Харчування від роботодавця може надаватися працівникам як за його добровільним рішенням, так і в обов'язковому порядку. Розгляньмо особливості документального оформлення та оподаткування надання такого харчування працівникам.
Обов'язкове та добровільне харчування
Підприємства, установи, організації можуть забезпечувати працівників харчуванням як в обов'язковому порядку згідно з вимогами законодавства, так і з власної ініціативи.
Забезпечення працівників харчуванням в обов'язковому порядку передбачено статтями 166 і 167 КЗпП та ст. 7 Закону про охорону праці. Таких випадків усього п'ять (див. таблицю 1).
Таблиця 1
Обов'язкове забезпечення працівників харчуванням
|
Сфера праці*
|
Вид безкоштовного харчування
|
Підстава (норма законодавства)
|
| Робота зі шкідливими умовами праці | Молоко або інші рівноцінні продукти** за встановленими нормами*** |
Ч. 1 ст. 166 КЗпП
|
| Робота з особливо шкідливими умовами праці | Лікувально-профілактичне харчування за встановленими нормами**** |
Ч. 2 ст. 166 КЗпП
|
| Робота в гарячих цехах і на виробничих ділянках | Газована солона вода |
Ст. 167 КЗпП
|
| Робота з важкими і шкідливими умовами праці | Лікувально-профілактичне харчування; молоко або рівноцінні харчові продукти; газована солона вода |
Ч. 1 ст. 7 Закону про охорону праці
|
| Робота, яка має роз'їзний характер | Виплачується грошова компенсація на придбання: — лікувально-профілактичного харчування; — молока або рівноцінних харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором |
Ч. 2 ст. 7 Закону про охорону праці
|
| * Віднесення робочого місця до категорії, що дає право на забезпечення працівника обов'язковим харчуванням, проводиться за результатами атестації. Відповідну процедуру встановлено Порядком №442. ** До інших рівноцінних харчових продуктів належать кефір, простокваша, мацоні тощо (примітка 1 до Порядку №731). *** Безкоштовна видача молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам і службовцям, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, здійснюється згідно з Порядком №731. **** Перелік виробництв, професій і посад, робота в яких дає право на безкоштовне отримання лікувально-профілактичного харчування в зв'язку з особливо шкідливими умовами праці, Раціони цього харчування, Норми безплатної видачі вітамінних препаратів, а також Правила безплатної видачі лікувально-профілактичного харчування затверджено Постановою №4/П-1. |
||
На замітку!
У Положенні про харчування працівників зазвичай зазначають схему організації харчування (про це — далі), джерела фінансування (кошти підприємства, самих працівників, дотаційні або інші кошти), порядок проведення розрахунків (використання талонів, карток або інших інструментів, внесення передоплати, розрахунок за певний період, по працівниках, утримання із заробітної плати тощо).
Також, відповідно до ст. 9-1 КЗпП, роботодавець у межах своїх повноважень і за власний рахунок може встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників. Тому в усіх інших випадках, крім перелічених вище, надання працівникам харчування здійснюється роботодавцем добровільно з його власної ініціативи.
Оформлення надання харчування
Колись, ще у 2013 році, податківці у листі Міндоходів від 06.08.2013 р. №9531/5/99-99-17-03-03-16 провели таке розмежування оформлення надання харчування працівникам підприємства:
— на підставі колективного (трудового) договору;
— на підставі внутрішніх наказів, розпоряджень тощо (наприклад, Положення про харчування працівників).
Зверніть увагу!
Не допускається заміна лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому продуктів, газованої солоної води грошовою компенсацією, крім праці з роз'їзними умовами (ст. 7 Закону про охорону праці).
Саме від цього податківці й відштовхуються при віднесенні вартості харчування до заробітної плати (якщо про харчування згадується у колективному (трудовому) договорі) чи до додаткового блага (якщо про харчування не згадується у колективному (трудовому) договорі) з метою оподаткування. Так, вони говорили таке: якщо надання харчування передбачене колективним або трудовим договором, його вважають зарплатною виплатою, а якщо його надають згідно з наказом (розпорядженням), то це буде додаткове благо.
