Однією з найбільш обговорюваних останнім часом тем є високі штрафи за правопорушення у сфері оплати праці. Через це ділянка обліку, яку зазвичай прийнято вважати однією з найпростіших, перетворилася на одну з найпідступніших. Про окремі практичні моменти, зокрема про судову практику, поговоримо в цій статті.
Як свідчить практика перевірок Держпраці, найнеприємнішими є не штрафи за неоформлених працівників (30 розмірів мінімальної зарплати за кожного). Адже ці випадки виявляються нечасто, бо довести їх непросто. Натомість найнеприємнішими виявилися штрафи за зарплатні правопорушення (10 розмірів мінімальної зарплати за кожного працівника). Iз зарплатою має справу кожне підприємство, і помилки чи недотримання законодавства в цій частині трапляються досить часто. Крім того, саме законодавство в цій частині є доволі туманним. На жаль, судова практика щодо таких порушень є не на користь підприємців.
Що говорить закон
Стаття 265 КЗпП встановлює штраф за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці — у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Також у цій статті є, зокрема, штраф за «порушення інших вимог трудового законодавства» — у розмірі мінімальної заробітної плати (одноразово, тобто незалежно від кількості працівників).
Важливим є виділене вище поняття недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці. За буквального його розуміння при першому ознайомленні здається, що йдеться про мінімальну зарплату. Але це не так.
Стаття 12 Закону «Про оплату праці» встановлює досить значний перелік норм щодо оплати праці, проте залишаючи цей перелік відкритим, говорячи, що всі названі в цій статті гарантії в оплаті праці, а також «гарантії, що встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України, є мінімальними державними гарантіями». Iз цього випливає, що абсолютно всі правила, що стосуються виплати зарплати на підприємстві, можуть бути розцінені як мінімальні державні гарантії. I, відповідно, будь-які зарплатні порушення є порушеннями мінімальних державних гарантій. На жаль, судова практика йде саме таким шляхом. Суди, в т. ч. апеляційної та касаційної інстанції, в т. ч. новий Верховний суд, стають на бік Держпраці у спорах з підприємцями, за якими штрафи в 10 МЗП за кожного працівника застосовані за найрізноманітніші правопорушення.
Судова практика
Розгляньмо на прикладах з практики, порушення яких норм суди апеляційної та касаційної інстанцій визнають недотриманням мінімальних державних гарантій в оплаті праці.
1. Встановлення розміру заробітної плати з урахуванням міжкваліфікаційних співвідношень1.
2. Проведення індексації заробітної плати2:
проведення індексації грошових доходів, з наступною виплатою проіндексованих сум3;
виплата індексації одночасно з виплатою зарплати4.
3. Проведення обліку надурочних годин5.
1 Ухвала ВАСУ від 29.06.2017 р. у справі №816/1717/16, http://reyestr.court.gov.ua/Review/67618828.
2 Постанова Верховного суду від 12.04.2018 р. у справі №816/2325/16, http://reyestr.court.gov.ua/Review/73355617), ухвала ВАСУ від 29.06.2017 р. у справі №816/1717/16, http://reyestr.court.gov.ua/Review/67618828.
3 Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 р. у справі №804/3591/17, http://reyestr.court.gov.ua/Review/73762921.
4 Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 р. у справі №804/6951/17, http://reyestr.court.gov.ua/Review/73937486.
5 Ухвала ВАСУ від 02.03.2017 р. у справі №813/1659/16, http://reyestr.court.gov.ua/Review/65488980.
4. Проведення оплати за роботу у святкові і неробочі дні у подвійному розмірі1.
5. Проведення оплати за роботу в нічний час у підвищеному розмірі2.
6. Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку3
Також нижче розглядаються приклади судової практики щодо пропорційності штрафів за ст. 265 КЗпП, що складається частково на користь підприємців.
Наша оцінка
Вважаємо такий стан речей, в т. ч. судову практику, невиправданим з двох причин. Перша — це відсутність належної правової визначеності, друга — це непропорційність штрафів. На ці моменти радимо звернути увагу відважним підприємцям, які доводитимуть свою правоту в спорах із Держпраці в судах вищих інстанцій. I робити це варто — варто доводити такі справи до Верховного суду, який може наразі своїми висновками розтлумачити застосування зазначеної вище відповідальності.
Так, положення абз. 4 ч. 2 статті 265 КЗпП щодо штрафу за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці не відповідає вимогам правової (юридичної) визначеності, адже зважаючи на її буквальний текст, виходить, що всі порушення в оплаті праці є недотриманням мінімальних державних гарантій. Водночас законодавство передбачає окрему (меншу) відповідальність за різні порушення в сфері оплати праці (наприклад, в абз. 3 ч. 2 ст. 265 — недотримання строків виплат, виплата не в повному обсязі, в абз. 5 ч. 2 ст. 265 — недотримання гарантій для військовослужбовців). Тому вважаємо, що відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 10 мінімальних зарплат застосовуватися взагалі не повинна. Законодавцеві необхідно усунути цю розбіжність для того, щоб підприємець розумів, за що є такий штраф, це має бути конкретно передбачено законом, де не має міститься закінчення: «гарантії, що встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України».
