Є постанова ГУНП на витребування документів і опис переданих документів з печаткою і підписом слідчого в отриманні. Податкова прийшла на перевірку, ми надали їм цю постанову, опис і лист з поясненнями ситуації. Разом із актом перевірки вони склали податкові повідомлення-рішення (ПДВ, прибуток) через відсутність оригіналів первинних документів. Чи правомірні дії перевіряльників?
Вилучені документи до перевірки не надаються!
За приписами п. 85.2 ПКУ платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Невиконання цієї вимоги тягне за собою застосування фіскалами штрафної санкції у розмірі 510 грн (п. 121.1 ПКУ). Тут ідеться про відповідальність за ненадання платником податків контролюючим органам як оригіналів документів (крім документів, отриманих з ЄРПН) під час здійснення податкового контролю, так і їх копій на вимогу п. 85.6 ПКУ.
Єдине, що може звільнити від штрафу та інших наслідків відсутності первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 44 ПКУ строків їх зберігання, — це вилучення документів правоохоронними органами. Це закріплено в п. 44.6 ПКУ.
Зверніть увагу!
Пунктом 85.5 ПКУ прямо визначена заборона вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.
Тому у разі, коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, виконання обов'язку з надання копій вилучених документів у платника податків, який перевіряється, або забезпечення доступу до перевірки таких документів покладається на такі правоохоронні органи (п. 85.9 ПКУ).
Що в таких випадках має пред'явити платник податків перевіряльникам на підтвердження вилучення оригіналів первинних документів?
Відповідний порядок дій органу ДФС та правоохоронних органів наведено у п. 85.9 ПКУ.
Отже, у разі вилучення первинних документів у платника податків правоохоронні органи залишають протокол вилучення з повним описом (переліком) вилучених документів (ч. 3 ст. 168 УПКУ).
Відповідно, на момент допуску перевіряльників до перевірки, які, як свідчить практика, у перший же день перевірки приносять запит про надання документів із повним (можливим) переліком первинних та інших документів, платник податків має надати копію протоколу вилучення (завірену печаткою платника податків — юрособи, за наявності).
У такому разі перевірка припиняється, а термін проведення перевірки переноситься до дати отримання таких копій відповідним органом ДФС, яким винесено наказ на перевірку. А обов'язок надання документів перекладається на правоохоронні органи, які мають надати їх протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту органу ДФС.
Отже, за наявності протоколу вилучення платник податків звільняється від обов'язку надання документів та від будь-яких штрафних санкцій за відсутності оригіналів первинних документів на момент перевірки (на дату допуску до перевірки).
Вилучення документів — лише за ухвалою суду!
Зважаючи на описану нами ситуацію, те, що з'ясувалося під час допуску до перевірки, здивувало всіх — і платника податків, і перевіряльників.
Як ми і писали вище, платник податків надав перевіряльникам усі документи, отримані від правоохоронних органів, що свідчили про передачу їм оригіналів первинних документів. Проте першими здивувалися посадові особи органу ДФС — вони отримали на руки копії постанови слідчого Нацполіції на витребування документів та опис переданих документів з печаткою і підписом слідчого про отримання.
У постанові слідчий посилався на приписи, зокрема, ч. 1 ст. 91, п. 2, 3, 9 та ч. 2 ст. 40, ч. 1 ст. 92, ч. 2 ст. 93, ст. 99, 84, ч. 2 ст. 100, ч. 1, 5 ст. 237, ч. 1, 3, 5 — 7 ст. 110 КПКУ.
Загалом, з огляду на наведені статті, слідчий має право і здійснювати огляд приміщення, речей та документів, і вилучати під час огляду речі та документи, які мають значення для кримінального провадження (ст. 237 КПКУ), та оформляти це відповідним документом (постановою) з описом (переліком) переданих (вилучених) документів.
Що тут насторожило органи ДФС? Відповідно до приписів ч. 1 ст. 159 КПКУ, тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої перебувають такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).
Такий тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду (ч. 2 ст. 159 КПКУ).
Формулювання ухвали слідчого судді
На практиці, задовольняючи клопотання слідчого про тимчасовий доступ до документів, слідчий суддя роз'яснює таке: «...особа, яка зазначена в ухвалі слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів як володілець речей або документів (ідеться, зокрема, про платника податків — юрособу. — Авт.), зобов'язана надати тимчасовий доступ до зазначених в ухвалі речей і документів. ...Зазначена в ухвалі слідчого судді особа (йдеться про слідчого, який звернувся до суду. — Авт.) зобов'язана пред'явити особі, яка зазначена в ухвалі як володілець речей і документів, оригінал ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів та вручити її копію. Особа, яка пред'являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, зобов'язана залишити володільцю речей і документів опис речей і документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді».
На перший погляд здається, що коли в п. 85.9 ПКУ йдеться про вилучені оригінали первинних документів, то мається на увазі, що правоохоронцям достатньо вручити платнику податків саме копію ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей та документів та опис документів, вилучених на виконання цієї ухвали.
Водночас перевіряльникам було надано інші документи — постанову слідчого з описом переданих документів.