Докладніше про особливості оподаткування — далі, а наразі зазначимо, що ще тоді таке розмежування викликало сумніви. Адже згідно з ч. 2 ст. 13 КЗпП і ст. 7 Закону про колдоговори у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання не лише форми, порядку та розміру оплати праці, але й щодо забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення та відпочинку працівників. Тому колективний (трудовий) договір може передбачати харчування працівників або як складову заробітної плати, відповідно про харчування мова піде у розділі «Оплата праці», або ж як складову соціально-побутового забезпечення — у розділі «Соціальне забезпечення».
Надаючи таке роз'яснення, податківці згадували норму пп. 164.2.1 ПКУ, згідно з якою до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Так, усе правильно, проте за пп. 14.1.48 ПКУ заробітна плата — це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом, а додаткове благо — це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний із виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за ЦПД, укладеними з таким платником податку.
На думку автора, у першому випадку під заробітною платою слід розуміти саме оплату праці працівника за виконані ним трудові обов'язки, а от під додатковим благом — як раз не оплату праці, а інші додаткові гарантії, не пов'язані з виконанням обов'язків трудового найму. Тоді, як ми зауважили вище, у колективному (трудовому) договорі може зазначатися не лише оплата праці за виконання трудових обов'язків, але й інші соціально-побутові гарантії, які не пов'язані із виконанням обов'язків трудового найму.
Зверніть увагу!
У разі визнання харчування частиною оплати праці слід враховувати обмеження, прописане у ст. 23 Закону про оплату праці. Так, колективний договір як виняток може передбачати часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами, не вищими від собівартості) у розмірі, що не перевищує 30% нарахованої за місяць, у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників, крім товарів, перелік яких встановлює КМУ.
Мало того, у ПКУ немає норми про те, що додаткове благо не може бути передбачене колективним (трудовим) договором. Утім, якщо платник податків не має наміру сперечатися із контролюючими органами, то він може або отримати від них «позитивну» індивідуальну податкову консультацію на підставі ст. 52 ПКУ, виклавши у зверненні наведені вище аргументи, або ж узагалі не обумовлювати харчування працівників у колективному (трудовому) договорі, а зазначити про нього лише у внутрішньому розпорядчому документі, наприклад у Положенні про харчування працівників.
Опосередковано цю позицію підтверджує нещодавній лист податківців. Так, у листі ДФС від 20.12.2016 р. №27407/6/99-99-13-02-03-15 податківці зазначали, що до 2015 року лише вартість спеціального обов'язкового харчування не вважалася додатковим благом працівників. Усі інші види харчування, що його підприємство надавало працівникам, незалежно від того, чи передбачене це колективним або трудовим договором, з метою оподаткування розглядалися як додаткове благо.
Підсумуймо: у будь-якому випадку вважаємо, що харчування може бути визнане і як частина оплати праці, і як соціальні гарантії. Обраний варіант потрібно обов'язково зазначити у колективному (трудовому) договорі (у розділі «Оплата праці» або «Соціальне забезпечення» відповідно) або у внутрішньому наказі підприємства.
Організація харчування
Як саме організувати таке харчування, керівник підприємства визначає своїм розпорядчим актом (наказом або розпорядженням). Виокремимо такі види надання харчування працівникам:
1) через їдальню самого підприємства. У цьому випадку працівникам в основному видають персональні картки/талони або щодня фіксують у відомості дату, П. I. Б. працівника, який отримав харчування, проставляючи вартість харчування;
2) через заклад громадського харчування. Між підприємством-роботодавцем та закладом харчування укладається договір на надання послуг із харчування працівників замовника. Тому тут має бути враховано норми ст. 180 ГКУ щодо укладання такого договору. У такому договорі потрібно, зокрема, передбачити: порядок ідентифікації працівників (наприклад, персональні картки, талони, посвідчення працівника тощо); місце та час надання харчування; порядок отримання працівниками харчування (наприклад, вибір страв із меню, обмежений певною сумою; бізнес-ланч тощо); гранична вартість харчування на одну особу; порядок розрахунків за харчування працівників; порядок звітування про отримане працівниками харчування;
3) грошова компенсація вартості харчування. Тут роботодавець може або відразу виплачувати якусь погоджену суму грошової компенсації без отримання документального підтвердження понесених витрат, або ж спочатку отримати такі документи, а потім вже на їх підставі компенсувати витрати працівникові. Проте цей варіант є можливим у разі добровільного харчування.
