Підприємство виплачувало дохід нерезиденту. При поданні декларації з податку на прибуток зазначило ставку 0% через наявність Конвенції про уникнення подвійного оподаткування. Наразі від органів ДФС надійшов лист, яким, у зв'язку з поданням підприємством звітності та застосуванням ставки 0% щодо доходів нерезидента, вони просять надати копію довідки про статус нерезидента. При цьому в тексті самого листа не наведено жодних посилань на норми ПКУ, які би вказували на право затребувати таку інформацію. Чи можна вважати такий лист запитом та які наслідки, якщо ми не надамо копію такої довідки?
ДПI: запити чи листи?
ПКУ надає право контролюючим органам на підставі та у порядку, визначеному цим Кодексом, звертатися до платників податків із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Вимоги до письмового запиту, підстави для його складення та надсилання наведені, зокрема, у п. 73.3 , п. 78.1 ПКУ.
Зверніть увагу!
Відповідно до абзацу вісімнадцятого п. 73.3 ПКУ, у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим — п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Ми наголошуємо на цьому саме тому, що у платника податків виникає обов'язок надати відповідь лише на належним чином оформлений письмовий запит.
Вимоги до оформлення запиту
Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:
1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3) печатку контролюючого органу.
Органи ДФС зобов'язані виконувати свої обов'язки у межах повноважень, визначених законом. Тому вони мають право збирати податкову інформацію лише у межах та у порядку, визначених ПКУ. Зокрема, йдеться про збір податкової інформації, перелік якої наведено у ст. 72 Кодексу.
Проте отримувати податкову інформацію від платників податків можна лише з виключних підстав, прямо наведених у ПКУ.
Тому будь-які листи, які складаються та надсилаються платникам податків, мають суто інформаційний характер та не покладають жодних обов'язків на платника податків щодо надання відповіді чи іншої інформації, зазначеної в такому листі.
Але, з огляду на описану в запитанні ситуацію, — не все так просто. Адже, як вбачається зі змісту листа від ДПI, маємо справу саме зі здійсненням камеральної перевірки поданої звітності.
I тут варто звернути увагу на такі моменти:
1) державні податкові інспекції не мають функцій контролю, проте саме вони отримують усю податкову звітність від платників податків та здійснюють перевірку задекларованих у ній даних;
2) камеральна перевірка не є перевіркою в розумінні ПКУ та проводиться без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу чи направлення на її проведення (п. 76.1 ПКУ).
Отже, по суті, надісланий лист має на меті з'ясувати саме ту інформацію, яка наведена у поданому звіті. А така інформація (йдеться про довідку щодо статусу нерезидента) може бути затребувана фіскалами лише у разі розгляду питання про повернення сум надміру сплачених доходів на іншу дату, що передує даті їх виплати (п. 103.6 ПКУ).
Iнформація для камеральної перевірки
Відповідно до пп. 75.1.1 ПКУ, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування ПДВ1, а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
1 Даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Щодо судової практики наголосимо: суди вважають, що податковим законодавством не передбачено затребування будь-яких документів від платників податків до початку проведення камеральної перевірки, тобто ця перевірка проводиться за наявними в органу податкової служби документами (податковою звітністю), суцільним порядком, тому її предметом не можуть бути конкретні господарські відносини.
Позиція судів досі не змінилася.
Висновки
З наведеного можна дійти таких висновків.
Висновок 1. Приписи ПКУ вказують на те, що під час камеральної перевірки не можуть використовуватися документи первинного обліку платника податків, вивчення та оцінка укладених таким платником податків документів фінансово-господарської діяльності, у т. ч. тих, які свідчать про застосування тої чи іншої ставки податку.
Висновок 2. З огляду на те що предметом камеральної перевірки є правильність складання податкових декларацій (розрахунків), то документами, які мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки). ПКУ не передбачає надання платником податків жодних документальних підтверджень заявлених у таких деклараціях даних.
У разі якщо під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, орган ДФС має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну, планову чи позапланову) перевірку платника податків.
При цьому, якщо відповідною нормою ПКУ передбачено попереднє надіслання запитів, рішення про проведення перевірки має прийматися вже за результатами надання відповіді на такий запит.
Також варто згадати про ще один момент: відповідно до ст. 19-3 ПКУ, державні податкові інспекції з 01.01.2017 р. позбавлені функцій податкового контролю, а отже, й надсилання будь-яких запитів платникам податків.
Утім, платник податків, який отримав такого листа, має розуміти, що наслідками такої зацікавленості фіскального органу буде складення саме акта камеральної перевірки у порядку, передбаченому п. 86.2 ПКУ. I тоді доведеться складати заперечення та надавати всі документи, які ДПI просить у листі, про який ідеться в запитанні.
Тому саме платнику податків доведеться приймати рішення, надати відповідь на такий лист чи проігнорувати його. Слід врахувати, що відсутність реакції на отриманий лист може відгукнутись оскарженням уже результатів камеральної перевірки.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»