06.03.2013 р. адмінсуд постановив стягнути з ТОВ на користь ДПI борг перед бюджетом (штрафні санкції та пеня з податку на прибуток) у сумі 103 тис. грн. На той час і досі ТОВ не провадить госпдіяльності, не має коштів на рахунках у банках, які були заарештовані, і ця сума боргу так досі і рахується в особистому кабінеті. Минуло вже 5 років. Чи є законна можливість списати цей борг, адже термін давності в 3 роки закінчився?
Стягнення коштів та арешт рахунків — через суд
Ситуація, яка описана в запитанні, є доволі поширеною.
Так, у разі якщо підприємство має податковий борг, який добровільно не сплачується платником податків, фіскальний орган для початку вчиняє всі дії для опису майна, яке згідно із законом (п. 88.1 ПКУ) передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
За приписом п. 89.2 ПКУ, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п. 89.5 ПКУ, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Відповідно до п. 89.3 ПКУ, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДФС та складається податковим керуючим.
Для розшуку такого майна, яке передається у податкову заставу, посадові особи органу ДФС звертаються до реєстрів рухомого та нерухомого майна — йдеться про отримання витягу з Єдиного державного реєстру МВС щодо ТЗ та їхніх автовласників, а також інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстру іпотек, реєстру заборони відчужень нерухомого майна.
Якщо ці реєстри підтверджують факт відсутності у платника податків рухомого чи нерухомого майна, яке могло б бути джерелом погашення податкового боргу, а також дані балансу вказують на відсутність іншого майна або їх балансова вартість значно менша від податкового боргу, то фіскали користуються своїм правом на звернення до суду1 за стягненням податкового боргу одночасно з арештом коштів на рахунку в банку (для забезпечення виконання судового рішення щодо стягнення податкового боргу).
1 Як приклад можна навести постанову Вінницького окружного адмінсуду від 22.11.2017 р. у справі №802/1981/17-а, http://reyestr.court.gov.ua/Review/70506309.
Проте перед зверненням до суду з позовом про стягнення податкового боргу фіскали мають дотриматися вимог ПКУ та надіслати податкову вимогу.
Процедура арешту коштів
Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається:
— платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна;
— іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду* шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.
* Виділено нами. — Авт.
Отже, маємо ситуацію, коли підприємство має на руках судове рішення, яким задоволено не лише позовні вимоги щодо стягнення податкового боргу, а й вимоги щодо арешту коштів на рахунку платника податків.
Утім, враховуючи, що у запитанні як дату прийняття такого судового рішення названо 2013 рік, постає цілком логічне запитання: що робити у 2018 році, коли сам борг не був сплачений через відсутність коштів на рахунку та будь-якої господарської діяльності за ці роки, а строки давності у 2018 році вже закінчилися?
Зняття арешту з рахунків — може бути й після 1095 днів
Як ми зазначили вище, зняття арешту з рахунку в банку також має здійснюватись виключно за судовим рішенням.
Проте питання строків тут постає доволі гостро, адже:
1) сам податковий борг, за стягненням якого фіскали звертались до суду у 2013 році, за приписами п. 101.2 ПКУ є безнадійним;
2) контролюючі органи самостійно здійснюють списання безнадійного податкового боргу щоквартально (п. 101.5 ПКУ) у періоді закінчення строку давності;
3) судове рішення про стягнення податкового боргу, датоване 2013 роком, як і сам арешт коштів на рахунку, діє до дати прийняття іншого рішення судом про зняття такого арешту (останній абзац пп. 94.6.2 ПКУ);
4) у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п. 102.1 ПКУ, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним (п. 102.4 ПКУ).
То з чого починати?
Відразу зауважимо, що дії фіскального органу зі списання безнадійного податкового боргу жодним чином не пов'язані з арештом коштів на рахунку. Але це лише на перший погляд...
Як сказано у запитанні, платник податків й досі бачить цей борг у своєму електронному кабінеті. Тож фіскали, незважаючи на те що з дати виникнення боргу минуло понад 1095 днів, не поспішають його списувати. I для цього є свої підстави.
Так, відповідно до пп. 101.2.3 ПКУ, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, зокрема, стосовно якого минув строк давності, встановлений ПКУ.
Для цього випадку та з урахуванням ситуації, викладеної у запитанні, йдеться про строк давності у 1095 днів, який розраховується від дати виникнення податкового боргу. Але дата набрання чинності судовим рішенням про арешт коштів на рахунку щодо стягнення цього боргу в сумі 103 тис. грн при розрахунку строку давності не має братися до уваги. Адже через те що ця сума стягується за рішенням суду, то строк стягнення встановлюється до повного погашення або визначення боргу безнадійним. А борг визнається безнадійним після закінчення строку у 1095 днів не з дати судового рішення (набрання ним законної сили) про його стягнення, а з дати, визначеної у п. 102.1 ПКУ, зокрема не пізніше закінчення 1095-го дня (2555-го дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, — за днем її фактичного подання.
Річ у тім, що право на примусове погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ПКУ).
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (за приписами п. 95.3 ПКУ).
Отже, станом на дату винесення судового рішення податковий борг існує, як мінімум, більше двох місяців. Тож, на нашу думку, строк давності за таким боргом закінчується не з дати набрання чинності судовим рішенням, а значно раніше — розрахунок слід вести починаючи з 11 календарного дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання — починаючи з 11 календарного дня, наступного за днем такого узгодження (рішення ДФСУ або судового рішення, що набрало законної сили. — Авт.) (п. 57.3 ПКУ).
Тому, на нашу думку, тут вбачається бездіяльність фіскального органу зі списання податкового боргу як безнадійного ще минулого (2017) року.