Оподаткування
Податок на прибуток. Незалежно від способу організації харчування працівників або від того, чи є воно добровільним, чи обов'язковим, з метою оподаткування податком на прибуток жодні коригування не потрібні.
Це підтверджують і податківці: «не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають за операціями з надання платником податку безкоштовного харчування своїм працівникам. Фінансовий результат до оподаткування за такими операціями формується згідно з правилами бухгалтерського обліку» (листи ДФС від 23.11.2016 р. №25307/6/99-99-13-02-03-15, від 23.11.2016 р. №25308/6/99-99-13-02-03-15, від 23.11.2016 р. №25309/6/99-99-13-02-03-15, від 18.11.2016 р. №3955/10/14-29-13-01-12).
Податок на додану вартість. Що ж до ПЗ з ПДВ, то операції підприємства з безкоштовного харчування своїх працівників, у т. ч. на умовах «шведського столу», для підприємства — платника ПДВ є об'єктом оподаткування ПДВ. При здійсненні такої операції ПЗ з ПДВ нараховується у загальновстановленому порядку (пункти 185.1, 188.1 ПКУ) (див. листи ДФС від 22.03.2017 р. №5683/6/99-99-13-02-03-15, від 23.11.2016 р. №25307/6/99-99-13-02-03-15).
А от щодо ПК з ПДВ податківці у листах від 23.11.2016 р. №25307/6/99-99-13-02-03-15, від 23.11.2016 р. №25308/6/99-99-13-02-03-15, від 23.11.2016 р. №25309/6/99-99-13-02-03-15 роз'яснили, що суми ПДВ, нараховані (сплачені) підприємством — платником податку у зв'язку з придбанням продуктів харчування для забезпечення безкоштовного харчування своїх працівників, включаються до складу ПК з ПДВ такого підприємства за наявності відповідного документального підтвердження (податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних, зареєстровані в ЄРПН).
При цьому, якщо вартість зазначеного безкоштовного харчування:
— включається до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об'єктом оподаткування ПДВ та пов'язані з отриманням доходів зазначеним підприємством, — ці товари визнаються такими, що призначаються для використання/використані в господарській діяльності. I додаткове нарахування ПЗ з ПДВ для коригування ПК з ПДВ за правилами, встановленими п. 198.5 ПКУ, не здійснюється;
— не включається до вартості товарів/послуг, — ці товари/послуги визнаються такими, що постачаються безоплатно в межах господарської діяльності, тож ПЗ з ПДВ нараховуються відповідно до п. 185.1 ПКУ, база оподаткування ПДВ визначається згідно з п. 188.1 ПКУ. У цьому випадку ПЗ з ПДВ відповідно до п. 198.5 ПКУ не нараховуються.
Таку лояльну позицію щодо відсутності подвійного оподаткування ПДВ податківці висловлюють не вперше: вони дотримуються її з 2016 року стосовно інших операцій (реклами, подарунків тощо — див. матеріали https://online.dtkt.ua/Book/«ДК»%20№50-2016.epub/navPoint-6, https://online.dtkt.ua/Book/«ДК»%20 №51-52-2016.epub/navPoint-14).
Але оскільки наведені вище листи є індивідуальними податковими консультаціями, якими можуть користуватися лише запитувачі консультації й податківці в іншому листі ГУ ДФС у Миколаївській області від 18.11.2016 р. №3955/10/14-29-13-01-12 (див. «ДК» №50/2016), просто процитували норми пп. «г» п. 198.5 ПКУ та визначення «господарська діяльність», що опосередковано наводить на думку про проведення сторнування ПК з ПДВ, то радимо й іншим платникам податку, які не бажають нараховувати технічні ПЗ з ПДВ за п. 198.5 ПКУ, отримати власну індивідуальну податкову консультацію.
Податок на доходи та військовий збір. Щодо оподаткування обов'язкового харчування, то згідно з пп. 165.1.9 ПКУ вартість безкоштовного харчування, що надається в обов'язковому порядку, не включається до складу загального оподатковуваного доходу працівника, тобто не оподатковується ПДФО та, відповідно, ВЗ.
