У попередній публікації «Особливості публічного збору благодійних пожертв суб'єктами господарювання» («ДК» №36/2017) ми поміркували над питаннями, чи можуть суб'єкти господарювання публічно збирати благодійні пожертви, які організаційні схеми для цього застосовуються, чи можна збирати пожертви через скриньки тощо. Сьогодні продовжимо тему і поговоримо про облік і оподаткування.
На чому базується облік і оподаткування
Кошти, інше пожертвуване майно, яке публічно збирає суб'єкт господарювання, йому не належить. Це все збирається за дорученням чи за посередницьким договором з благодійною організацією чи бенефіціаром (див. три схеми збору пожертв у нашій першій публікації). Тобто суб'єкт господарювання — благодійник не є власником усього зібраного. Договори, в межах яких здійснюється публічний збір пожертв, мають ознаки договорів доручення (див. ст. 1000 — 1010 ЦКУ) чи комісії (див. ст. 1011 — 1025 ЦКУ). Таким чином, зібране майно проходить через благодійника транзитом.
Бухгалтерський облік
Тож у разі отримання благодійником-юрособою зібраних коштів доцільним бухгалтерським записом буде Д-т 301, 311 К-т 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». А при передачі таких коштів благодійній організації чи бенефіціару: Д-т 685 К-т 301, 311.
Якщо збирається інше майно (товари тощо), його взагалі немає підстав відображати на балансі, бо, як ми з'ясували вище, воно не належить нашому другому благодійнику (збирачу пожертв) на праві власності. Вартість майна обліковують на позабалансовому субрахунку 025 «Матеріальні цінності довірителя». Після передачі цього майна залишок на субрахунку 025 зменшується.
Проблема: не завжди може бути відомою вартість такого майна, наприклад, при збиранні вживаного одягу, книжок серед населення. Тоді майно доведеться обліковувати в натуральному вимірі — в штуках, кілограмах тощо. Причому обліковий ступінь деталізації може бути різний, залежно від конкретної ситуації. Той же одяг можна обліковувати і в кілограмах, і в штуках, і за видами одягу. Якщо підійти до цього питання суворо з позиції нашого традиційного обліку, то обліковувати потрібно за найменуваннями і кількістю кожного найменування. Хтось навіть порадить зробити попередню оцінку, для чого слід буде створити комісію. Комісія свої засідання буде протоколювати, складати акти і таке інше.
Тут би нам слід нагадати про бухгалтерську реформу в Україні, яка відбулася вже давно, 01.01.2000 р., коли набрали чинності Закон про бухоблік і положення (стандарти) бухгалтерського обліку. Основна сутність реформи полягала у відході від радянських стандартів бухобліку, коли кожна бухгалтерська дія була чітко регламентована відповідним нормативним документом, на кожну дію був свій чіткий рецепт. Без такого встановленого нормативним документом рецепта не можна було й кроку ступити. А бухгалтерська реформа 2000 фактично лібералізувала українську бухгалтерію. I Закон про бухоблік, і стандарти обліку задають певний вектор, встановлюють принципи, але не дають чітких рецептів, що і як робити. У ст. 4 Закону про бухоблік наведено й один із принципів обліку — переважання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Так от, стосовно нашої ситуації для благодійника зібраний вживаний одяг — це не найменування кожної шматини, а одяг, що був у використанні, ціна якому — кілограм. Тому, з урахуванням сказаного вище, на думку автора, в аналітиці позабалансового субрахунку 025 відображається тільки кількість зібраного як пожертва майна, без вартості. Хоча підприємство — збирач пожертви може вирішити це питання і традиційним способом, який відповідає букві закону, а насамперед нормам Iнструкції №291. Щоправда, в Iнструкції сказано про вартість і ціну, зазначену в договорах або в приймально-передавальних актах тощо. А в нашій ситуації немає такої ціни, як немає і самих таких передавальних актів. Тобто наша ситуація не тотожна тій, що описана в Iнструкції. Водночас, повторимося, ми маємо відповідну традицію документування. Отже, комісія визначає вартість зібраного як пожертва майна. I на позабалансовому субрахунку 025 таке майно відображається за вартістю, яка визначена комісією.