Саме судове рішення потрібне лише для того, щоби розпочати процедуру стягнення боргу шляхом надсилання платіжного документа (вимоги) на безспірне списання певної суми коштів з рахунку платника.
Процедура стягнення боргу шляхом безспірного списання
Орган ДФС (який є стягувачем щодо сум податкового боргу — п. 12.1 Iнструкції №22) надсилає до банку платіжну вимогу на примусове списання коштів з рахунків платників / інкасові доручення (розпорядження), які банк приймає незалежно від наявності на рахунках достатнього залишку коштів та виконує у межах залишку коштів згідно з главами 2 та 12 цієї Iнструкції (п. 1.10, 12.6 Iнструкції №22).
У разі недостатності коштів на рахунку платника банк виконує інкасове доручення (розпорядження) у межах залишку коштів (п. 12.9 Iнструкції №22).
Невиконані інкасові доручення у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку платника податку повертаються стягувачу — органу ДФС (п. 12.6 — 12.8 Iнструкції №22).
Проте за відсутності на рахунку коштів, списання яких уже неможливе через повернення інкасо на безспірне стягнення коштів, продовжує діяти арешт рахунку за судовим рішенням — аж до прийняття судового рішення про зняття такого арешту. А це означає, що заарештована сума коштів не може бути використана платником податків з іншою метою, аніж сплата податкового боргу. I поки такий борг не буде сплачений, інші розпорядження на перерахування коштів від платника податків банком виконуватись не будуть.
Відповідно до п. 1.17 Iнструкції №22, банк зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта в разі накладення на кошти арешту відповідно до законодавства України. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без установлення такої суми. Банк поновлює видаткові операції за рахунком клієнта на підставі, зокрема, рішення суду.
Надалі, відповідно до п. 10.6 Iнструкції №22, залежно від наявності/відсутності коштів на рахунку клієнта, на кошти якого накладено арешт, банк здійснює такі дії:
— якщо на рахунку є кошти в сумі, визначеній документом про арешт коштів, то банк заарештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком клієнта. Документ про арешт коштів банк обліковує на відповідному позабалансовому рахунку;
— якщо на рахунку клієнта недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то банк заарештовує на цьому рахунку наявну суму коштів, обліковує цей документ на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган/виконавця, який надіслав документ про арешт коштів, про недостатність коштів для його виконання;
— якщо на рахунку клієнта немає коштів для забезпечення виконання документа про арешт коштів, то банк обліковує його на відповідному позабалансовому рахунку і не пізніше ніж наступного робочого дня письмово повідомляє орган/виконавця, який надіслав документ про арешт коштів, про відсутність коштів для його виконання.
До арешту суми в розмірі, який визначено документом про арешт коштів, банк і надалі арештовує кошти, що надходять на рахунок клієнта, та виконує платіжні вимоги/інкасові доручення (розпорядження) щодо списання коштів з урахуванням тієї суми, яку раніше частково списано на підставі платіжних вимог/інкасових доручень (розпоряджень) за тим виконавчим документом, для забезпечення якого було накладено арешт на кошти на рахунку клієнта (абзац третій пункту 10.10 Iнструкції №22).
Таким чином, банк обліковує відповідну заарештовану суму коштів до повного виконання документа про арешт коштів.
Проте, на нашу думку, це жодним чином не заважає органу ДФС прийняти рішення про списання податкового боргу як безнадійного з урахуванням дати його виникнення за приписами п. 102.1 ПКУ. I відповідно до п. 101.4 ПКУ органи стягнення відкликають розрахункові документи, якими передбачено стягнення пені, штрафних санкцій та безнадійного податкового боргу, списаних відповідно до цього Кодексу.
Зверніть увагу!
Але не варто забувати, що сам факт закінчення строку давності за ст. 102 ПКУ щодо податкового боргу та навіть факт його списання органом ДФС автоматично не встановлює права відмовитися від арешту коштів на рахунку — адже банк здійснює зняття арешту з коштів за рішенням суду (п. 10.11 Iнструкції №22), а не за рішенням органів ДФС.
Дії платника податків для позитивного результату
Отже, на нашу думку, звернення платника податку із запитами до органу ДФС з приводу списання безнадійного боргу з урахуванням факту чинного арешту рахунку не спричиниться до жодних результатів.
Найкращий та найдієвіший варіант — розпочати саме зі звернення до суду з адміністративним позовом про зняття арешту з рахунку в банку, який подається в загальному порядку (п. 1 ч. 1 ст. 19, ст. 159 — 161 КАСУ). Обґрунтуванням такого позову, на нашу думку, цілком може бути формулювання «у зв'язку із закінченням строку давності та визнання податкового боргу безнадійним за законом (приписами пп. 101.2.3 ПКУ)». Під час розгляду цієї справи насамперед постане питання щодо наявності самого податкового боргу, можливості його погашення чи списання як через відсутність коштів на рахунку, так і у зв'язку із закінченням строку давності (визнанням цього боргу безнадійним в силу закону).
Принаймні судове рішення про зняття арешту з рахунку в банку змусить фіскальні органи надати суду документ, який підтверджує статус податкового боргу як безнадійного, а також пояснити факт бездіяльності щодо його списання (хоча не виключено, що в суді з'ясується, що податковий борг вже давно списаний відповідно до п. 101.5 ПКУ). Саме це й буде наведено в мотивувальній частині як підстава для зняття арешту з банківського рахунку.
Нормативна база
- КАСУ — Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. №2747-IV.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Iнструкція №22 — Iнструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою НБУ від 21.01.2004 р. №22.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»