Ситуація: підприємство уклало договір страхування вантажу під час перевезення. Хто несе відповідальність за вантаж? Хто відповідає за пошкодження вантажу, якщо сталася поломка ТЗ (електрика, інша технічна несправність, яку неможливо виявити під час огляду ТЗ перед виїздом з гаражу)? Яка відповідальність перевізника, працівника перевізника у разі пошкодження вантажу чи ДТП? Спробуємо пояснити це на прикладах.
Обов'язкове та добровільне страхування
Нагадаємо, що в Україні існує обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Тож юридичні та фізичні особи щороку укладають договір обов'язкового страхування з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників.
Страхувальниками за такими договорами є власники ТЗ або користувачі, які на підставі права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або на інших законних підставах правомірно експлуатують транспортний засіб (п. 1.6 ст. 1 Закону про ОСЦВ).
Коли ми говоримо про страхування вантажів, то йдеться про один з видів добровільного страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком (ст. 6 Закону про страхування).
I навіть якщо й у разі обов'язкового страхування ЦПВ власників наземних ТЗ, й у разі добровільного страхування вантажу йдеться про страхування майнових інтересів, все ж слід зважати на різницю у ризиках.
У першому випадку чітко окреслено об'єкт страхування — майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Добровільне страхування вантажу окреслюється страхуванням фінансових ризиків, пов'язаних з настанням певних обставин, — страхове покриття може бути надано за будь-якої комбінації ризиків. Наведемо кілька з огляду на практику надання такого переліку провідними страховими компаніями України, а саме:
— ушкодження, знищення, повна або часткова втрата споживчих якостей вантажу внаслідок:
— стихійних лих;
— пожежі, вибуху, удару блискавки, інших природних явищ;
— крадіжки та інших протиправних дій третіх осіб;
— аварій в процесі транспортування, навантаження, розвантаження, складування;
— аварій при заправлянні транспортного засобу паливом;
— зіткнення транспортних засобів з перешкодою, іншими рухомими та нерухомими предметами.
Загалом страхові компанії забезпечують страхування вантажів на весь період перевезення одним з видів транспорту чи їх комбінацією, включаючи перевантаження і подальше зберігання на складах. При цьому договір страхування може бути укладений або на конкретне перевезення певного вантажу (одноразове страхування), або на декілька періодичних перевезень (як правило, йдеться про страхування за генеральним договором).
Якщо до перевезення залучений експедитор (інший транспортний оператор), то за укладеним договором страхування об'єктом страхування вже виступає відповідальність експедитора за доставку вантажів на умовах, визначених у договорі перевезення.
Проте страхові ризики дещо відрізняються від вищенаведених, зокрема тут може йти мова про:
— відповідальність перед третіми особами — настання відповідальності страхувальника за заподіяння збитку вантажем власності третіх осіб під час перевезення;
— відповідальність, пов'язана з митними процедурами — настання відповідальності страхувальника за порушення митних процедур, установлених митними правилами щодо ввезення, вивезення і транзиту вантажів;
— договірна відповідальність (відповідальність за помилки та недогляди персоналу) — настання відповідальності страхувальника за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань, включаючи:
— запізнення доставки вантажу;
— невиконання інструкцій відправника;
— неправильне оформлення документів;
— неправильне засилання (з відшкодуванням витрат на пересилання за правильною адресою).
Відповідальність за несправність ТЗ
При укладенні договору добровільного страхування відповідальності перевізника слід звернути увагу на ті положення, які стосуються несправності автомобіля — це може бути прописано й у розділі «Винятки зі страхових випадків і обмеження страхування».
Наприклад, страхова компанія може передбачити у договорі умови, коли виплати не здійснюються — аварія сталася через експлуатацію несправного авто (згідно з ПДР), у т. ч. через несправні гальма і кермове управління, поломку лампи передніх фар у режимі ближнього світла, непрацюючі склоочисники і склоомивачі, відсутність дзеркал заднього виду, поломку звукового сигналу тощо.
Проте навіть якщо сторони погодили перелік нестрахових випадків, у разі яких сталося пошкодження або втрата ТЗ, все ж таки варто звернути увагу на експертизи.
Так, в одній зі справ1 відмова у виплаті страхової суми була мотивована тим, що згідно з положеннями договору страхування до страхових випадків не належать пожежа або вибух, які виникли внаслідок короткого замикання електроустаткування та електромережі транспортного засобу. Однак у висновку експертизи зазначено, що під час проведення досліджень не встановлено ознак явищ та процесів, які би вказували на виникнення короткого замикання у бортовій електромережі досліджуваного комбайна, внаслідок якого у ньому виникла пожежа.