Вартість майна
Щодо вартості зазначимо таке. Наприклад, відповідно до п. 5.13 Методрекомендацій №2, на позабалансових рахунках здійснюється облік у тому числі запасів, отриманих за посередницькими договорами, запасів, за якими право власності не переходить до підприємства. Відповідно до п. 2.8 Методрекомендацій №2, у разі якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, вони можуть оцінюватися та відображатися у бухобліку за справедливою вартістю з наступним коригуванням до собівартості. Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість з урахуванням фактично понесених витрат, які включаються до первісної вартості (п. 2.9 Методрекомендацій №2). Фактично для підприємства-благодійника справедлива вартість переданих запасів (вартість, за якою можна продати актив) дорівнює 0 грн. Тим паче що на такій вартості ми зійшлися, коли нижче розглядаємо питання ПДВ. Тож цілком доречно комісії зазначити справедливу вартість отриманих благодійних пожертв 0 грн.
Податок на прибуток
Як ми вже наголосили вище, майно, кошти, які збираються суб'єктом господарювання, обліковуються на позабалансовому рахунку, як наслідок, не впливають на його фінансові результати, а отже, не впливають на об'єкт оподаткування податком на прибуток (див. пп. 134.1.1 ПКУ). Тож, на нашу думку, і податкова різниця, передбачена пп. 140.5.9 ПКУ (сума коштів, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно переданих неприбутковим організаціям) у цьому випадку не має застосовуватися. Ясна річ, якщо разом з таким майном будуть передаватись власні кошти або майно підприємства, слід урахувати умови пп. 140.5.9 ПКУ.
Податок на додану вартість
Відповідно до пп. 197.1.15 ПКУ звільненими від оподаткування є операції платників податків з надання благодійної допомоги, зокрема безоплатне постачання товарів/послуг благодійним організаціям, утвореним і зареєстрованим відповідно до законодавства. За цією нормою передбачається також маркування товарів, що надходять від вітчизняних благодійників, шляхом нанесення благодійником напису «Благодійна допомога. Продаж заборонено» на етикетку, ярлик або безпосередньо на зовнішню або внутрішню упаковку товару.
Але, на думку автора, застосувати цю норму доречно в тій ситуації, якщо благодійник передає своє майно безпосередньо благодійній організації та за дотримання умов, передбачених у пп. 197.1.15 ПКУ. А в нашій ситуації маємо фактично двох благодійників: один — той, що передає своє майно, другий — той, що це майно збирає і передає благодійній організації. Проте фактично благодійність першого полягає у наданні свого майна, а благодійність другого — у наданні безоплатних послуг з публічного збирання благодійних пожертв.
Другий благодійник здійснює збирання за договором (довіреністю) з благодійною організацією. Так от, перший благодійник надає пожертву у вигляді свого майна (товарів) безпосередньо збирачу пожертви (другому благодійнику). А другий благодійник вже передає благодійній організації. Таким чином, вважаємо, що в нашій ситуації цю норму застосувати проблематично як першому, так і другому благодійнику. Окрім того, для першого благодійника це не велика втрата. Адже навіть якщо він застосує цю норму, йому доведеться нарахувати податкові зобов'язання згідно з п. «б» п. 198.5 ПКУ. Тобто жодного податкового виграшу він не отримає. Таким чином, дивимося далі загальні норми ПКУ, на підставі яких можуть оподатковуватися наші операції збирання пожертви.
Об'єктом оподаткування ПДВ відповідно до ст. 185 ПКУ є операції платників податків з постачання товарів і послуг. Якщо пожертви збираються і передаються коштами, то об'єкта оподаткування не виникає в принципі.
