Одним із наслідків кількох хвиль мобілізації стало те, що чимало людей, порівнявши умови у Збройних силах та на своєму місці роботи, прийняли рішення продовжити військову службу за контрактом. З'ясуймо, які це має наслідки для їхніх роботодавців.
Гарантії працівника, який проходить строкову військову службу за контрактом
Частиною 3 статті 119 КЗпП передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та/або запровадження воєнного стану, на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб — підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Зазначена норма передбачає, що між роботодавцем та працівником, призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період, зберігаються трудові відносини, а працівник лише увільняється від виконання виробничих або службових обов'язків лише на визначений у ст. 119 КЗпП строк. Якщо працівник після закінчення зазначеного періоду не почне виконувати виробничі або посадові обов'язки, трудові відносини з ним мають бути припинені.
Багатьох роботодавців непокоїть питання заборони звільнення працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Така заборона поширюється на випадки звільнення працівників за ініціативою роботодавця (крім ліквідації підприємства, установи, організації). А це говорить про те, що якщо з працівником, який збирається на військову службу за контрактом, було укладено строковий трудовий договір, то закінчення таких трудових відносин не є ініціативою роботодавця, і тому такий вид звільнення не є порушенням ст. 119 КЗпП.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП, однією з підстав припинення трудового договору є закінчення його строку (якщо договір був укладений на визначений строк або на час виконання певної роботи). Укладаючи строковий трудовий договір, працівник надає добровільну згоду на його припинення у визначений сторонами у трудовому договорі строк. Тож у разі закінчення строку трудового договору, укладеного з працівником, його дія може бути припинена1.
1 Лист Мінсоцполітики України від 11.01.2016 р. №11/13/84-16.
Підтвердження початку строкової служби
Початком проходження військової служби працівника вважається день (ст. 24 Закону №2232) зарахування до списків особового складу військової частини — для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у т. ч. військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.
Що робити, якщо попередньо працівник повідомив, що йде на строкову військову службу в АТО за контрактом, але на зв'язок для підтвердження цієї інформацію не виходить?
Зверніть увагу! Надання гарантій, установлених ст. 119 КЗпП, не поставлене у залежність від факту своєчасного повідомлення працівником про прийняття на військову службу під час проведення АТО. Якщо роботодавець вирішить звільнити такого працівника за прогул, то після завершення проходження строкової служби працівник може звернутися до суду та поновитися на роботі і вимагати компенсації за ненарахування йому середнього заробітку.
Отже, важливо переконатись, що працівник справді потрапив у зону АТО. Щоб упевнитися, що працівник, який повідомив, що він збирається проходити військову службу в АТО за контрактом, справді вже перебуває в зоні АТО, треба звернутися з офіційним запитом до військкомату за місцем проживання працівника. Якщо у відповіді на запит буде зазначено, що особа добровільно не зверталася до військкомату для відправлення в зону АТО, відсутність такої особи без поважних причин на робочому місці можна вважати прогулом.
У разі відбуття працівника на військову службу за контрактом має бути видано наказ керівника підприємства про тимчасове звільнення відповідного працівника від виконання посадових обов'язків.
Табель робочого часу
У табелі обліку робочого часу1 за дні відсутності працівника на робочому місці ставиться позначка «IН» (код 22), тобто «інший невідпрацьований час, передбачений законодавством (виконання державних і громадських обов'язків, допризовна підготовка, військові збори і т. ін.)». Якщо роботодавець не має документів, що підтверджують відсутність працівника, у табелі обліку використання робочого часу такий час позначається умовним позначенням «НЗ» — неявка з нез'ясованих причин.
1 Форма затверджена наказом Держкомстату від 05.12.2008 р. №489.
Розрахунок середнього заробітку
Порядок розрахунку середнього заробітку залежатиме від того, яким чином було укладено контракт для проходження військової служби.
Працівник, якого було призвано під час мобілізації, може укласти контракт на продовження військової служби, не звільняючись із військової служби. У цьому разі не відбувається звільнення працівника, який був призваний під час мобілізації, на особливий період, з військової служби, а отже, за ним і далі зберігається попередній середній заробіток.
Якщо працівник, якого було призвано під час мобілізації, був звільнений з військової служби і через певний проміжок часу уклав контракт на продовження військової служби, йому необхідно розраховувати новий середній заробіток з урахуванням положень Порядку №100.
Розрахунок середнього заробітку мобілізованого працівника
Нагадаємо, що відповідно до пп. «ї» п. 1 Порядку №100 за всі дні відсутності працівника у зв'язку з призовом на військову службу на час мобілізації, на особливий період, як і на період військових зборів, йому нараховується середній заробіток.
Для обчислення середнього заробітку мобілізованому працівнику треба брати виплати за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому працівника призвали у зв'язку з мобілізацією чи викликали на збори (абз. 3 п. 2 Порядку №100).