Отже, на нашу думку, ця справа показує, що висновок експерта про пошкодження ТЗ, через яке сталася несвоєчасна доставка вантажу чи взагалі його втрата, може виключати відповідальність власника. I тоді шкода буде відшкодовуватись коштами страхової компанії.
Iнша ситуація, коли, скажімо, під час поломки ТЗ викрадено вантаж. У такому разі відповідальність страхової компанії та учасників перевезення може встановлюватись у договорі та залежатиме від обов'язкового повідомлення про таку крадіжку як самого страховика, так і відповідних органів Нацполіції.
Приклад 1 У договорі страхування вантажу встановлено такі умови:
«...страхувальник зобов'язаний протягом 48 годин з моменту настання події, яка має ознаки страхового випадку, не враховуючи святкові, неробочі та вихідні дні, надіслати страховику ... повідомлення про подію, яка має ознаки страхового випадку.
...страхувальник зобов'язаний негайно сповістити про подію, яка має ознаки страхового випадку, уповноважені органи (органи внутрішніх справ, органи з надзвичайних ситуацій тощо), вимагати від них оформлення та надання документів щодо встановлення факту, причин та наслідків такої події». Чи настане відповідальність за невиконання таких договірних вимог?
У наведеній ситуації водій автотранспортного засобу, який перевозив вантаж, повідомив лише страховика, що вантаж буде доставлений до місця розвантаження із затримкою, яка пов'язана з поломкою ТЗ, що здійснював перевезення вантажу. I як не дивно, але суд1 зобов'язав страховика відшкодувати вартість вантажу, оскільки, на його думку, правове значення має повідомлення страховика про настання страхового випадку у встановлений договором строк. Iнші умови договору, зокрема повідомлення органів Нацполіції та отримання підтвердних документів, є підставою для відмови лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатися, що ця подія є страховим випадком.
Відповідальність за пошкодження вантажу
Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення (ч. 2 ст. 924 ЦКУ).
Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. «Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини» (ст. 924 ЦКУ). Аналогічні вимоги наведено в п. 133 Статуту автотранспорту.
Згідно з ч. 1 ст. 17 КДПВ, перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу чи за його пошкодження, що відбулось у проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення та його передачею.
Відповідно до ст. 9 КДПВ, п. 47 Статуту автотранспорту, ст. 9 Закону про ТЕД та ст. 6 Закону про транзит вантажів основним супровідним документом на перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, що підтверджує факт надання послуги з перевезення, є міжнародна товарно-транспортна (автомобільна) накладна (CMR).
Згідно з п. 53 Статуту автотранспорту, час прибуття автомобіля під розвантаження обчислюється з моменту пред'явлення шофером товарно-транспортної накладної в пункті розвантаження. Навантаження і розвантаження вважаються закінченими після вручення шоферу відповідно оформлених товарно-транспортних документів на навантажений або вивантажений вантаж.
Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що наявність підпису особи, уповноваженої на прийняття вантажу, засвідченого печаткою вантажоодержувача на товарно-транспортній накладній, є свідченням прийняття вантажу у належному стані або неналежному стані після належної перевірки, а моментом закінчення перевезення вантажу є отримання перевізником від вантажоотримувача належно оформлених товарно-транспортних накладних з підписом особи, уповноваженої на прийняття вантажу, засвідченим печаткою вантажоотримувача.
Приклад 2 Водій, який перебував у трудових відносинах з перевізником, під час розвантажувальних робіт на складі вантажоодержувача пошкодив вантаж, який він перевозив, унаслідок чого заподіяв вантажоодержувачу збитки, які були відшкодовані страховою компанією. Чи має відшкодувати страховику в порядку регресу відповідальний за заподіяний збиток перевізник — як власник автомобіля та роботодавець водія, який заподіяв шкоду майну вантажоодержувача?
У ситуації з прикладу 2 вантажоодержувач правильно склав документи. Договори перевезення здебільшого передбачають доволі стандартні умови щодо повної відповідальності за втрату, нестачу, пошкодження вантажу під час перевезення в розмірі втраченого або пошкодженого вантажу з вини перевізника. Щодо відшкодування витрат, які виникли внаслідок виконання працівниками перевізника чи представниками вантажно-розвантажувальних робіт, як правило, в договорах не зазначається.