Проте зверніть увагу: сума грошової компенсації, що її виплачують фізособі, яка працює у шкідливих умовах, замість лікувально-профілактичного харчування, підлягає оподаткуванню ПДФО як додаткове благо на підставі пп. «г» пп. 164.2.17 ПКУ (роз'яснення в ЗIР1). Адже, як ми зауважили вище, законодавство не передбачає заміну лікувально-профілактичного харчування на грошову компенсацію (крім випадків з роз'їзними умовами праці).
Що ж до добровільного харчування працівників, то про те, коли харчування працівників варто вважати частиною заробітної плати, а коли — звичайним додатковим благом, ми згадували вище. Тож поговоримо про особливості оподаткування.
Харчування як частина зарплати. Вартість харчування у цьому випадку оподатковується за звичайними правилами оподаткування заробітної плати. Так, при отриманні такого доходу слід зважати на норми п. 164.6 ПКУ щодо зменшення оподатковуваного доходу у вигляді зарплати на ПСП та відповідно норму пп. 169.4.1 ПКУ саме щодо ПСП. Крім того, якщо харчування надається у натуральній формі, то база оподаткування визначається також з урахуванням норми п. 164.5 ПКУ, в якій ідеться про натуральний коефіцієнт (у 2017 р. коефіцієнт становить 1,21951).
У формі №1ДФ такий дохід відображається з ознакою «101».
Харчування як додаткове благо. Згідно з пп. «б» пп. 164.2.17 ПКУ до додаткового блага потрапляє вартість безоплатно отриманого платником податку харчування (крім випадків, визначених ПКУ для оподаткування прибутку підприємств).
У такому разі база оподаткування визначається без урахування норм п. 164.6 та пп. 169.4.1 ПКУ, тобто зменшити базу оподаткування на ПСП не вийде, а у формі №1ДФ зазначається ознака «126». Тут не слід забувати про застосування натуркоефіцієнта згідно з п. 164.5 ПКУ (у 2017 р. коефіцієнт становить 1,21951), якщо таке додаткове благо надається у негрошовій формі (останній абзац п. 164.2.17 ПКУ).
Зверніть увагу: оподаткування доходів фізичних осіб, у т. ч. одержаних у вигляді додаткового блага, виходячи з положень ПКУ розглядається лише у разі їх одержання безпосередньо конкретним платником податку (тобто за наявності документів, які дозволяють такий дохід персоніфікувати) (підкатегорія 103.02 ЗIР2, листи ДФС від 23.11.2016 р. №25307/6/99-99-13-02-03-15, від 22.03.2017 р. №5683/6/99-99-13-02-03-15).
1 Відповідь на запитання: «Чи підлягає оподаткуванню ПДФО сума грошової компенсації, що виплачується ФО, яка працює у шкідливих умовах, замість лікувально-профілактичного харчування?».
2 Відповідь на запитання: «Чи можуть розглядатися як об'єкт оподаткування ПДФО вода, кава, чай, придбані за рахунок коштів роботодавця, що призначені для споживання в офісі будь-яким працівником та відвідувачем офісу?», «Чи включається вартість святкового вечора (банкету, корпоративу), який проводиться працедавцем для своїх працівників, до складу загального місячного оподатковуваного доходу цих працівників?».
Єдиний соцвнесок. Що ж до оподаткування обов'язкового харчування, то відповідно до ст. 7 Закону про ЄСВ, п. 3.19 Iнструкції №5 та п. 5 р. II Переліку №1170 вартість обов'язкового безкоштовного харчування не є об'єктом для нарахування ЄСВ, оскільки не включається до фонду оплати праці.
А от щодо добровільного харчування податківці у листі ГУ ДФС у Миколаївській області від 18.11.2016 р. №3955/10/14-29-13-01-12 зауважують, що базою нарахування ЄСВ є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Визначення видів виплат, що належать до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат у разі нарахування ЄСВ, передбачене Iнструкцією №5.
