Коли орендодавець — неплатник рентної плати

ТОВ є платником єдиного податку. Основний вид діяльності — надання в оренду нежитлових приміщень. Нещодавно на електронну адресу, з якої ми надсилаємо звітність, надійшов лист, де орган ДФС вказує на наявність у ТОВ договору на постачання води, який передбачає подання декларацій та сплату рентної плати за спецводокористування. Просять надати пояснення нашої бездіяльності (див. зразок). Чи маємо ми сплачувати рентну плату? Чи треба надавати відповідь?

Хто не сплачує рентну плату

Для визначення суб'єктів плати за спецводокористування звернімося до положень ПКУ.

Зразок

Запит на надання інформації

Так, відповідно до п. 255.1¹ ПКУ платниками рентної плати за спеціальне використання води (далі — рентна плата) є водокористувачі — суб'єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їхні філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи (крім бюджетних установ), постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи — підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води з водних об'єктів (первинні водокористувачі) та/або від первинних або інших водокористувачів (вторинні водокористувачі), та використовують воду для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

¹ З 01.01.2018 р. наберуть чинності зміни до ст. 255 ПКУ, у зв'язку з чим коло суб'єктів та база оподаткування рентною платою зміниться (Закон України від 21.12.2016 р. №1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні»).

Винятком із загальної норми є водокористувачі, які використовують воду виключно для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення (сукупності людей, які перебувають на певній території в той чи інший період часу, незалежно від характеру та тривалості проживання, у межах їх житлового фонду та присадибних ділянок), у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та платників єдиного податку. Такі особи не є платниками рентної плати (п. 255.2 ПКУ).

При цьому з метою ст. 255 ПКУ під терміном «санітарно-гігієнічні потреби» слід розуміти використання води в туалетних, душових, ванних кімнатах і умивальниках та використання для утримання приміщень у належному санітарно-гігієнічному стані.

Зверніть увагу!

Згідно з пп. 5 п. 297.1 ПКУ платники єдиного податку четвертої групи звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з рентної плати.

Таким чином, підприємство, яке використовує воду виключно на санітарно-гігієнічні потреби, рентної плати за водокористування не сплачує.

Якщо водокористувачі, які повністю утримуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, використовують обсяги води для господарської діяльності, спрямованої на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, рентна плата обчислюється на загальних підставах з усього обсягу використаної води з урахуванням обсягу втрат води в їх системах постачання (пп. 255.11.12 ПКУ).

Але у запитанні від ДПI чітко пролунало, що підприємство має договір на постачання води, який передбачає подання декларацій та сплату рентної плати за спецводокористування. До того ж воно здає свої приміщення в оренду, що є його основним видом госпдіяльності.

Спробуймо зясувати цю ситуацію докладніше.

Водокористування з метою госпдіяльності

Нагадаємо, що згідно зі ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

У приписах пп. 258.2.5 ПКУ визначено особливості контролю за справлянням рентної плати за спеціальне використання води.

Так, органи, що видають дозволи на спеціальне водокористування, щороку до 20 січня подають контролюючим органам та органам водного господарства інформацію про водокористувачів, яким видано такі дозволи. Водокористувачі, яким видано дозволи на спеціальне водокористування та які здійснюють постачання води іншим водокористувачам, щороку до 20 січня подають контролюючим органам та органам водного господарства перелік водокористувачів-абонентів.

Абзацом другим пп. 255.11.2 ПКУ визначено, що за обсяги води, переданої водокористувачем-постачальником іншим водокористувачам без укладення з останніми договору на поставку води, рентна плата обчислюється і сплачується таким водокористувачем-постачальником.

Думка податкової

Тут варто згадати лист ДФСУ від 10.10.2016 р. №32993/7/99-99-12-03-04-17 (див. «ДК» №48/2016). У ньому головний фіскальний орган вказує на те, що госпсуб'єкт-орендодавець обчислює вартість наданих послуг оренди шляхом включення до складу інших прямих витрат усіх інших виробничих витрат, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, у тому числі й витрат на постачання орендарям води внутрішньобудинковими мережами, включаючи до таких прямих витрат і витрати на сплату рентної плати (п. 14 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну від 31.12.99 р. №318).

