Часто загальна система оподаткування використовується підприємцями задля уникнення сплати податкових платежів на період, коли діяльність призупиняється. Поговоримо про те, які звіти все ж таки слід подавати протягом періоду, коли доходу немає і діяльність не ведеться.
Податок на додану вартість
За приписами п. 49.2 ПКУ платник податків зобов'язаний за кожний звітний період, у якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Це означає, що у платників ПДВ за відсутності діяльності не виникає об'єкта оподаткування ПДВ, а отже, порожніх декларацій подавати не треба.
Єдиний виняток із правила — це декларування від'ємного значення з ПДВ. Отже, якщо загальносистемник не веде діяльності, але має від'ємне значення, яке, певна річ, підлягає декларуванню з місяця в місяць, слід готувати і подавати декларацію з ПДВ. Аналогічний висновок міститься у листі ДФСУ від 14.12.2015 р. №26561/6/99-99-19-03-02-15.
При цьому слід пам'ятати, що відповідно до пп. «г» п. 184.1 ПКУ реєстрацію платника ПДВ може бути анульовано за ініціативою податкового органу, якщо протягом 12 послідовних податкових місяців не декларуватиметься постачання/придбання товарів/послуг, здійснені з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту з ПДВ.
Податок на доходи
Оскільки звітним періодом для ПДФО є календарний рік, то декларацію про доходи загальносистемники подають за підсумками календарного року. Винятком є ситуація, коли протягом року відбулася зміна системи оподаткування. Ті, хто перейшов із ЄП на загальну систему, повинні за результатами того кварталу, коли відбувся перехід, подати декларацію про доходи, навіть якщо в цьому кварталі доходу немає (пп. 177.5.2 ПКУ). Далі такий підприємець звітуватиме за підсумками календарного року (п. 177.5 ПКУ). Факт ведення діяльності й отримання доходу, по суті, визначає, чи буде звітність подаватися заповненою чи порожньою. Виходить, коли подається порожня декларація про доходи, загальносистемник декларує не лише відсутність підприємницьких доходів, а й інших доходів із їх походженням з України та доходів із іноземних джерел (п. 177.11 ПКУ). Отже, незалежно від того, чи є дохід, чи ведеться діяльність, звітність подається обов'язково.
На підставі поданої звітності здійснюється остаточне обчислення ПДФО з урахуванням сплачених протягом звітного року авансів.
Тобто якщо загальносистемник призупинив діяльність, то виходячи з нульових фактичних показників діяльності аванси з ПДФО не сплачуються, а от звітність за підсумками року подати доведеться.
Єдиний внесок
Норми п. 4 ст. 4 Закону про ЄСВ визначають фізосіб-підприємців платниками ЄСВ. Базою для нарахування ЄСВ є сума чистого доходу, отриманого від підприємницької діяльності, що підлягає оподаткуванню ПДФО (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ). Йдеться про сплату ЄСВ за «себе». Авансові платежі загальносистемники не сплачують, уся сума нарахованого ЄСВ сплачується за підсумками календарного року — до 10 лютого наступного за звітним роком (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ). Якщо діяльність не ведеться, то й доходу немає, а отже, і потреби сплачувати ЄСВ бути не повинно. Але будь-який, навіть мінімальний дохід уже є підставою для виникнення обов'язку нарахування та сплати ЄСВ.
Але тут же у п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ є застереження, що сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток): на 2018 рік мінімальний місячний платіж не може становити менше 3723 грн х 22% = 819,06 грн. Отже, за рік мінімальний страховий внесок з ЄСВ становитиме: 819,06 х 12 = 9828,72 грн. Тобто навіть якщо дохід підприємця за якийсь конкретний місяць не дотягує до рівня мінімальної зарплати за цей період, загальносистемник зобов'язаний сплатити мінімальний страховий внесок за цей місяць.
А от якщо платник не отримав доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право (!) самостійно визначити базу нарахування, але не менше від мінімального страхового внеску і не більше від максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. Більшість підприємців сплачує мінімальний страховий внесок.
Щодо звітності, то загальносистемники звітують за підсумками року за формою додатка 5 до Порядку №435 і табл. 1 не пізніше 9 лютого після звітного року. За приписами п. 13 р. II Порядку №435 така форма звітності подається незалежно від того, провадиться діяльність чи ні. Тобто якщо діяльність не ведеться, ЄСВ сплачувати не треба, а от про подання порожньої звітності слід усе-таки подбати.
Земельний податок чи орендна плата за землю
У частині земельного податку ст. 286 — 287 ПКУ не містять жодної прив'язки до факту здійснення госпдіяльності. Ключовий чинником тут є факт оформлення права власності чи оренди. Якщо фізособа-підприємець має оформлене на себе право власності (договір купівлі земельної ділянки, свідоцтво на право власності чи право постійного користування) або укладений договір оренди землі державної чи комунальної власності, то навіть за умови припинення діяльності йому доведеться щороку подавати звітність та сплачувати земельний податок (орендну плату за землю).
Але у більшості випадків право власності оформлюється саме на фізособу (без зазначення підприємницького статусу).
У такому разі декларацію подавати не треба. Земельний податок нараховується контролюючим органом за місцезнаходженням земельної ділянки.
Акцизний податок
Звітність з акцизного податку прив'язана до факту наявності ліцензії (зверніть увагу: вона може бути навіть призупинена!). За приписами п. 4 р. III Порядку №14 платник, який має діючі (у тому числі призупинені) ліцензії на право провадження діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов'язаний подавати декларацію з акцизного податку за кожний звітний (податковий) період незалежно від того, чи провадив такий платник госпдіяльність у цьому періоді. Тобто навіть якщо діяльності з реалізації підакцизної продукції не ведеться, звітність з акцизу подавати доведеться. Оскільки показників у такій декларації не буде, то її слід подати порожньою.
Податок на нерухомість
Оскільки ст. 266 ПКУ не визначено такого платника, як фізособа-підприємець, то такий платник — власник об'єктів житлової та нежитлової нерухомості сплачує податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нормами, передбаченими для фізосіб.
Екологічний податок
За приписами п. 250.9 ПКУ, якщо платник податку з початку звітного року не планує провадити діяльність, про це слід повідомити податківців та скласти заяву про відсутність у нього у звітному році об'єкта обчислення екологічного податку. Iнакше весь рік доведеться подавати порожні декларації. Зверніть увагу: таке повідомлення можливе тільки до граничного строку подання декларації за I квартал.
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
- Порядок №14 — Порядок заповнення та подання декларації акцизного податку, затверджений наказом Мінфіну від 23.01.2015 р. №14.
- Порядок №435 — Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Мінфіну від 14.04.2015 р. №435 (у редакції наказу Мінфіну від 11.04.2016 р. №441).
Юлія КЛОВСЬКА, «Дебет-Кредит»