ЄСВ і сфера регулювання Iнструкції №5
У самій Iнструкції №5, а саме у її п. 1.1, сказано, що ця Iнструкція містить основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об'єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників. Iнструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто виходить, що Iнструкція №5 призначена лише для статистичної мети і не має використовуватися для нарахування ЄСВ. Хоча податківці та суди на це не зважають, спираючись на норми пп. 5 п. 3 р. IV Iнструкції №449, в якій, навпаки, сказано, що для визначення виплат, на які нараховується ЄСВ, потрібно керуватися нормами Iнструкції №5.
Так, пп. 2.3.4 Iнструкції №5 визначено, що виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі, зокрема оплата або дотації на харчування працівників, у т. ч. у їдальнях, буфетах, профілакторіях, належать до інших заохочувальних та компенсаційних виплат, з яких, зокрема, складається фонд оплати праці.
На підставі сказаного вище вони доходять висновку, що оплати або дотації на харчування працівників, у т. ч. у їдальнях, буфетах, профілакторіях, є базою нарахування ЄСВ. А от інші умови організації харчування працівників, ніж визначені вище, не є базою нарахування ЄСВ.
На замітку!
Зауважимо, що строки сплати ПДФО, ВЗ та ЄСВ з вартості харчування (як частини зарплати та як додаткового блага) потрібно визначати виходячи з дати отримання працівниками такого харчування, яку зафіксовано у документах — відомостях на видачу харчування, актах від закладів громадського харчування тощо. Так, ПДФО та ВЗ сплачуються протягом трьох банківських днів з дати отримання харчування (пп. 168.1.4 ПКУ), а ЄСВ — одночасно з такою видачею (ч. 8 ст. 9 Закону про ЄСВ).
Звісно, можна посперечатися з контролюючими органами щодо необхідності нараховувати ЄСВ на вартість харчування, якщо воно не є частиною оплати праці (тобто визнане роботодавцем як додаткове благо з метою оподаткування). Проте, найімовірніше, податківці наполягатимуть на нарахуванні ЄСВ і в цьому випадку, наводячи такі аргументи:
— для визначення виплат, на які нараховується ЄСВ, відсилають до Iнструкції №5 (пп. 5 п. 3 р. IV Iнструкції №449). А як ми зазначили вище, оплату харчування працівників як компенсаційну виплату включено до складу фонду оплати праці згідно з пп. 2.3.4 Iнструкції №5;
— таку натуральну виплату не включено до Переліку №1170.
Оскільки дохід надається у негрошовій формі, то й при визначенні бази нарахування ЄСВ постає питання щодо застосування натурального коефіцієнта.
Законом про ЄСВ не визначено особливих умов при нарахуванні ЄСВ (не визначено і жодних коефіцієнтів) на суми негрошових доходів. Тому на фактично сплачену суму страхових внесків і треба нараховувати ЄСВ як на нараховану суму доходу. Підтверджували це й фахівці ПФУ (див. листи ПФУ від 20.03.2012 р. №6288/03-30, від 16.09.2011 р. №19693/03-30).
I тут варто звернути увагу, що п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ встановлено, що базою нарахування ЄСВ є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати. А отже, за неможливості визначити застраховану особу, тобто коли дохід не може бути персоніфіковано, не може виникати і база нарахування для ЄСВ (листи ДФС від 23.11.2016 р. №25307/6/99-99-13-02-03-15, від 22.03.2017 р. №5683/6/99-99-13-02-03-15).
Таким чином, у разі організації харчування в такій формі, в якій неможливо здійснити персоніфікацію працівників (тобто коли неможливо визначити кількість спожитих кожним окремим працівником продуктів, придбаних за рахунок підприємства, наприклад «шведський стіл» (фуршет), то об'єкта оподаткування як ПДФО, так і ВЗ та бази нарахування ЄСВ немає.
Приклад 1 Підприємство «А» відповідно до вимог законодавства в обов'язковому порядку закуповує і роздає щодня молоко працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, на суму 2400,00 грн, у т. ч. ПДВ. Роздача молока є персоніфікованою.
Незважаючи на те що роздачу молока персоніфіковано, таке обов'язкове згідно з законодавством харчування працівників не є їхнім оподатковуваним доходом, тож оподаткування ПДФО та ВЗ, а також база нарахування для ЄСВ не виникають.
Відображення відповідних операцій в обліку див. у таблиці 2.
