Облік нерозмитнених товарів

Як облікувати імпортовані товари, які не розмитнені та перебувають за договором з митницею на складі тимчасового зберігання, якщо за договором постачання датою поставки товару вважається дата відбитку штемпеля митних органів України на ТТН після прибуття товару до пункту призначення? Як відобразити витрати на транспортування товарів, що не розмитнені?

Відповідно до ч. 1 ст. 437 МКУ склад тимчасового зберігання (далі — СТЗ) — це відповідним чином облаштовані приміщення та/або криті чи відкриті майданчики, резервуари, холодильні чи морозильні камери, призначені для тимчасового зберігання товарів під митним контролем до поміщення їх у митний режим.

Відносини утримувача СТЗ відкритого типу з особами, які розміщують товари на цьому складі, визначаються відповідним договором (ч. 1 ст. 438 МКУ).

Документи, що подаються до митного органу для розміщення товарів на СТЗ, наведені у п. 7.1 Положення про склади тимчасового зберігання, затвердженого наказом Мінфіну від 28.05.2012 р. №613 (далі — Положення №613).

Прийняте посадовою особою митного органу рішення про розміщення товарів на СТЗ засвідчується відбитком штампу «Під митним контролем» посадової особи митного органу, який проставляється на:

— єдиному уніфікованому документі на розміщення та тимчасове зберігання товарів, що містить опис цих товарів, на підставі товаротранспортних документів відповідно до ст. 202 МКУ за формою, наведеною у додатку 5 Положення №613 (ЄУД) — у разі розміщення товарів на СТЗ, що розташовані на митній території України, крім розташованих на територіях портів та аеропортів;

— товаротранспортних документах — у разі розміщення товарів на СТЗ, розташованих на територіях портів та аеропортів.

Тобто після проставляння штампа «Під митним контролем» право власності на товар переходить до підприємства-імпортера незважаючи на те, що митне оформлення такого товару ще не завершено.

У п. 2.1 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених наказом Мінфіну від 10.01.2007 р. №2 (далі — Методрекомендації №2) зазначено, що запаси визнаються активом, зокрема, якщо:

— підприємству перейшли ризики й вигоди, пов'язані з правом власності або з правом повного господарського відання (оперативного управління) на придбані (отримані) запаси;

— підприємство здійснює управління та контроль за запасами.

У разі якщо на момент оприбуткування запасів неможливо правильно визначити їх первісну вартість, вони можуть оцінюватися та відображатися у бухгалтерському обліку за справедливою вартістю з наступним коригуванням до собівартості (абз. 8 п. 9 П(С)БО 9 та п. 2.8 Методрекомендацій №2).

Справедлива вартість визначається відповідно до П(С)БО 19 з урахуванням п. 3.1 додатка до цього П(С)БО. Тобто первісна вартість таких товарів визначається за ціною їх реалізації за мінусом витрат на реалізацію та суми надбавки (прибутку) виходячи з надбавки (прибутку) для аналогічних товарів.

При визначенні справедливої вартості запасів підприємство може використовувати дані про:

— останню ринкову ціну операцій з відповідними запасами (за умови відсутності суттєвих негативних змін у технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, в якому діє підприємство);

— ринкові ціни на подібні активи, скориговані з урахуванням індивідуальних характеристик, особливостей або ступеня незавершеного виробництва, для якого визначається справедлива вартість;

— додаткові показники, які характеризують рівень цін на запаси.

У ситуації, що розглядається, та виходячи з того, що частина однорідного товару вже розмитнена та оприбуткована за первісною вартістю, яку було визначено відповідно до п. 9 П(С)БО 9, первісна вартість одиниці товару, переданого на СТЗ, визначається за справедливою вартістю з наступним коригуванням. Тобто на рівні первісної вартості попередньої партії.

Різниця між справедливою вартістю товарів та сумою, що сплачується згідно з договором постачальнику (продавцю) за інвойсом, відображається у складі іншого додаткового капіталу на однойменному субрахунку 425 також з її наступним коригуванням.

Важливо, що включення транспортно-заготівельних витрат (далі — ТЗВ) до первісної вартості конкретних найменувань, груп, видів запасів при їх оприбуткуванні доцільно здійснювати у разі, якщо можна правильно визначити суми таких витрат, які безпосередньо відносяться до придбаних запасів (п. 5.5 Методрекомендацій №2).

Сума ТЗВ, що узагальнюється на окремому субрахунку обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів станом на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані у виробництві, реалізовані, безоплатно передані тощо) у звітному місяці (абз. 6 п. 9 П(С)БО 9 та п. 5.6 Методрекомендацій №2).

Тож у ситуації, що розглядається, вартість транспортування, яка включатиметься до митної вартості товару, недоречно обліковувати на окремому субрахунку 289, бо у разі її розподілення збільшиться собівартість попередньої частини партії, що зберігається на складі підприємства-імпортера.

На думку автора, транспортні витрати при переході права власності на товар можна включити до їх первісної вартості.

При цьому слід враховувати, що аналітичний облік запасів ведеться у розрізі місць зберігання, матеріально відповідальних осіб та видів запасів (п. 5.3 Методрекомендацій №2).

Отже, одночасно з оприбуткуванням частини нерозмитнених товарів, розміщених на СТЗ, треба відобразити в обліку передання цих товарів на відповідальне зберігання на окремому субрахунку обліку товарів, наприклад на додатковому субрахунку 287 «Товари, передані на відповідальне зберігання».

Приклад Ціна одиниці товару за інвойсом — 3000 грн. Первісна вартість одиниці товару, частину якого було попередньо розмитнено, — 4000 грн. Вартість перевезення, частина якого припадає на одиницю товару, переданого на СТЗ на відповідальне зберігання, — 300 грн. Кількість товару — 20 одиниць.

Відображення у бухобліку операції з оприбуткування нерозмитненого товару та передання його на СТЗ покажемо в таблиці.

Таблиця

Бухоблік оприбуткування нерозмитненого товару

Олена БОНДАРЕНКО, «Дебет-Кредит»