Новий Закон про ТОВ та ТДВ вимагає, щоб на вчинення деяких правочинів (угод) надавали згоду загальні збори товариства. Але як надати інформацію про таку згоду контрагентові? Або як довести, що така згода не потрібна, і підтверджувати повноваження керівника? Які документи надавати? Спробуймо відповісти.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 Закону про ТОВ та ТДВ рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50% вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників. Розглянемо покроково цю норму.
Крок 1. Кого це стосується?
Якщо звернутися до приписів ч. 1, 2, 4 ст. 202 ЦКУ, то правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 626 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Отже, коли йдеться про «вчинення правочину» (саме щодо цього встановлена вимога Закону про ТОВ та ТДВ, але подбати про це варто ще на стадії укладення договору), який вимагає згоди загальних зборів, то відповідне підтвердження повноважень підписувачів має бути від обох сторін договору, якщо вони є ТОВ або ТДВ!
Тож ідеться про вимогу для обох сторін договору (контрагентів), якщо правочин (договір) укладається ТОВ/ТДВ між собою, а також з боку ТОВ/ТДВ, якщо правочин (договір) укладається з іншими юрособами (ПП, іншими юрособами приватного та публічного права), підприємцями чи фізособами.
Крок 2. Яких договорів це стосується?
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦКУ, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У ч. 2 ст. 44 Закону про ТОВ та ТДВ ідеться про вчинення правочину, «якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину...». Отже, на перший погляд, цю норму слід розуміти доволі вузько: ТОВ/ТДВ підтверджує свої повноваження на укладення відповідного правочину, коли є власником майна, щодо якого укладається правочин, або виконавцем послуг/робіт.
Проте все не так просто. Адже термін «майно», визначений ЦКУ, вказує на особливий об'єкт, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч. 1 ст. 190 ЦКУ). Термін «річ» охоплює, в т. ч., і кошти.
Щодо майна юридичної особи, то відповідно до ч. 1, 2 ст. 115 ЦКУ господарське товариство є власником:
1) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;
2) продукції, виробленої товариством унаслідок господарської діяльності;
3) одержаних доходів;
4) іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.
Тож напрошується висновок, що вимога ч. 2 ст. 44 Закону про ТОВ та ТДВ стосується всіх договорів, які укладає юридична особа — тобто ТОВ/ТДВ. Iдеться як про договори купівлі-продажу/поставки, надання послуг, виконання робіт, так і про інші види зобов'язань (договорів), зокрема, щодо позик (фіндопомоги) тощо.
I тут немає різниці, якою стороною договору виступає ТОВ/ТДВ — власником майна, виконавцем робіт/послуг чи контрагентом, який сплачує кошти за укладеними договорами. Така сторона договору, а точніше її керівник, має довести свої повноваження щодо вчинення цього правочину та, в ідеалі, щодо укладання договору, за яким буде його вчинено.
Як буде тлумачитись ця норма, покаже практика, і найімовірніше, судова.
Крок 3. Чи надавати контрагенту і в якому вигляді інформацію щодо чистих активів ТОВ/ТДВ?
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 Закону про інформацію, інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Зверніть увагу!
Дані податкової звітності (податкова інформація) також належать до інформації з обмеженим доступом. Адже відповідно до пп. 17.1.9 ПКУ платник податків має право на нерозголошення контролюючим органом (посадовими особами) відомостей про такого платника без його письмової згоди та відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю.
Отже, навіть якщо ТОВ/ТДВ є платником податку на прибуток і подавало до ДФС свою фінзвітність, — довідку чи інший документ від податківців з інформацією з такої фінзвітності його контрагенти від ДФС на власний запит не отримають.
Оприлюднювати дані своєї фінзвітності зобов'язані далеко не всі юрособи, хоча з 2018 року їх перелік було розширено.
Не говорить про обов'язок надання контрагенту інформації про чисті активи або копії фінзвітності і сам Закон про ТОВ та ТДВ. Він говорить лише про те, хто має право прийняття рішення щодо вчинення правочину за певних обставин. I все!
Отже, якщо дані фінзвітності не підлягають обов'язковому оприлюдненню, надавати інформацію, наведену у балансі чи фінзвітності, у т. ч. копії таких документів, ТОВ/ТДВ, звісно, може, але тільки якщо погодилося на це за умовами договору. Адже у переважній більшості випадків юрособи відносять таку інформацію до конфіденційної.
Домовленістю сторін договору встановлюватиметься і форма, у якій буде надано таку інформацію. Найімовірніше, контрагентам доведеться обмежитися лише витягом з таких документів або довідкою, листом, складеними на підставі даних такої фінзвітності.
