеликих об'ємах в баку трактора та каністрах. Господарство запитує, за наявності яких об'ємів зберігання пального треба отримувати ліцензію на право зберігання пального?».
У своїй відповіді податкова цілком проігнорувала слово «каністри», якого стосувався запит, і висловилася лише щодо пального в паливних баках транспортних засобів — на нього отримувати ліцензію на зберігання не треба.
А що ж з каністрами? В наступному абзаці ДПС суворо говорить, що «Законом №481 не передбачено інших винятків або виключень щодо категорій заявників на отримання ліцензії на право зберігання пального».
То мусимо розуміти так, що на зберігання пального в каністрах треба отримувати ліцензію?
Висловимо суб'єктивну думку — ні, не треба, це просто ще одна з численних неякісних IПК, за видання яких ні ДПС як державний орган, ні жодна службова особа в її штаті не несе жодної відповідальності.
У «ДК» №37/2019 у статті, що так і називалася: «Зберігання пального в каністрах — без ліцензії», Катерина Калашян коментувала IПК ДФСУ від 15.08.2019 р. №3814/6/99-99-12-02-02-15/IПК («ДК» №37/2019). Там же вона звернула увагу і на якість законодавства: «Як відомо, з 01.07.2019 р. слід отримувати ліцензії для діяльності зі зберігання пального. Але через кострубате визначення терміна «зберігання пального» й виникають непорозуміння».
Проте у вищезгаданій IПК взагалі не йшлося про каністри: автора запиту цікавило, чи треба отримувати ліцензію на зберігання пального в пересувних (не стаціонарних) ємностях (цистернах). Відповідь ДПС була загалом аналогічною відповіді в коментованій IПК. Й у відповіді на запитання: «Чи необхідно придбавати ліцензію на зберігання пального, якщо таке пальне зберігається в баку автомобіля, каністрі тощо, та наявність яких ємностей передбачає обов'язковість отримання ліцензії на зберігання пального?» в підкатегорії 115.05 ЗIР податківці теж проігнорували слово «каністра».
Але тут є ще один аспект. Пересувна паливна цистерна (автор запиту на IПК №3814/6/99-99-12-02-02-15/IПК говорив про паливозаправники та цистерну-причіп) — це за визначенням акцизний склад пересувний, тобто транспортний засіб. А чи є транспортним засобом каністра?
Акцизний склад пересувний
Акцизний склад пересувний — це транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.
Не є акцизним складом пересувним транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки.
У поясненні до винятку з паливними баками ДПС словами зі свого прес-релізу від 16.08.2019 р. «Щодо вимог законодавства з ліцензування місць зберігання пального»1 зазначає, що такі резервуари, як паливні баки транспортних засобів, не є нерухомим майном та не мають чіткої прив'язки до місця (території) згідно з Законом №481.
А хіба з каністрами не все те саме? Адже каністри теж не є нерухомим майном і теж не мають чіткої прив'язки до місця (території).
Просто дивовижно, наскільки податкові чиновники бояться взяти на себе відповідальність (хоч жодною відповідальністю там, як ми бачили вище, і не пахне) і дати чітку відповідь на конкретне запитання.
Щоправда, деколи і платники податків показують себе не з найкращого боку.
Перейдімо до наступного запитання з запиту на коментовану IПК.
Запитання друге
Друге запитання звучить так: «Чи потрібно отримувати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки?».
Насправді це питання варто було б адресувати Держпраці. Саме вона відповідно до ст. 21 Закону про охорону праці видає дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки. Адже відповідно до ст.15 Закону №481, аби отримати ліцензію на зберігання пального слід надати також дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Та суб'єкт господарювання звернувся із цим запитанням до ДПС, а та зовсім його проігнорувала. Невже важко було написати щось на кшталт: «Щодо другого Вашого запитання пропонуємо звернутися до Державної інспекції України з питань праці, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці» чи «У зв'язку з тим, що відповідно до умов запитання СГ не потрібно отримувати ліцензію на зберігання пального, то відповідно немає потреби й отримувати такий дозвіл»?
Втім, заспокоїмо читачів — Держпраці в листі від 28.08.2019 р. №6904/3/12-ДП-19 зазначає, що оскільки дизельне паливо і бензин не належать до небезпечних речовин 1-го і 2-го класів небезпеки та зберігаються в ємностях при атмосферному тиску меншому 0,05 МПа, то одержання дозволу на експлуатацію таких ємностей не вимагається.
Зміни до законодавства України стосовно отримання ліцензій на виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним не запроваджують додаткового регулювання у сфері охорони праці, для суб'єктів господарювання немає потреби отримувати додаткові дозволи.
Як бачимо, норми законодавства не узгоджуються між собою — один нормативний акт говорить, що потрібен дозвіл, а з іншого випливає, що такий дозвіл взагалі не видається при зберіганні дизельного палива та бензину.
Коли вже дочекаємось тієї гармонізації законодавства?
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон №481 — Закон України від 19.12.95 р. №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
- Закон про охорону праці — Закон України від 14.10.92 р. №2694-XII «Про охорону праці».
- Порядок надання УПК — Порядок надання узагальнюючих податкових консультацій, затверджений наказом Мінфіну від 27.09.2017 р. №811.
- Порядок №293 — Порядок організації роботи органів доходів і зборів із надання індивідуальних податкових консультацій, затверджений наказом ДФСУ від 25.04.2017 р. №293.
Андрій ПОРИТКО, головний редактор