Також наголосимо, що сьогодні навіть дрібні порушення в оплаті праці тягнуть за собою штрафи у розмірі 10 мінімальних зарплат за кожного працівника. Тобто незначна бухгалтерська помилка може зруйнувати бізнес через захмарні розміри штрафів.
Судова практика щодо пропорційності
Наприклад, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 р. у справі №876/1918/184 підтримана позиція Держпраці, залишено в силі штраф в розмірі 10 мінімальних зарплат за недоплату одному працівнику зарплати в розмірі 2,84 грн за серпень 2017 р. та по 2,18 грн за вересень і жовтень 2017 р. Iншому працівнику недоплачено 104,90 грн. Сума штрафу за двох працівників становила 64000 грн. Звичайно, що такий штраф не є виправданим за дрібне порушення. Якби інспектори нарахували таких кілька гривневих порушень, що вочевидь могли бути звичайними лічильними помилками, щодо 10 — 15 працівників, то штраф перевищив би мільйон?!
1 Постанова Верховного суду від 26.04.2018 р. у справі №823/708/17, http://reyestr.court.gov.ua/Review/73700563, ухвала ВАСУ від 02.03.2017 р. у справі №813/1659/16, http://reyestr.court.gov.ua/Review/65488980.
2 Постанова Верховного суду від 26.04.2018 р. у справі №823/708/17, http://reyestr.court.gov.ua/Review/73700563, ухвала ВАСУ від 02.03.2017 р. у справі №813/1659/16, http://reyestr.court.gov.ua/Review/65488980.
3 Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 р. у справі №804/3591/17, http://reyestr.court.gov.ua/Review/73762921.
З огляду на судову практику українських судів, підприємцям доведеться відстоювати свої права в Європейському суді з прав людини. Водночас про непропорційність штрафів та порушення правової визначеності потрібно великими літерами писати у позовах, апеляційних скаргах та у касаційних скаргах до Верховного суду.
З практики ЄСПЛ
У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати щодо відповідності втручання у право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); в) чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reasonable relationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано*.
* Зі статті «Право власності: Європейський досвід та Українські реалії». Вісник Верховного суду України. — 2015. — №12. — С. 4.
Новий КАСУ передбачає, зокрема в ст. 2, що суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Ця норма, по суті, повторює правило, яке було в ст. 2 попередньої редакції КАСУ, чинній до грудня 2017 р.
Наведемо приклад з постанови (у першій інстанції) Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 р. у справі №813/3267/161 щодо штрафу за ст. 265 КЗпП: «Застосування принципу пропорційності під час встановлення обставин правомірності винесення відповідачем постанови про накладення штрафу за наявності факту порушення не є в даному випадку доцільним». Суд мотивує це наявністю такого розміру штрафу в законі.
Беручи до уваги принцип пропорційності, Полтавський окружний адміністративний суд у постанові від 07.11.2017 р. у справі №816/1758/172 встановив, що нарахування доплат за роботу в несприятливих умовах не належить до мінімальних державних гарантій з оплати праці, констатувавши неправомірність дій відповідача в частині застосування штрафу у завищеному розмірі. Суд зазначив, що належало застосувати штраф 1 МЗП як за інші порушення законодавства про працю.
Переглядаючи за апеляційною скаргою цю постанову, Харківський апеляційний адміністративний суд погодився з судом першої інстанції та вказав на те, що доплата за шкідливі умови праці не належить до мінімальних державних гарантій з оплати праці3.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у постанові від 27.11.2017 р. №804/213/174, також беручи до уваги принцип пропорційності, вказує на неправомірність десятикратного штрафу за недоплату працівникам зарплати за роботу в святкові дні. Суд вказує на наявність спеціальної норми (абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП), яка передбачає відповідальність за виплату зарплати не в повному обсязі. Держпраці оскаржило цю постанову в апеляційному порядку, проте на дату підготовки цієї статті до друку справа в апеляційному порядку ще не розглянута.
1 http://reyestr.court.gov.ua/Review/62471595.
2 http://reyestr.court.gov.ua/Review/70165788.
3 Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2018 р. у справі №816/1758/17, http://reyestr.court.gov.ua/Review/71629894.
Висновки
Держпраці на сьогодні застосовує штрафи у розмірі 10 мінімальних зарплат за кожного працівника навіть за незначні порушення в оплаті праці. Тому необхідно приділяти значну увагу цій ділянці обліку і по змозі не допускати порушень. Позиція Держпраці нерідко підтримується судами.
У разі накладення штрафу і звернення до суду при обстоюванні своєї позиції доцільно вказувати на непропорційність штрафів, відсутність в ст. 265 КЗпП належної правової визначеності, приділяючи максимум уваги позовам та скаргам. Необхідно також звертати увагу на колізію норм — можливо, штраф мав бути застосований за абз. 3 ч. 2 ст. 265 КЗпП (у розмірі 3 мінімальних зарплат одноразово), а не за абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП (у розмірі 10 мінімальних зарплат за кожного працівника).
Ну і, звісно, ситуацію не виправити без внесення змін до ст. 265 КЗпП щодо усунення відповідних колізій та надмірних штрафів за неконкретно сформульовані в законі порушення.
Олексій КРАВЧУК, д. ю. н., доцент, аудитор