Отже, вони вирішили, що ці документи не можуть бути підставою для застосування п. 85.9 ПКУ та, відповідно, звернення органу ДФС із запитом до слідчого Нацполіції про отримання копій вилучених документів або доступу до оригіналів.
Від себе нагадаємо, що слідчі доволі часто звертаються із запитами до платників податків про отримання документів та приходять на підприємство для огляду та вилучення в межах огляду окремих документів, які, на їхню думку, мають значення для кримінального провадження.
При цьому платник податків має розуміти, що будь-яке добровільне передання оригіналів первинних документів правоохоронним органам не дає жодних переваг під час перевірки. Органи ДФС у жодному разі не сприймуть такі дії як законні в межах КПКУ, що звільняють від відповідальності за ПКУ (за відсутність оригіналів первинних документів на момент перевірки).
Проте, на наше абсолютне переконання, незалежно від того, яким документом оформлено вилучення оригіналів первинних документів — ухвалою суду чи постановою слідчого, — якщо це зроблено в межах КПКУ та слідчий має законне право саме на вилучення, то такі дії слід тлумачити як такі, що зобов'язують орган ДФС припинити перевірку та перенести терміни її проведення до отримання первинних документів чи доступу до них (тобто діяти в межах норми п. 85.9 ПКУ).
Що каже КПКУ
У пунктах 1 та 5 ст. 237 КПКУ зазначено, що з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Під час проведення огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження.
Отже, ми вважаємо, що сам факт вилучення первинних документів (незалежно від їх оформлення) свідчить про правомірні дії платника податків та слідчого, що не може не визнаватись органами ДФС та в жодному разі не може привести до проведення перевірки та оформлення її результатів без урахування вилучених первинних документів.
Платник податків має оскаржити дії та рішення органу ДФС!
Уся проблема ситуації, яку ми розглядаємо, в тому, що тягар доказування фактично перекладається на плечі платника податків.
Адже якщо оригінали первинних документів справді передано правоохоронному органу, але на запит і добровільно, то потрібно терміново звертатися до особи, яка їх вилучала, та вимагати їх повернення у зв'язку з податковою перевіркою. Хоча, звісно, навряд чи слідчий піде на такий крок та поверне їх.
Найімовірніше, отримання документів від платника податків оформлено слідчим все ж таки саме з використанням терміна «вилучення». I якщо платник податків отримає повідомлення про це у відповіді на запит, це також, на нашу думку, має стати підставою для припинення перевірки та перенесення її термінів.
Якщо ж у документах, залишених слідчим Нацполіції, все ж таки йдеться про вилучення оригіналів первинних документів з їх описом, то такі документи потрібно надати органам ДФС із відповідними поясненнями, що також має припинити перевірку та перенести термін її проведення.
До речі, так сталось і у нашій ситуації. Платник податків подав і постанову, і опис, і пояснення.
Проте все це призвело лише до того, що перевіряльники, отримавши такі документи, більше на підприємстві не з'явилися, натомість склали акт перевірки та податкові повідомлення-рішення. В акті вони прямо зазначили, що складені правоохоронними органами документи не є вилученням у розумінні п. 85.9 ПКУ. I при цьому перевіряльники донарахували і ПДВ, і податок на прибуток за всіма відсутніми (вилученими) документами.
Звісно, тут є ще одне порушення, на яке ми не можемо не звернути увагу. Вище ми говорили про те, що платник може звернутися до особи, яка вилучила такі документи, із запитом про їх повернення. При цьому сама відповідь, де буде зазначено про факт законного вилучення слідчим документів у межах КПКУ, мала би бути витлумачена фіскалами на користь платника податків. Сам слідчий підтверджує факт вилучення із посиланням на відповідні статті КПКУ, які надають слідчому таке право (без потреби звернення до суду за ухвалою про тимчасовий доступ до речей та документів).
I надати таку відповідь слідчого можна було би навіть під час розгляду заперечень до акта перевірки, чого платник податків був позбавлений, адже він отримав акт разом із податковими повідомленнями-рішеннями.
Чому ми наголошуємо на таких запитах до слідчого? На нашу думку, підтвердити законність дій та їх відповідність до вимог КПКУ найкраще зможе сам слідчий. I це не може не враховувати ані ДФСУ під час розгляду скарги на дії перевіряльників та ППР, ані суди під час розгляду позову такого платника податків.
Тому, звісно, тут без оскарження результатів перевірки не обійтися. Проте що саме робити, вирішувати лише самому платнику: або скаржитися в адміністративному порядку (до ДФСУ), або відразу звертатися до адміністративного суду. Хоча доля таких судових спорів все ж залежатиме від законності дій слідчих. Якщо суд визнає такі дії слідчого незаконними, а документи — наданими добровільно та не в межах КПКУ, платнику таки доведеться сплатити, але, найімовірніше, лише штраф за п. 121.1 ПКУ (за незберігання документів та ненадання їх до перевірки). Що ж до донарахувань ПДВ та податку на прибуток — тут ми більш ніж упевнені, що суди їх скасують. Адже документи є — просто вони перебувають у слідчого, нехай навіть і незаконно (добровільно).
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»