Таблиця 2
Облік витрат на обов'язкове харчування працівників
|
№
з/п |
Зміст господарської операції
|
Бухгалтерський облік
|
Сума, грн
|
Коригування фінрезультату до оподаткування
|
||
|
Д-т
|
К-т
|
Збільшення
|
Зменшення
|
|||
|
1.
|
Оприбутковано молоко, що його видаватимуть працівникам, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці |
209
|
631
|
2000
|
—
|
—
|
|
2.
|
Відображено ПК з ПДВ |
641
|
631
|
400
|
—
|
—
|
|
3.
|
Молоко видано працівникам |
23
|
209
|
2000
|
—
|
—
|
|
4.
|
Нараховано ПЗ з ПДВ при безкоштовній роздачі молока |
949
|
641
|
400
|
||
Приклад 2 Підприємство «А» вирішило забезпечувати своїх працівників безкоштовними обідами. У колдоговорі підприємства встановлено, що забезпечення обідами належить до фонду оплати праці. Харчування персоніфіковано (через персональні картки) та забезпечується підприємством через заклад громадського харчування «Смачненько». За березень за обіди менеджера з персоналу Iванової I. I. (матері 2-х дітей до 18 років) закладу громадського харчування було оплачено 1200 грн, у т. ч. ПДВ. За березень працівниці було нараховано зарплату у грошовому виразі — 2500 грн.
Таким чином, сукупна зарплата Iванової I. I. за березень становитиме 3963,41 грн (2500 + 1200 грн х 1,21951). Крім того, така працівниця має право на ПСП на дітей згідно з пп. 169.1.2 ПКУ у розмірі 1600 грн (800 грн х 2 дітей), адже її дохід не перевищує 4480 грн (2240 грн х 2 дітей).
Відображення відповідних операцій в обліку див. у таблиці 3.
Таблиця 3
Облік витрат на добровільне харчування працівників, яке є частиною оплати праці
|
№
з/п |
Зміст господарської операції
|
Бухгалтерський облік
|
Сума, грн
|
Коригування фінрезультату до оподаткування
|
||
|
Д-т
|
К-т
|
Збільшення
|
Зменшення
|
|||
|
1.
|
Отримано акт на харчування від закладу громадського харчування (відображено витрати лише щодо однієї працівниці) |
92
|
631
|
1000
|
—
|
—
|
|
2.
|
Відображено ПК з ПДВ |
641
|
631
|
200
|
—
|
—
|
|
3.
|
Оплачено послуги із харчування |
631
|
311
|
1200
|
—
|
—
|
|
4.
|
Нараховано зарплату: — у грошовому виразі; — у натуральній формі |
92
|
661
|
2500
1200
|
—
|
—
|
|
5.
|
Нараховано ЄСВ (2500 + 1200) х 22% |
92
|
651
|
814
|
—
|
—
|
|
6.
|
Утримано ПДФО (2500 + 1463,41) - 1600) х 18% |
661
|
641
|
425,41
|
—
|
—
|
|
7.
|
Утримано ВЗ (2500 + 1200) х 1,5% |
661
|
642
|
55,50
|
—
|
—
|
|
8.
|
Віднесено у рахунок видачі зарплати вартість харчування |
661
|
719*
|
1200
|
—
|
—
|
|
9.
|
Нараховано ПЗ з ПДВ |
719
|
641
|
200
|
—
|
—
|
|
10.
|
Виплачено заробітну плату готівкою (2500 + 1200) - 1200 - 425,41 - 55,50 |
661
|
301
|
2019,09
|
—
|
—
|
| * При видачі харчування працівникам має місце погашення заборгованості із зарплати — зменшення зобов'язання підприємства. Тому у бухгалтерському обліку виникають доходи і витрати. | ||||||
Приклад 3 Підприємство «А» вирішило забезпечувати своїх працівників безкоштовними обідами. У колдоговорі підприємства встановлено, що забезпечення обідами належить до соціальних гарантій, тобто не є частиною оплати праці. Харчування персоніфіковане (через персональні картки) та забезпечується підприємством через заклад громадського харчування «Смачненько».
За березень за обіди менеджера з персоналу Iванової I. I. закладу громадського харчування було сплачено 1200 грн, у т. ч. ПДВ. Крім того, за березень працівниці додатково нарахували зарплату у грошовому виразі — 2500 грн. Податки за безоплатне харчування утримуються із зарплати працівниці.
