Верховний суд у листі від 13.07.2018 р. №60-1543/0/2-18 (див. «ДК» №32/2018) на ім'я начальника Генштабу і Головнокомандувача ЗСУ висловив правову позицію, згідно з якою особливий період в Україні діє. Спробуймо копнути глибше.
Коментований лист нас зацікавив твердженням Верховного суду, що ним однозначно сформульовано правову позицію щодо тлумачення поняття «особливий період».
Отже, з погляду ВС, особливий період діє в Україні від 18.03.2014 р. — після оприлюднення Указу №303/2014. Також наголошується, що Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.
Зі свого боку ми би хотіли самостійно визначитись, а що ж воно таке — «особливий період», і скільки їх, таких «особливих періодів», діє в історії України.
Позиція Верховного суду, доведена у коментованому листі, містить посилання на кілька рішень ВС, у яких вживається термін «особливий період», у справах щодо дотримання гарантій працівників, мобілізованих на військову службу, в частині збереження за ними місця роботи, посади і середнього заробітку під час дії такого особливого періоду (ч. 3 ст. 119 КЗпП).
Проте якщо звернутися до ст. 2 Закону №1207, то датою початку тимчасової окупації території України є 20 лютого 2014 року. Причому на виконання ст. 13 цього Закону прийнято Закон №1636, яким внесено зміни до Закону про ЄСВ, якими:
1) під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», фізособи-підприємці звільняються від сплати ЄСВ за себе (п. 9.2 Перехідних положень Закону про ЄСВ);
2) тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом №1207, зупиняється застосування до платників ЄСВ із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону (п. 9.3 Закону про ЄСВ).
До того ж важливо розуміти, що особливий період за п. 1 починається з 18.03.2014 р., а за п. 2 — з 20.02.2014 р.
Водночас Законом №1669 запроваджено ще один «особливий період» — період проведення АТО. Цей період діє з 14.04.2014 р. (дата видання Указу №405) до дати набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України (ст. 1 Закону №1669).
Причому вже у 2018 році Президент України підписав Указ №116/2018, яким вводиться в дію рішення РНБО про зміну формату широкомасштабної АТО на ООС (рішення РНБО не оприлюднене — для службового користування!).
I хоча Президент наголосив, що «АТО закінчено», все ж таки з огляду на назву Указу №116/2018 АТО триває: відповідного Указу про завершення АТО не видавалося.
Тож АТО діє з 14.04.2014 р., а фактично на сьогодні ССО продовжує діяти з 30.04.2018 р. і триватиме до видання Президентом відповідного Указу про завершення її проведення (чи-то АТО, чи-то ССО — час покаже).
Зауважимо також, що особливий період, який визначається часом проведення АТО (наразі — ССО), періодично переривається: період проведення АТО прив'язаний до території її проведення, окресленої переліками населених пунктів.
Причому, відповідно до п. 9.4 Перехідних положень Закону про ЄСВ, платники ЄСВ, визначені ст. 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону про ЄСВ, на період з 14.04.2014 р. до закінчення АТО або воєнного чи надзвичайного стану. Як бачимо, для виконання вимог п. 9.4 Закону про ЄСВ особливий період діє з 14.04.2014 р.
Переліки населених пунктів у зоні АТО і позиція ВС
Зауважимо, що переліки населених пунктів, де проводиться чи проводилась АТО, періодично змінюються — одні переліки скасовують, інші приймають. ДФС при звільненні від сплати ЄСВ керуються чинними переліками населених пунктів. Проте у рішенні ВС від 30.03.2018 р. у справі №812/292/18* суд зазначив: неприйняття (несвоєчасне прийняття) або зупинення дії переліку не є підставою для відмови платнику ЄСВ у звільненні від відповідальності, застосуванні штрафних та фінансових санкцій, за умови подальшого включення до відповідного переліку населених пунктів, на території яких проводиться АТО.
Отже, при тлумаченні терміна «особливий період» госпсуб'єктам варто бути вкрай обережними та уважно вивчати норму закону, яка вказує на такий «особливий період», а також відповідно до чого визначається час дії цього «особливого періоду».
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.
- Закон №1207 — Закон України від 15.04.2014 р. №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
- Закон №1636 — Закон України від 12.08.2014 р. №1636-VII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України».
- Закон №1669 — Закон України від 02.09.2014 р. №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
- Закон про мобілізацію — Закон України від 21.10.93 р. №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
- Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
- Указ №116/2018 — Указ Президента України від 30.04.2018 р. №116/2018 «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей».
- Указ №303/2014 — Указ Президента України від 17.03.2014 р. №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
- Указ №405/2014 — Указ Президента України від 14.04.2014 р. №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»