Таким чином, якщо госпсуб'єкт — орендодавець приміщення уклав договір на постачання води з підприємством, що надає послуги з централізованого водопостачання, а орендарі приміщень не уклали окремих договорів на постачання води, такі передані обсяги води вважаються об'єктом оподаткування рентною платою водокористувача-постачальника. Винятком є випадки, коли орендодавець використовує воду для питних та санітарно-гігієнічних потреб або орендар є самостійним платником рентної плати.

Розгляньмо окремі ситуації, які можуть виникнути при оренді приміщень для госпдіяльності.

Ситуація 1. Госпсуб'єкт, який при здійсненні господарської діяльності використовує воду для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, не має дозволу на спеціальне водокористування, уклав договір на постачання води з водокористувачем-постачальником води та надає в оренду власне приміщення (нежитлове або житлове) іншому госпсуб'єкту.

На нашу думку, згідно з п. 255.2 ПКУ, такий госпсуб'єкт не є платником рентної плати за спеціальне використання води (далі — рентна плата), за умови що:

1) сам орендодавець використовує воду виключно для власних питних і санітарно-гігієнічних потреб та уклав договір із постачальником води;

2) орендар також використовує воду для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, не має окремого лічильника на воду та укладеного договору на поставку води з постачальником.

При цьому госпсуб'єкт — орендар приміщення, який використовує воду для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, так само як і орендодавець, не є платником рентної плати.

Ситуація 2. Госпсуб'єкт, який при здійсненні господарської діяльності використовує воду для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, має дозвіл на спеціальне водокористування, уклав договір на постачання води з водокористувачем — постачальником води та надає в оренду власне приміщення (нежитлове або житлове) іншому госпсуб'єкту. Орендар використовує воду одночасно для задоволення питних, санітарно-гігієнічних та виробничих потреб.

У цій ситуації орендодавець, що має дозвіл на спеціальне водокористування та договір на постачання води з водокористувачем — постачальником води, використовує воду для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, а орендар — одночасно для задоволення питних, санітарно-гігієнічних потреб, а також на виробничі потреби.

У цьому разі важливим є те, що орендар самостійно не уклав договору на постачання води з водокористувачем-постачальником. Тоді платником рентної плати є орендодавець за фактичний обсяг використаної води, у т. ч. використаної орендарем, тому він зобов'язаний подати інформацію про такого(их) орендаря(ів) контролюючим органам та органам водного господарства (пп. 258.2.5 ПКУ).

Ситуація 3. Госпсуб'єкт, який при здійсненні господарської діяльності використовує воду для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, не має дозволу на спеціальне водокористування, уклав договір на постачання води з водокористувачем-постачальником води та надає в оренду власне приміщення (нежитлове або житлове) іншому госпсуб'єкту. Орендар використовує воду одночасно для задоволення питних, санітарно-гігієнічних та виробничих потреб і має дозвіл на спецводокористування.

Ця ситуація вказує на наявність дозволу в орендаря.

Тому в разі, якщо орендодавець, що не має дозволу на спеціальне водокористування, використовує воду виключно для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, а орендар — одночасно для задоволення питних, санітарно-гігієнічних і виробничих потреб та при цьому отримав дозвіл на спецводокористування (самостійно укладено договір на поставку води з водокористувачем-постачальником води), то орендодавець не є платником рентної плати. А орендар самостійно сплачує рентну плату за фактичний обсяг використаної ним води.

Ситуація 4. Госпсуб'єкт, який орендує (не)житлове приміщення для здійснення господарської діяльності (перукарські послуги, стоматологія тощо), використовує воду для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, не має дозволу на спеціальне водокористування, не уклав договору на поставку води з водокористувачем-постачальником.