Відображення відповідних операцій в обліку див. у таблиці 4.
Таблиця 4
Облік витрат на добровільне харчування працівників, яке не є частиною оплати праці
|
№
з/п |
Зміст господарської операції
|
Бухгалтерський облік
|
Сума, грн
|
Коригування фінрезультату до оподаткування
|
||
|
Д-т
|
К-т
|
Збільшення
|
Зменшення
|
|||
|
1.
|
Отримано акт на харчування від закладу громадського харчування (відображено витрати лише щодо однієї працівниці) |
949*
|
631
|
1000
|
—
|
—
|
|
2.
|
Відображено ПК з ПДВ |
641
|
631
|
200
|
—
|
—
|
|
3.
|
Оплачено послуги із харчування |
631
|
311
|
1200
|
—
|
—
|
|
4.
|
Нараховано зарплату |
92
|
661
|
2500
|
—
|
—
|
|
5.
|
Нараховано ПЗ з ПДВ |
949
|
641
|
200
|
—
|
—
|
|
6.
|
Нараховано ЄСВ** (2500 + 1200) х 22% |
92
|
651
|
814
|
—
|
—
|
|
7.
|
Утримано ПДФО: — із зарплати (2500 х 18%); — із додаткового блага (1200 х 1,21951) х 18% |
661
661*** |
641
|
450
263,41 |
—
|
—
|
|
8.
|
Утримано ВЗ: — із зарплати (2500 х 1,5%); — із додаткового блага (1200 х 1,5%) |
661
661*** |
642
|
37,50
18 |
—
|
—
|
|
9.
|
Виплачено заробітну плату 2500 - (450 + 37,50) - (263,41 + 18) |
661
|
311
|
1731,09
|
—
|
—
|
| * На думку автора, саме таким проведенням можна відразу показати отримані послуги із харчування як додаткове благо працівника. ** У прикладі висвітлено позицію податківців щодо нарахування ЄСВ. *** У цьому випадку обрано варіант утримання ПДФО із зарплати працівника — за аналогією з порядком утримання ПДФО при оподаткуванні надміру витрачених підзвітних коштів (пп. 170.9.1 ПКУ). Нагадаємо, що коли податковий агент приймає рішення нарахувати та сплатити ПДФО (військовий збір) з доходу фізособи за власний рахунок, то сума коштів у розмірі неутриманого податку (збору) є доходом у вигляді додаткового блага та оподатковується ПДФО (військовим збором) на загальних підставах. Аби не виникало додаткового доходу, податки слід утримувати за рахунок фізособи (наприклад, шляхом їх утримання з іншого доходу або шляхом внесення їх фізособою до каси підприємства тощо) (лист ДФСУ від 03.11.2016 р. №23653/6/99-99-13-02-03-15). |
||||||
Нормативна база
- ГКУ — Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. №436-IV.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.
- Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
- Закон про колдоговори — Закон України від 01.07.93 р. №3356-ХII «Про колективні договори і угоди».
- Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.95 р. №108/95-ВР «Про оплату праці».
- Закон про охорону праці — Закон України від 14.10.92 р. №2694-XII «Про охорону праці».
- Iнструкція №5 — Iнструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. №5.
- Iнструкція №449 — Iнструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Мінфіну від 20.04.2015 р. №449.
- Постанова №4/П-1 — постанова Держкомпраці СРСР від 07.01.77 р. №4/П-1 «Про затвердження Переліку виробництв, професій і посад, робота в яких дає право на безкоштовне отримання лікувально-профілактичного харчування в зв'язку з особливо шкідливими умовами праці, раціонів цього харчування, норм безкоштовної видачі вітамінних препаратів і правил безкоштовної видачі лікувально-профілактичного харчування».
- Порядок №442 — Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою КМУ від 01.08.92 р. №442.
- Порядок №731 — Порядок безоплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам і службовцям, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, затверджений постановою Держкомпраці СРСР від 16.12.87 р. №731/П-13.
- Перелік №1170 — Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою КМУ від 22.12.2010 р. №1170.
Катерина КАЛАШЯН, «Дебет-Кредит»