Водночас учасники відносин перевезення вантажу не позбавлені права під час прийняття вантажу:
1) вантажоотримувачу у ТТН проставити відмітку, засвідчену його печаткою, щодо заподіяння перевізником (його водієм) пошкоджень вантажу;
2) скласти Акт огляду вантажу за фактом пошкодження вантажу між перевізником (в особі його водія) та вантажоодержувачем — на дату його прийняття, підписаний сторонами та засвідчений печаткою вантажоодержувача, в якому зазначити, що водій автомобіля перевізника пошкодив вантаж, з описом обставин, за яких це відбулось.
Такі документи суди1 визнають цілком достатнім доказом вини водія, а отже, й самого перевізника за пошкодження вантажу під час його перевезення (до моменту прийняття вантажу — до належного оформлення ТТН вантажоотримувачем). Причому в разі якщо відшкодування за пошкодження здійснене страховою компанією, то після виплати остання має право звернутись до перевізника в порядку регресу та стягнути виплачені суми з винної сторони (в цьому випадку — і як з роботодавця) через суд.
1 http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39106817, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57756409, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44662528.
Відповідальність за втрату вантажу через ДТП
Ми вже згадували, що перевезення вантажів та відповідальність сторін визначаються укладеним договором, КДПВ, ЦКУ, Законом про ТЕД, іншими законами та нормативно-правовими актами України.
Приклад 3 За договором експедирування вантаж не був доставлений покупцю через втрату вантажу під час ДТП з вини водія перевізника. Цей факт підтверджується матеріалами кримінального провадження, з якого вбачається, що ДТП, учасником якої став автомобіль перевізника, відбулася внаслідок порушення водієм низки правил дорожнього руху, а саме: п. 1.5 (створення небезпеки для руху); пп. 2.12.1 (недотримання безпечної швидкості руху); пп. 1.2.3 (невжиття заходів для зменшення швидкості чи безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди); п. 13.3 (недотримання безпечного інтервалу і створення небезпеки для дорожнього руху під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду) тощо.
У таких випадках слід зважати на те, чи винесено в цій справі судове рішення. Скажімо, вирок суду вказує на вину водія, що вимагатиме відшкодування завданої шкоди у розмірі вартості втраченого вантажу страховиком (останнє приведе до регресного позову страховика до перевізника як роботодавця). Судом може бути встановлено й відсутність вини водія перевізника за ДТП. Проте тут виходять на перший план вже умови договору перевезення чи надання транспортно-експедиційних послуг. Адже, беручи на себе відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти, перевізник відповідає у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Причому обов'язок доведення відсутності вини щодо втрати чи пошкодження вантажу покладається саме на перевізника. Отже, залежно від обставин справи (обставин скоєної ДТП) суд може покласти на перевізника обов'язок відшкодувати шкоду за втрату вантажу у повному розмірі (таке можливо й за регресним позовом страховика, який виплатив страхове відшкодування власнику вантажу).
Замість висновків
Загалом ми завжди намагаємось переконати сторони будь-яких договірних зобов'язань максимально уважно та докладно прописувати умови договорів, у т. ч. й перевезення та/або надання транспортно-експедиційних послуг, з урахуванням специфіки вантажу та особливостей його перевезення. Утім, основні вимоги до перевезення та експедирування вантажів прописані відповідними правовими нормами, які навіть за відсутності прямої вказівки в договорах не позбавляють сторону, яка понесла збитки через пошкодження або втрату вантажу, можливості стягнути такі витрати як зі страхової компанії, так і з перевізника/експедитора за укладеними договорами перевезення (понад суму вартості вантажу).
Нормативна база
- ЦКУ — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. №435-IV.
- КДПВ — Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів, укладена в Женеві 19.05.56 р., чинна для України з 01.08.2006 р.
- Закон про ОСЦВ — Закон України від 01.07.2004 р. №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
- Закон про страхування — Закон України від 07.03.96 р. №85/96-ВР «Про страхування».
- Закон про ТЕД — Закон України від 01.07.2004 р. №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність».
- Закон про транзит вантажів — Закон України від 20.10.99 р. №1172-XIV «Про транзит вантажів».
- Статут автотранспорту — Статут автомобільного транспорту Української РСР, затверджений постановою ради Міністрів УРСР від 27.06.69 р. №401.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»