Такий госпсуб'єкт, у разі використання води в орендованому приміщенні, в тому числі квартирі, яка належить фізособі (громадянину), для здійснення госпдіяльності (в т. ч. з надання перукарських або стоматологічних послуг тощо), є платником рентної плати за спеціальне використання води за умови укладання договору на поставку води з водокористувачем-постачальником. Якщо договору не укладено, то рентну плату доведеться сплачувати з фактичного обсягу використаної води, який буде обчислювати безпосередньо водокористувач-постачальник. На нашу думку, контролюючі органи не будуть тлумачити використання води госпсуб'єктом для надання перукарських або стоматологічних послуг як для власних питних та санітарно-гігієнічних потреб.

Отже, враховуючи все вищенаведене, варто з'ясувати не лише природу договірних відносин, а й їх оформлення.

Наприклад, ми переконані, що в ситуації, коли орендодавець уклав договір із постачальником води, не має дозволу на спецводокористування та використовує воду виключно для власних питних і санітарно-гігієнічних потреб, він не є платником рентної плати. Не є платником рентної плати й орендар приміщень, якщо мета використання води та сама.

I ця ситуація має бути чітко зрозуміла з актів, які складаються на виконання договорів оренди приміщення, де зазначається сума відшкодування комунальних послуг, у т. ч. води.

Але це все спрацює лише за умови, що орендар справді використовує орендоване приміщення для невиробничих потреб. Звісно, ці відомості не зазначаються в актах послуг оренди (які зазвичай складаються сторонами договору оренди приміщень), проте зі змісту договору оренди має чітко вбачатися, що приміщення передане в оренду, наприклад, для розміщення персоналу тощо (особливо якщо основним видом госпдіяльності орендаря за наведеними в ЄДР¹ КВЕДами є виробництво).

¹ Єдиний державний реєстр юросіб, фізосіб-підприємців та громадських формувань — https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch.

Утім, ця проблема не виникає для торговельних центрів, натомість може доволі гостро постати, коли йдеться про окремо виділені приміщення (споруди, будівлі).

Відповідь на запит

Ще у 2011 році до ст. 42 ПКУ було внесено зміни, що надали можливість контролюючим органам листуватися з платником податків, який подає звітність в електронній формі, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. При цьому на вимогу платника податків, який отримав документ в електронній формі, контролюючий орган надає такому платнику податків відповідний документ у паперовій формі протягом трьох робочих днів з дня надходження відповідної вимоги (в письмовій або електронній формі) платника податків (п. 42.4 ПКУ).

А вже з 01.01.2017 р. за приписами п. 73.3 ПКУ запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Доти запит вважався врученим, якщо його було надіслано поштою листом із повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під підпис платникові податків або іншому суб'єктові інформаційних відносин чи його посадовій особі.

Тому, на нашу думку, отриманий запит вручено належним чином. Проте чи є відповідальність за ненадання інформації? Адже зі змісту запиту вбачається прохання надати інформацію, а не пояснити виявлені порушення. Тож платнику, який проігнорує запит, не варто очікувати перевірок — у п. 77.3 встановлено пряму заборону на проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами. Для позапланової перевірки ми підстав також не бачимо.

Водночас, згідно з пп. 258.1.1 ПКУ, на платника рентної плати покладається відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання контролюючим органам відповідних податкових декларацій згідно з нормами цього Кодексу та інших законодавчих актів. Але це може бути виявлено лише під час планової перевірки госпдіяльності платника за певний період.

Тому, як завжди, вирішувати платникові податків — надавати відповідь, пояснювати причини несплати рентної плати за спецводокористування та неподання податкової звітності чи ні. Але у разі якщо платник податків вирішить усе-таки відповісти, то радимо надати всю інформацію — не лише договори оренди, а й інформацію щодо основних видів госпдіяльності орендарів (це вкаже на сумлінність орендодавця в частині перевірки свого контрагента).

Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»