У листі ГУ ДФС у Київській області від 02.06.2016 р. №1233/10/10-36-14-00 (див. «ДК» №25-26/2016) надано роз'яснення щодо дій платника податків — резидента, якщо нерезидент не виконує умов договірних зобов'язань та вчасно не сплачує коштів за поставлений (експортований) товар або не поставляє товар на територію України за здійсненою передоплатою. Розгляньмо запитання, які цікавили запитувачів (замовників цієї письмової індивідуальної податкової консультації).
У запитаннях 1 та 2 коментованого листа йдеться про тлумачення терміна «до розгляду судом», про який згадується у ст. 4 Закону №185, а також про вплив на факт нарахування ЗЕД-пені вчинення подальших дій резидентом після прийняття рішення судом.
ДФС, як не дивно це звучить, посідає доволі відсторонену позицію, адже її відповідь загалом зводиться до загальної фрази щодо нарахування пені до дати ухвали про відкриття провадження судом (за позовом резидента).
Тобто фактично йдеться про те, що після закінчення граничних строків сплати коштів або поставки товару пеня нараховується до моменту прийняття судом позовної заяви до розгляду. Але хіба чинне законодавство України ототожнює поняття «дата прийняття позовної заяви до розгляду» і «дата ухвали про відкриття провадження судом»?
Щоби з'ясувати це, звернімося до приписів ч. 2 ст. 4 Закону №185. Згідно з ними визначено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при ТПП України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені НБУ відповідно до ст. 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
Водночас ч. 4 ст. 4 Закону №185 визначає, що в разі задоволення такого позову пеня так само не сплачується з дати прийняття позову до розгляду.
Отже, для того щоби чітко визначити, коли саме має бути зупинено нарахування пені, якщо строк для сплати коштів або поставки товару минув, варто врахувати два моменти:
1) строк розрахунків у сфері ЗЕД за загальним правилом встановлюється Законом №185, крім випадків, коли НБУ скористався своїм правом та запровадив на строк до шести місяців інші строки розрахунків (наразі йдеться про Постанову №342, якою встановлено з 09.06.2016 р. до 14.09.2016 р. включно строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не більше 90 к. д.);
2) строки для звернення до суду прямо не встановлені Законом №185, проте передбачені процесуальним законом та регламентом міжнародного арбітражу при ТПП України.
Отже, щодо дати прийняття позову резидента до розгляду в коментованому листі фіскальний орган стверджує: такою датою є дата ухвали про відкриття провадження справи судом. При цьому він аргументує свою позицію ухвалою ВАСУ від 25.05.2015 р. №К/9991/27598/12, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/44433338.
Проте, скажімо, ВГСУ, надаючи Рекомендації господарським судам, вказував на те, що юридичним фактом, який встановлює процесуальні відносини між сторонами спору і судом, є насамперед факт звернення позивача до суду, а не факт порушення провадження у справі.
Тому датою прийняття судом позовної заяви, за якою строки, передбачені статтями 1 і 2 Закону №185 (та про що згадується у ст. 4 цього Закону), зупиняються, слід вважати саме дату звернення резидента до господарського суду з позовом про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним договором (контрактом) (п. 5 Рекомендацій).
Зверніть увагу!
Зважаючи на запитання 1 коментованого листа, коли у ст. 4 Закону №185 законодавець згадує про прийняття позову резидента до розгляду, на нашу думку, слід розуміти це як дату прийняття безпосередньо канцелярією суду чи МКАС при ТППУ позовної заяви резидента. Тому при поданні позову важливо зважати на строк надходження поштових надсилань містом, Україною та за межами України (або строк доставки документів кур'єрською поштою, іншим способом тощо).
І в разі якщо такий позов буде отримано судом після закінчення граничних строків сплати коштів або поставки товару, то ЗЕД-пеня буде нарахована фіскальним органом цілком правомірно.
Щодо МКАС при ТПП України, то є відповідна практика Верховного суду (постанова від 07.02.2011 р. у справі №21-63а10): дата звернення резидента з позовом до МКАС при ТППУ про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або дата надіслання позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, унаслідок чого зупиняється нарахування пені.
Щодо подальших дій резидента після отримання судового рішення (позитивного для резидента) для ненарахування ЗЕД-пені, про що згадується у запитанні 2 коментованого листа, зазначимо: пеня у разі прийняття судом рішення про задоволення позову резидента не сплачується з дати прийняття позову до розгляду (ст. 4 Закону №185). Жодні дії резидента, вчинені для виконання рішення, прийнятого судом на користь резидента, не потягнуть за собою нарахування ЗЕД-пені.
Щодо вини нерезидента, про що згадується у запитанні 3 коментованого листа, то госпсуб'єкти — резиденти України мають розуміти: застосування санкцій за Законом №185 не поставлено в залежність від наявності чи відсутності вини нерезидента.
Інша річ, коли резидент прийняв рішення звернутися до Мінекономрозвитку за висновком щодо продовження строків розрахунків у сфері ЗЕД — надання висновку, порядок подання документів та випадки його отримання встановлені Порядком №1409.
Приписи статті 6 Закону №185 обмежують надання згадуваних висновків такими господарськими операціями, як договори виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.
А от коли саме слід звернутися до Мінекономрозвитку, щоби не потрапити під нарахування ЗЕД-пені, — до закінчення 90-денного строку чи після?
Адже цікавим є той факт, що Порядок №1409 не містить строків звернення до Мінекономрозвитку за отриманням висновку про продовження строків розрахунків у ЗЕД. Важливим є сам факт отримання висновку без зв'язку зі строками, встановленими Законом №185.
При цьому періоди «відсутності висновку» не можна розцінювати як періоди прострочення розрахунків за ЗЕД-контрактом1.
Це є важливим, адже нині, як свідчить судова практика, Мінекономрозвитку часто відмовляє у наданні такого висновку. Отже, перш ніж фіскальні органи нарахують ЗЕД-пеню, варто з'ясувати в суді, чи така відмова мала законні підстави2.
1 Див. ухвалу ВАСУ від 21.02.2011 р. у справі №К/9991/7873/11, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13958699, точка зору адмінсудів наразі не змінилася.
2 Наприклад, див. ухвалу ВАСУ від 11.05.2016 р. №К/800/52512/15, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/57676145.
Нормативна база
- Закон №185 — Закон України від 23.09.94 р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
- Порядок №1409 — Порядок продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затверджений постановою КМУ від 29.12.2007 р. №1409.
- Постанова №342 — Постанова НБУ від 07.06.2016 р. №342 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України».
- Рекомендації — Рекомендації Президії ВГСУ від 17.12.2004 р. №04-5/3360 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»