Якщо пожертви збираються у вигляді майна, то слід взяти до уваги, що таке майно зібране у межах посередницького договору (з ознаками доручення чи комісії) і суб'єкт господарювання (другий благодійник) не має права власності на таке майно. Відповідно до п. «е» пп. 14.1.191 ПКУ до операцій постачання товарів прирівнюється передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю. Тобто передача майна у межах посередницького договору прирівнюється до операцій постачання, якщо за договором сплачується винагорода. Як правило, у межах таких договорів отримуються і кошти на придбання майна. Наприклад, довіритель надав повіреному кошти, щоб той придбав товари. Останній на ці кошти придбав товари і передав довірителю. Довіритель сплатив повіреному винагороду. Ось така класична посередницька операція. До речі, база оподаткування для таких операцій визначається згідно з п. 189.4 ПКУ. Але ж у нашому випадку, по-перше, жодних коштів довіритель не надавав повіреному, по-друге, плата за послуги не передбачена. Тому, якщо суб'єкт господарювання передає благодійному фондові чи бенефіціару зібране як пожертва майно, об'єкт оподаткування не виникає. Така операція не є операцією постачання товарів.
Але ж може бути ситуація, коли наш другий благодійник отримає як пожертву майно від іншого суб'єкта господарювання (першого благодійника), платника ПДВ і останній нарахує на зазначену операцію податкове зобов'язання з ПДВ і випише, зареєструє на нашого благодійника податкову накладну (ПН). Маємо тут два такі моменти. Перший — чи повинен той, хто надає пожертву, виписувати податкову накладну на нашого благодійника? Другий — чи має право наш благодійник відобразити податковий кредит, якщо така накладна буде виписана? Почнімо з останнього.
Відповідно до п. «а» п. 198.1 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Що таке придбання, ПКУ не визначає. Згідно із загальновживаним змістом — це набуття чогось у власність, переважно шляхом купівлі. Тобто слід як отримати собі майно у власність, так за нього і заплатити. У нас воно ані у власність не отримується, ані кошти за нього не сплачуються. Дісталося задурно і не своє. Тож, власне, при дослівному розумінні податковий кредит не відображається тут у принципі. Але ж у нас вже звикли такі речі крутити-викручувати на різні боки. Та й для цього ж є певні підстави, тому що поняття «придбання» не визначено і ми можемо надавати йому різного змісту. Тож припускаємо, що наш благодійник або його податкові консультанти підкажуть йому взяти широке значення «придбання», і він відобразить податковий кредит.
Щоправда, потім постане запитання: чи слід нарахувати компенсуючі податкові зобов'язання з ПДВ при передачі майнової пожертви далі — благодійному фонду чи бенефіціару? Тут також є різні варіанти трактування, що, як, на підставі якої норми нараховувати податкове зобов'язання. Наша думка така1. Нараховуємо відповідно до п. «г» п. 198.5 ПКУ як використання товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків. Що досить логічно, адже господарська діяльність — це діяльність, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу (див. пп. 14.1.36 ПКУ). А в нашій ситуації операція не спрямована на отримання доходу. На такі операції не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду складається та у встановлені терміни реєструється зведена податкова накладна. Покупцеві (благодійному фонду чи бенефіціару) вона не видається. У верхній лівій частині такої ПН робляться дві позначки «Х»: про те, що така ПН не видається покупцеві і що це зведена ПН. Проставляється тип причини — «13». У даних покупця відображається IПН продавця (нашого благодійника) і зазначається умовний IПН 600000000000.
1 До речі, вона збігається з думкою, висловленою в листі ДФСУ від 12.01.2017 р. №408/6/99-99-15-03-02-15. Щоправда, в інших листах фіскальна служба висловлювалася інакше, про що скажемо нижче.
Тепер з'ясуємо перше питання. Власне, ми відповіли на нього, відповідаючи на питання друге. У цій ситуації особа, яка передавала майно як пожертву, могла нарахувати податкове зобов'язання, використовуючи різну логіку.
