Товариство ще має неоплачений статутний капітал. Чи може учасник внести свою частку до статутного капіталу дивідендами від нерозподіленого прибутку (йдеться про суто формальне рішення учасників, які вирішили нерозподілений прибуток перекинути до статутного фонду)? Якщо учасник сплатив не повну суму частки до СК, чи має він право отримати дивіденди, голосувати на загальних зборах та допогасити решту суми внеску до СК?
Право на дивіденди у разі неповної сплати внеску
Відповідно до п. «б» ст. 10 Закону про госптовариства, учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно до частки кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.
Для учасників, які не повністю внесли вклади, встановлено низку обмежень/вимог.
1. Учасники ТОВ несуть відповідальність у межах їхніх вкладів, а учасники, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників (ст. 50 Закону про госптовариства, ч. 2 ст. 140 ЦКУ).
2. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Проте частку учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужено до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено (ст. 53 Закону про госптовариства, ч. 3 ст. 147 ЦКУ).
3. Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень:
а) про виключення зі складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;
б) про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;
в) про ліквідацію товариства (ст. 52 Закону про госптовариства, ч. 3 ст. 144 ЦКУ).
Виникають запитання: чи може учасник товариства, який не вніс повністю свій внесок до статутного капіталу, брати участь у загальних зборах та голосувати з приводу розподілу прибутку? Чи може такий «неповноцінний» учасник отримувати частину прибутку, що припадає на невнесену частку?
1. Право голосу учасника, який не вніс повністю свій внесок до статутного капіталу.
Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну до розміру їх часток у статутному капіталі (ст. 58 Закону про госптовариства).
ВГСУ у п. 2.29 постанови Пленуму ВГСУ від 25.02.2016 р. №4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» звернув увагу на таке.
Законодавство не передбачає обмеження кількості голосів учасників ТОВ лише оплаченими частками у статутному капіталі товариства. Відповідно до ч. 4 ст. 58 Закону про госптовариства, учасники ТОВ мають кількість голосів, пропорційну до розміру їхніх часток у статутному капіталі. Розмір частки кожного учасника товариства визначається у статуті товариства.
Законодавець врегулював питання щодо строку сплати статутного капіталу (внесення вкладів до статутного капіталу) учасниками ТОВ, обмеживши його одним роком з дня державної реєстрації ТОВ (абзац перший ч. 3 ст. 144 ЦКУ, ч. 1 ст. 52 Закону про госптовариства).
У мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 05.02.2013 р. №1-рп/2013 наголошено на імперативності норм, закріплених у частині третій статті 144 ЦКУ і частині другій статті 52 Закону про госптовариства, якими передбачено дії, що їх належить вживати господарському товариству в разі невнесення (неповного внесення) учасниками своїх вкладів до закінчення встановленого річного строку. Зокрема, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень:
— про виключення зі складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;
— про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі;
— про ліквідацію товариства.
Отже, господарський суд, визначаючи повноважність загальних зборів, не має законних підстав для неврахування голосів учасників, які не сплатили або не повністю сплатили вартість своїх часток протягом одного року з дня державної реєстрації товариства.
Тому учасник, який не повністю вніс свій внесок до статутного капіталу ТОВ, має право голосу на загальних зборах з усіх питань, віднесених до їхньої компетенції відповідно до статуту.
2. Право на отримання дивідендів учасником, який не повністю вніс свій внесок до статутного капіталу.
Питання виплати дивідендів не окреслено ні Законом про госптовариства, ні ЦКУ.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 167 ГКУ, корпоративні права — це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.
Отже, корпоративні права учасників товариства визначаються законом і статутом. Корпоративні відносини виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав з моменту державної реєстрації ТОВ, а за своїм суб'єктним складом є такими, що виникають між товариством та його учасником (засновником), а також між учасниками (засновниками) товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства (крім трудових).
Відповідно до пп. 14.1.49 ПКУ дивіденди — платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
З метою оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв'язку з розподілом чистого прибутку (його частини).
Зазначимо, що термін «корпоративні права», наведений у пп. 14.1.90 ПКУ, є аналогічним до наведеного у ч. 1 ст. 167 ГКУ (див. вище у цьому розділі).
Підпунктом 57.1-1.1 п. 57.1 ст. 57 ПКУ встановлено, що у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток — емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи має він оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 137 ПКУ.
Пунктом 4 П(С)БО 15 «Дохід» установлено, що дивіденди — частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їхньої участі у власному капіталі підприємства.
Враховуючи зазначене, дивіденди розраховуються виходячи з прибутку, визначеного за правилами бухгалтерського обліку (такі висновки наведені у листі ДФСУ від 12.04.2017 р. №7736/6/99-99-15-02-02-15).
Отже, на нашу думку, факти прийняття рішення на загальних зборах щодо розподілу чистого прибутку (його частини) та виплати дивідендів не пов'язані з фактом неповного внесення частки учасником до статутного капіталу — цілком достатньо мати зафіксований розмір частки учасника у статуті (звісно, це за умови, що на момент виплати дивідендів такого учасника не виключено з ТОВ у зв'язку з невиконанням учасником свого обов'язку щодо формування статутного капіталу у повному обсязі).
