За порушення вимог податкового законодавства можуть не лише оштрафувати підприємство, а й притягнути його посадових осіб до адміністративної відповідальності. Якою на сьогодні є судова практика щодо оскарження адмінштрафів і чому доцільно їх оскаржувати, незважаючи на малий розмір?
Найчастіше після прийняття податкового повідомлення-рішення на посадових осіб компанії (директор, бухгалтер) складають протоколи про адміністративне правопорушення за ст. 163-1 КУпАП, а саме про порушення порядку ведення податкового обліку.
Змінився керівник на підприємстві: хто несе відповідальність?
В одній справі керівник оскаржував адміністративний штраф на тій підставі, що на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення він уже не був керівником товариства.
Проте суд відхилив1 такі доводи позивача: позаяк на момент вчинення правопорушення він був керівником товариства, аргументи щодо того, що на дату протоколу фізособа не була керівником підприємства, а отже суб'єктом адміністративного правопорушення, не можуть бути взяті до уваги.
Такий судовий висновок має логічне продовження: новий керівник товариства не може нести відповідальність за адміністративні правопорушення, скоєні до моменту його працевлаштування на цю посаду.
Оскаржене ППР = неузгоджене ППР
За законом оскарження ППР зупиняє виконання платником грошових зобов'язань (ст. 56 ПКУ) і таке зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ПКУ).
Позаяк процедура оскарження ППР триває, висновки акта перевірки контролюючого органу, в розумінні положень ст. 56 ПКУ, є неузгодженими, а тому стверджувати про їх законність та обґрунтованість немає підстав. Отже, акт перевірки не може бути визнаний доказом вини.2
Аналогічний висновок міститься в постанові Апеляційного суду м. Києва від 06.09.2018 р. у справі №756/7403/183. Позаяк процедура адміністративного оскарження ППР не завершена і до остаточного вирішення цього спору факт допущення порушень не є встановленим, то відповідні твердження податкового органу відображають лише позицію однієї зі сторін спору і не можуть бути висновком про наявність у діях посадової особи платника вини і, відповідно, бути підставою для притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності.
1 Рішення Київського апеляційного суду від 16.10.2018 р. у справі №752/17143/18.
2 Постанова Апеляційного суду м. Києва від 14.09.2018 р. у справі №33/796/2465/2018.
3 Постанова Апеляційного суду м. Києва від 06.09.2018 р. у справі №756/7403/18.
Якщо ППР оскаржується, можна зупинити провадження у справі про адмінпорушення
Iз зазначеного вище випливає ще одне право. Якщо ви оскаржуєте в адміністративному суді законність прийнятих ППР, то у справі про притягнення вас до адмінвідповідальності можна і треба просити про зупинення провадження. Адже висновки такого суду матимуть значення для доказування невинуватості особи у справі про адмінправопорушення.
Тобто якщо маємо ППР із санкціями до підприємства і протокол про адмінпорушення, складений на посадових осіб такого підприємства, то маємо два різні види відповідальності. Одну (за ППР) несе підприємство, іншу — посадові особи. Але адмінштраф сплачують саме за порушення порядку ведення податкового обліку. А якщо ППР буде оскаржено і висновок буде на користь підприємства, то будуть і підстави вважати, що не було й адмінпорушення. Тож логічно, що перш ніж застосовувати адмінштрафи, треба остаточно визначити, було порушення чи ні. Тобто довести справу з оскарженням ППР до кінця.
Те, що в КУпАП немає потрібних процесуальних норм для зупинення провадження у справі, не є перешкодою. Так, Апеляційний суд Одеської області у справі №522/2711/18 зупинив провадження, застосувавши аналогію закону1.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПКУ, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 253 ЦПКУ, провадження у справі зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
До речі, в цій справі особа виграла адміністративний позов, ППР були скасовані, після чого провадження у справі про адмінправопорушення було закрито за відсутністю в діях посадової особи складу адміністративного правопорушення.
Чому важливим є оскарження адмінштрафів?
Посадові особи товариства іноді не звертають увагу на свою відповідальність за КУпАП, адже розміри штрафів, наприклад за ст. 163-1 КУпАП (порушення порядку ведення податкового обліку), не надто великі. За першою частиною цієї статті максимальний розмір штрафу становить усього 170 грн.
Проте краще відстоювати свою правоту та невинуватість в адміністративному правопорушенні до кінця. Адже ДФС застосовує підхід, зворотний до того, що його ми навели вище, — використовує судові рішення про визнання посадових осіб винними в адмінправопорушеннях як доказ на свою користь у спорах щодо скасування ППР.
Наприклад, у справі №2а-7770/12/1370 суди першої та апеляційної інстанції вказали на нереальність господарських операцій між контрагентами та відмовили у задоволені позову про скасування ППР. Однією з підстав стало рішення районного суду про визнання директора винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Цього разу Верховний суд скасував вищезазначені судові рішення та спрямував справу на новий розгляд2. Зокрема, суди попередніх інстанцій не навели мотивів, за яких обставини порушення фізособою правил ведення податкового обліку свідчать про нереальний характер спірних господарських операцій із платником та позбавляють останнього права на формування відповідних податкових вигод.
Аналогічний висновок міститься в постанові ВС від 31.08.2018 р. у справі №1570/4299/123.
Проте такий висновок не став сталою судовою практикою. Зокрема, в рішенні від 09.10.2018 р. у справі №806/3193/14 Верховний суд зайняв протилежну позицію4. На думку суду, рішенням про притягнення директора до відповідальності за ст. 163-1 КУпАП встановлено факт вчинення порушення п. 198.1, 198.3 ПКУ щодо заниження ПДВ, тому вимоги щодо скасування ППР не підлягають задоволенню.
1 Постанова Апеляційного суду Одеської області від 21.09.2018 р. у справі 522/2711/18.
2 Постанова Верховного суду від 22.08.2018 р. у справі №2а-7770/12/1370.
Наприкінці нагадуємо, що постанова апеляційного суду в справах про адміністративне правопорушення є остаточною й оскарженню не підлягає. Апеляційна скарга, своєю чергою, може бути подана протягом десяти днів з дня винесення судом першої інстанції постанови. Подається апеляційна скарга до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Такий порядок передбачений ст. 294 КУпАП.
Отже, залишати без уваги справи про накладання мінімальних штрафних санкцій недоцільно, тому що негативні судові рішення можуть призвести до ще більших грошових втрат, коли адміністративні суди будуть відмовляти у задоволені позовних вимог про скасування незаконного ППР.
Євгеній ПІДДУБКО, «Дебет-Кредит»