Варіант 1. Податкове зобов'язання нараховане відповідно до п. 198.5 ПКУ як використання у негосподарській діяльності. Обгрунтування цього варіанта таке, як наведено вище, — це передача у межах посередницьких договорів, за якими не передбачено сплати винагороди, а отже, це не операція постачання з позиції ПКУ. Але ж у цій ситуації ПН взагалі не видається отримувачеві майна. Якщо так і було зроблено, то наш благодійник взагалі не матиме ПН і не матиме проблем із відображенням податкового кредиту і не матиме потім проблем із нарахуванням податкового зобов'язання — він його не нараховуватиме. Причому наголосимо, що саме майно задля уникнення непорозумінь із податківцями доцільно передавати за накладною (актом), в якій зазначати вартість майна саме 0 грн.
Варіант 2. Майно передають безоплатно, проте фіксують у документах на передачу, в договорі його повну вартість. I саме на цю вартість у загальному порядку виписують ПН, незважаючи на те що це безоплатна передача і майно не буде оплачене отримувачем. Обґрунтовується цей варіант тим, що якщо майно передають безоплатно, то це не означає, що воно не має вартості. За нього не буде оплати — це так. Але ж вартість воно має. Тому на це майно з цілком конкретною вартістю і виписують податкову накладну.
Варіант 3. Перший благодійник виписує дві ПН: першу — на суму постачання, яка дорівнює 0 грн. Цю першу ПН виписують, реєструють і передають так званому покупцеві (другому благодійнику). Другу ПН виписують на різницю між собівартістю і ціною постачання, відповідно до абз. 2 п. 188.1 ПКУ, яку залишають у себе. Такий варіант описано, наприклад, у листі ДФС від 06.10.2016 р. №21760/6/99-99-15-03-02-15. I це при тому, що в самій накладній на передачу можуть зазначати повну вартість переданого майна.
Жоден з наведених варіантів не є стовідсотково правильним і беззаперечним, не враховує всіх нюансів нашої ситуації. Хоча найпопулярніший на практиці останній. Вважаємо, платники податків повинні вибрати той, який вважають найобґрунтованішим. I не забувайте про принцип презумпції правомірності за пп. 4.1.4 ПКУ, згідно з яким, якщо норма закону припускає неоднозначне (множинне) трактування, рішення приймається на користь платника податку.
Єдиний податок (для ФОП і юросіб, окрім групи 4)
Склад доходів платників ЄП визначено ст. 292 ПКУ. Це насамперед будь-який дохід, отриманий у грошовій формі. Але ж, як ми з'ясували вище, кошти і майно, які отримуються благодійником унаслідок публічного збирання благодійних пожертв, не є для нього доходом. Це транзитні кошти і майно (як прийшло, так і пішло).
Відповідно до п. 292.4 ПКУ у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента). У нашій ситуації договори й містять ознаки договорів доручення і комісії. Тільки за ними не передбачена оплата (винагорода). Можливість відсутності винагороди для доручення ЦКУ передбачена (див. ст. 1002). А от для комісії винагорода повинна бути згідно зі ст. 1011, 1013 ЦКУ. Тож тут можна намагатися доводити, що оскільки плати немає, то це і не договір комісії, а отже, п. 292.4 ПКУ для такого договору незастосовний. А якщо він незастосовний, то податківці можуть намагатися вартість отриманих коштів та/чи майна включити до складу податкового доходу.
Є й інша слизька норма — п. 292.3 ПКУ, де сказано, що до доходу платника ЄП включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг). I тут можна спробувати тягнути цю норму під нашу ситуацію, кажучи, що отримані майнові пожертви фактично є безоплатно отриманими товарами, тож платник повинен включити їх до складу доходу. Щоправда, безоплатно отримав він їх не для себе, а на підставі договору з благодійною організацією чи бенефіціаром.
Таким чином, на нашу думку, при отриманні платником ЄП зібраної пожертви доходу не виникає. Але ж невеликий сумнів у порядності податківців у цьому плані є. Навряд чи ми можемо убезпечитися від усіх фантазій, що спадуть їм на думку.