Також слід пам'ятати про таку особливість. За останнім абзацом п. 4 Порядку №100, у разі коли розрахована середня зарплата є нижчою від середньої зарплати, яка зберігалася за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, для розрахунку компенсації середнього заробітку застосовується середня зарплата, яка зберігалася за працівником протягом періоду попередньої військової служби за призовом під час мобілізації.
Приклад 1 Нараховуємо середній заробіток працівнику, який продовжує військову службу за контрактом
Працівника мобілізовано у березні 2015 року. Його посадовий оклад з 01.01.2015 р. — 5000 грн. З 01.03.2016 р. він, не звільняючись з військової служби, уклав договір на проходження військової служби за контрактом.
Середньоденний заробіток мобілізованого працівника як за період мобілізації, так і за період строкової служби, буде обчислюватися один раз: (5000 + 5000) : (20 р. д. + 20 р. д.) = 250 грн.
Приклад 2 Нараховуємо середній заробіток працівнику, який продовжує військову службу за контрактом через деякий час після демобілізації
Працівника мобілізовано у березні 2015 року. Його посадовий оклад з 01.01.2015 р. до дня початку строкової служби — 5000 грн. З 01.03.2016 р. його було демобілізовано. Працівник з 02.03.2016 р. став до роботи. Але з 01.07.2016 р. уклав договір на проходження військової служби за контрактом.
Середньоденний заробіток працівника за період строкової служби буде обчислюватися на підставі доходів двох місяців, що передують його службі (травень та червень 2016 року): (5000 + 5000) : (19 р. д. + 20 р. д.) = 256,41 грн.
Відповідальність за невиплату середнього заробітку
Стаття 41 КУпАП передбачає відповідальність за порушення встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами №2232 та №3543, — накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю, від 50 до 100 н. м. д. г. (від 850 до 17000 грн). Згідно зі статтею 175 ККУ, за безпідставну невиплату заробітної плати громадянам більш ніж за один місяць, вчинену умисно керівником, передбачається покарання у вигляді:
— штрафу від 500 до 1000 н. м. д. г. (від 8500 до 17000 грн);
— або виправних робіт на строк до 2 років;
— або позбавлення волі на строк до двох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Згідно з абз. 5 ч. 2 ст. 265 КЗпП, недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами №2232 та №3543, — карається штрафом у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
ПСП строковика
Згідно з пп. 169.2.3 ПКУ, податкова соціальна пільга не може бути застосована до зарплати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді грошового чи майнового (речового) забезпечення військовослужбовців, що виплачуються з бюджету.
Отже, якщо працівник, який перебуває на строковій військовій службі за контрактом, отримує зарплату (середній заробіток) та одночасно грошове чи майнове (речове) забезпечення військовослужбовця, що виплачується з бюджету, юрособа-роботодавець під час нарахування заробітної плати не має права на застосування податкової соціальної пільги.
Тож навіть якщо нарахований середній заробіток працівника буде нижчим від граничного розміру доходу, встановленого для застосування ПСП (у 2016 році — 1930 грн), та за наявності заяви від працівника — до його доходу під час строкової служби за контрактом не може бути застосовано ПСП.
Відображення у звіті з ЄСВ та ф. №1ДФ середнього заробітку строковика
У ф. №1ДФ нарахований середній заробіток працівника-строковика слід відображати з ознакою доходу «101» як звичайну зарплату, бо з 01.01.2016 р. середній заробіток вже не компенсується за рахунок бюджету, а нараховується та виплачується за рахунок підприємства. Згадку про компенсацію з 01.01.2016 р. забрано зі ст. 119 КЗпП. Саме Законом №911 було викладено у новій редакції ч. 3 та 4 ст. 119 КЗпП. I тому код ознаки доходу «128» вже не може використовуватися для відображення середнього заробітку строковика.
А от у звіті з ЄСВ роботодавець у таблиці 6 має показати такого працівника за кодом категорії застрахованих осіб «47».
Зверніть увагу!
Таблицю 4 Звіту з ЄСВ звичайний роботодавець не заповнює та не подає у складі Звіту з ЄСВ за звітний місяць. Цю таблицю заповнює військкомат при виплаті грошового забезпечення військовослужбовців.
Нормативна база
- КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. №8073-X.
- ККУ — Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. №2341-III.
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.
- Закон №911 — Закон України від 24.12.2015 р. №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
- Закон №2232 — Закон України від 25.03.92 р. №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу».
- Закон №3543 — Закон України від 21.10.93 р. №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
- Iнструкція №58 — Iнструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Мін'юсту, Мінпраці, Мінсоцзахисту від 29.07.93 р. №58.
- Порядок №100 — Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.95 р. №100.
Ганна РУСАНОВА, «Дебет-Кредит»