I якщо з наданої інформації стане зрозумілим, що для виконання правочину потрібна згода загальних зборів, то надаватиметься і протокол (рішення єдиного власника) або витяг із протоколу загальних зборів (рішення єдиного власника) про те, що керівнику (виконавчому органу) надається право укладати правочини на суму, що перевищує певну суму, виражену у гривнях (із вказівкою на те, що така гранична сума відповідає 50% чистих активів товариства на кінець попереднього кварталу).
Крок 4. На яку дату рахувати вартість чистих активів ТОВ/ТДВ?
У приписах ч. 2 ст. 44 Закону про ТОВ та ТДВ ідеться про вартість «чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу».
Тому автор вважає, що для порівняння вартості майна (робіт, послуг), що є предметом договору, з показником чистих активів товариства на кінець попереднього кварталу можуть братись:
— або дані квартального балансу (якщо ТОВ/ТДВ складає фінзвітність щоквартально);
— або дані бухобліку на кінець такого кварталу (зокрема, дані оборотно-сальдової відомості товариства).
Закон про ТОВ та ТДВ не прив'язується до даних саме балансу і не вимагає позачергового його складання з метою підтвердження повноважень керівника товариства. На підставі яких саме даних порахувати вартість чистих активів, вирішує керівник (виконавчий орган), відповідальний за збитки (ч. 5 ст. 44 Закону про ТОВ та ТДВ) за вчиненим правочином, якщо розрахунок вартості чистих активів виявиться неточним чи неправильним.
Зверніть увагу!
Повноваження на укладення правочину підтверджуються розрахунком чистих активів на кінець попереднього кварталу, а не на дату укладення договору! Розрахунок вартості чистих активів проводиться один раз і буде чинним протягом наступного кварталу та поширюватиметься на всі правочини, які більші за 50% вартості чистих активів на кінець попереднього кварталу.
Крок 5. Чи вплине недотримання вимог ч. 2 ст. 44 Закону про ТОВ та ТДВ на дійсність укладених правочинів?
Такі порушення не тягнуть за собою недійсність правочину — якщо, звісно, одна зі сторін не буде заперечувати проти нього через неналежність повноважень підписувача. В останньому випадку спір вирішуватиметься в суді (ч. 3 ст. 215 ЦКУ).
Утім, владнати ситуацію з відсутністю згоди з боку засновників на вчинення правочину можна і постфактум. Головне — мати бажання зробити все правильно!
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 46 Закону про ТОВ та ТДВ, значний правочин, правочин із заінтересованістю, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки товариства лише у разі подальшого схвалення правочину товариством у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення.
Подальше схвалення правочину товариством у порядку, встановленого для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки товариства з моменту вчинення цього правочину.
Отже, навіть у разі порушення вимог ч. 2 ст. 44 Закону про ТОВ та ТДВ можна отримати згоду на вчинення значного правочину й після його вчинення — шляхом його схвалення. Тоді правочин вважається вчиненим за згодою загальних зборів, отриманою «заднім числом», з моменту його вчинення.
Новостворені ТОВ, або Як бути, якщо чистих активів ще немає
Найактуальнішим питання дотримання вимог ч. 2 ст. 44 Закону про ТОВ та ТДВ є для новостворених товариств. Адже вартість їхніх чистих активів на початку діяльності нульова.
Один з варіантів, що пропонується таким ТОВ/ТДВ на сьогодні, — щоб загальні збори надали згоду на всі правочини, які вчинятимуться керівником (виконавчим органом) за певний період, наприклад, до закінчення першого календарного року, за результатами якого вже можна буде визначити вартість чистих активів для укладення значних правочинів з початку першого кварталу наступного року.
Альтернативою є збирати загальні збори щодо кожного правочину. Що, звісно, призведе до зайвих витрат часу і коштів.
Насамкінець наголосимо, що новий Закон про ТОВ та ТДВ містить багато складних і нових норм та нечіткі формулювання, застосування яких на практиці вимагатиме не лише певних ризикових рішень з боку самих засновників, керівників (виконавчих органів) ТОВ/ТДВ, а й відповідних роз'яснень з боку державних органів.
Тому наведене в цій статті — це думка автора, який покладався на власний досвід, знання та здоровий глузд. А щойно з'являться перші офіційні роз'яснення від Мін'юсту або ВС щодо озвучених у статті питань, ми їх обов'язково вам повідомимо та проаналізуємо. Тож стежте за нашими новинами!
Нормативна база
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
- Закон про ТОВ та ТДВ — Закон України від 06.02.2018 р. №2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
- Закон про інформацію — Закон України від 02.10.92 р. №2657-XII «Про інформацію».
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»