ПДФО та військовий збір
Загальне правило
Якщо суб'єкт господарювання збирає пожертви для бенефіціара-фізособи, то така пожертва для фізособи буде доходом у розумінні ПКУ — у вигляді додаткового блага (див. пп. 164.2.17 ПКУ).
Якщо це пожертва коштами, то вона вписується в поняття безповоротної фінансової допомоги (див. пп. 14.1.257 ПКУ: безповоротна фінансова допомога — це в тому числі сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів). Це означає, що суб'єкт господарювання, який зібрав і надалі передає такий дохід (пожертву) фізособі, повинен, як податковий агент, утримати і перерахувати до бюджету ПДФО і військовий збір з суми зібраної пожертви. I передати бенефіціару-фізособі пожертву вже за мінусом утриманих і перерахованих до бюджету податків. У формі №1ДФ зазначена виплата буде відображатися з ознакою доходу «126».
Проблеми
Ми навели загальне базове правило оподаткування, але воно містить щонайменше дві проблеми.
Перша — з чого утримувати ПДФО, якщо благодійник передає фізособі-бенефіціару зібране майно (не кошти)?
Нехай наш благодійник застосує відповідний коефіцієнт з п. 164.5 ПКУ, нарахує ПДФО, потім нарахує військовий збір. Але ж яке джерело доходу тут буде? За чий рахунок буде утримано податки?
Як зазначено в пп. 168.1.1 ПКУ, податки утримуються зі суми доходу і за його рахунок. Тобто податки повинні утримуватися за рахунок бенефіціара. А якщо податки утримані за рахунок податкового агента, то сума таких податків буде додатковим благом бенефіціара, з якого, своєю чергою, потрібно утримати податки (див. лист ДФСУ від 28.12.2016 р. №28351/6/99-99-13-02-03-15). Тобто сума нарахованих за рахунок благодійника податків вже сама по собі буде благодійною допомогою бенефіціару.
На практиці застосовується варіант, коли фізособа вносить кошти до каси підприємства на сплату своїх податків. Варіант гарний, але він не передбачений ПКУ. Окрім того, ПКУ не передбачено утримувати податки за рахунок інших нарахованих фізособі доходів, якщо вони є.
Якщо бути точним, то ПКУ передбачає єдиний варіант для таких «натуральних» випадків — застосування натурального коефіцієнта з п. 164.5 ПКУ. Таким чином, з метою як обліку, так і оподаткування дохід фізособі рахується як сума власне натуральної видачі плюс податки. Це і є об'єкт оподаткування. Якщо від об'єкта оподаткування відрахуємо податки, то отримаємо суму натуральної видачі. Так от, якщо натуральну видачу здійснює безпосередньо фізособі перший благодійник, який є власником майна, що передається, запитань тут не виникає. Він збільшить вартість переданого майна на коефіцієнт і зі збільшеного об'єкта оподаткування відрахує податки. В такому разі податки не будуть вважатися такими, що виплачені за рахунок власних коштів.
Але ж у нас проблема з другим благодійником, який передає фізособі не своє майно. Застосування коефіцієнта другим благодійником не зовсім коректне. Тому переходимо до другої проблеми, яка випливає з першої.
Друга. Майно пожертви, яке зібрав благодійник, не є його власністю. Він зібрав його для бенефіціара. Фактично власником цього майна з моменту збирання його благодійником вже стає бенефіціар. На цій підставі можна доводити, що благодійник взагалі не є податковим агентом у цій ситуації. Адже не він надавав своє майно. Він усього-на-всього зібрав в одних осіб і передав бенефіціару не своє майно. По суті, воно так і є. Але довести це буде непросто. Тим паче що ПКУ містить подібні за суттю ситуації, в яких податок слід утримувати (див. наприклад, п. 173.3 ПКУ, де йдеться про продаж рухомого майна за посередництвом суб'єктів господарювання).