Адже, враховуючи термін «корпоративні права», наведений у ч. 1 ст. 167 ГКУ та у пп. 14.1.90 ПКУ, власником корпоративних прав є особа за статусом засновника ТОВ, яка має право управління товариством навіть за умови, що він не повністю вніс свій внесок. I, відповідно, платежі у вигляді частки від розподілу чистого прибутку товариства пропорційно до зафіксованого у статуті процентного розміру до статутного капіталу та нараховані/сплачені на його користь є дивідендами.
Зарахування дивідендів до суми внеску учасника до СК ТОВ
Відповідно до ч. 2 ст. 144 ЦКУ не допускається звільнення учасника ТОВ від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.
Відповідно до ст. 601 ЦКУ, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.
Формально якщо учасниками ТОВ буде прийнято рішення про виплату дивідендів з чітко встановленими строками, то маємо підставу для здійснення такого зарахування, — адже, з одного боку, є обов'язок зі сплати внеску до статутного капіталу товариства, а з іншого — є обов'язок товариства виплатити дивіденди учасникові (незалежно від того, чи у повному розмірі сплачено його частку у статутному капіталі).
Навіть якщо припустити формальне прийняття такого рішення засновниками на загальних зборах, то здійснити таке зарахування буде доволі складно, адже:
по-перше, є заборона на зарахування вимог до товариства (і вона стосується як повного вкладу, так і його частини);
по-друге, зустрічних вимог на момент прийняття рішення засновниками про розподіл чистого прибутку ще немає.
Тому, відповідаючи на поставлене запитання, звертаємо увагу, що засновники на загальних зборах ТОВ не можуть прийняти рішення про зарахування суми розподіленого чистого прибутку (дивідендів) у рахунок несплаченої частини внеску його учасника (чи учасників — у ситуації, коли всі учасники не встигли повністю сплатити свої внески та сформувати статутний капітал).
Зверніть увагу!
Вимога ч. 2 ст. 144 ЦКУ щодо обов'язковості внесення учасниками своїх вкладів до статутного капіталу ТОВ і неможливості звільнення від такого обов'язку шляхом зарахування вимог до ТОВ стосується лише первинних вкладів учасників (формування статутного капіталу протягом першого року діяльності). Якщо йдеться про додаткові внески учасників, — тут ситуація з огляду на відсутність прямої заборони таких додаткових внесків буде дещо простішою *.
* Аналогічну позицію висловлював свого часу й Держкомпідприємництва у листі від 18.03.2005 р. №1768.
Тому значно простіше буде отримати дивіденди в касі підприємства або в банку і одразу внести їх на поповнення внеску до статутного капіталу учасником(ами) ТОВ.
Звісно, ми не можемо не вказати на те, що відповідальності за такі порушення чинне законодавство не містить, як і на відсутність повноважень в органів державної та виконавчої влади впливати на рішення госптовариства чи скасовувати їх у разі виявлення таких порушень. Але не слід забувати, що інші учасники ТОВ можуть оспорити таке рішення загальних зборів, якщо його таки буде прийнято всупереч вимогам чинного законодавства України та положенням статуту, та визнати його недійсним через суд.
Як виглядатиме ситуація після зміни законодавства
Оскільки з 17.06.2018 р. набере чинності Закон України від 06.02.2018 р. №2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», варто звернути увагу на те, що всі статути діючих на цю дату ТОВ має бути приведено у відповідність до вимог цього закону до 17.06.2019 р. Iнакше положення цих статутів будуть чинними виключно в частині, що відповідає новому закону (до внесення відповідних змін до статуту). А це неодмінно вплине на прийняття рішень загальними зборами після 17.06.2019 р.
Новим Законом про ТОВ та ТДВ визначено низку вимог/обмежень для учасника(ів) та самого товариства з приводу реалізації права на корпоративні відносини.
1. Товариство не може надавати позику для оплати вкладу учасника або поруку за позиками, кредитами, наданими третьою особою для оплати його вкладу (ч. 2 ст. 13 Закону про ТОВ та ТДВ).
2. Кожен учасник товариства повинен повністю внести свій вклад протягом шести місяців з дати державної реєстрації товариства, якщо інше не передбачено статутом. Проте відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону про ТОВ та ТДВ такі вимоги закону може бути змінено або вилучено одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.
3. У статті 15 Закону про ТОВ та ТДВ установлено порядок попередження учасника, який прострочив внесення вкладу, зі встановленням додаткового строку та наслідками його невиконання — виключити його з ТОВ, зменшити статутний капітал або ліквідувати ТОВ, перерозподілити несплачену частку між іншими учасниками без зміни розміру статутного капіталу. Голос такого учасника при цьому не враховується.
4. Приписами ст. 27 Закону про ТОВ та ТДВ установлено пряму заборону на прийняття рішення про виплату дивідендів та їх виплату учасникові, який повністю або частково не вніс свій вклад.
Нормативна база
- ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-IV.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
- Закон про госптовариства — Закон України від 19.09.91 р. №1576-XII «Про господарські товариства».
- Закон про ТОВ та ТДВ — Закон України від 06.02.2018 р. №2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».
- П(С)БО 15 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Мінфіну від 29.11.99 р. №290.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»