Однозначного вирішення цих проблем немає. Який би варіант не обрали, кожен буде мати якісь вади. Тому кожен суб'єкт господарювання повинен самостійно стати на позицію, яка для нього є ближчою, й у разі виникнення непорозумінь з податківцями доводити свою правоту. I під час доведення саме й наголосити на тому факті, що кожен з варіантів містить якісь вади. А ще — апелювати до принципу презумпції правомірності, передбаченого пп. 4.1.4 ПКУ (див. вище).
Благодійна пільга
Для окремих видів наданої благодійної допомоги пунктом 170.7 ПКУ передбачена пільга (додатково див. «ДК» №36/2017). Тобто якщо виконуються умови цього пункту, утримувати ПДФО і військовий збір з наданої фізособам благодійної допомоги не потрібно. Але ж тут сказано про надавачів такої допомоги. Ми так розуміємо, що надавач — це той, хто надає своє (перший благодійник), а не той, хто зібрав у когось і передав бенефіціарові-фізособі не своє (другий благодійник). Щоправда, в ПКУ поняття «надавач» не конкретизовано. Тому можна трактувати й так, що це стосується будь-якого надавача. Отже, якщо наш благодійник, який зібрав пожертву, вписується в умови пільги, передбаченої п. 170.7 ПКУ, він може скористатися нею, не утримуючи ПДФО і військовий збір з суми пожертви. У формі №1ДФ така благодійна допомога відображається з ознакою доходу «169». Це такі пожертви:
— пп. 170.7.3 — сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами — юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми податкової соціальної пільги;
— пп. 170.7.4 — цільова благодійна допомога, що надається резидентами — юридичними чи фізичними особами у будь-якій сумі (вартості) закладу охорони здоров'я для компенсації платних послуг з лікування платника податку, різноманітним закладам для передачі фізособам, платнику податку, який проводить наукове дослідження, для відшкодування вартості обладнання, матеріалів, інших витрат тощо;
— пп. 170.7.8 — благодійна допомога, яка надається згідно з пп. 165.1.54 учасникам бойових дій, які брали участь в АТО, забезпечували її проведення, працівникам підприємств, які залучалися для участі в АТО, членам сімей учасників АТО, учасникам масових акцій громадянського протесту в Україні в 2013 — 2014 роках, або на користь членів сімей таких учасників, фізособам, що мешкають (мешкали) на території, де проводиться АТО, фізособам, які мешкали на території АРК та вимушено покинули місце проживання у зв'язку з тимчасовою окупацією.
Дивимось ще одну пільгу, передбачену пп. 165.1.19 ПКУ, де сказано про відповідні виплати для працівника за кошти роботодавця. Тобто зрозуміло, що якщо роботодавець робить такі виплати не за рахунок власних, а за рахунок зібраних коштів, то пільга не працює.
Єдиний соцвнесок
Передана суб'єктами господарювання безпосередньо фізичним особам (бенефіціарам) попередньо зібрана ними благодійна допомога не є об'єктом оподаткування ЄСВ. Тому що така допомога не є ані зарплатою, ані виплатою за договорами цивільно-правового характеру за надані послуги (виконані роботи). Наприклад, у п. 3.32 Iнструкції №5 зазначено, що не належать до фонду оплати праці суми матеріальної та благодійної допомоги, виплачені особам, які не перебувають у трудових відносинах з підприємством. Окрім того, відповідно до п. 14 розд. I Переліку №1170 не нараховується ЄСВ на виплати матеріальної допомоги одноразового характеру, що надається окремим працівникам у зв'язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання.
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
- Закон про благодійність — Закон України від 05.07.2012 р. №5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації».
- Закон про бухоблік — Закон України від 16.07.99 р. №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
- Iнструкція №5 — Iнструкція зі статистики заробітної праці, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. №5.
- Iнструкція №291 — Iнструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну від 30.11.99 р. №291.
- Методрекомендації №2 — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом Мінфіну від 10.01.2007 р. №2.
- Перелік №1170 — Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 22.12.2010 р. №1170.
Олександр ЗОЛОТУХІН, консультант