Підприємство було зареєстровано в зоні проведення АТО. Перереєструвалося на території України, навіть отримало сертифікат про перенесення строків подання звітності. Але, зі зрозумілих обставин, ми не встигли вчасно відкрити рахунки й отримати валюту від контрагентів. Чи треба нам отримати ще й сертифікат про форс-мажор, адже податкова вважає, що нам загрожує нарахування пені за порушення розрахунків у ЗЕД? Чи є вже якась судова практика з цього питання?
Вимоги щодо розрахунків у ЗЕД
Відповідно до частини першої ст. 1 Закону про розрахунки в інвалюті, виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення товарів або з моменту підписання акта чи іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Але Національний банк України має право запроваджувати строком до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частинами першими статей 1 та 2 Закону про розрахунки в інвалюті.
Останнім часом розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів (робіт, послуг), передбачені в ст. 1, 2 Закону про розрахунки в інвалюті, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів (наприклад, на період з 05.03.2016 р. до 08.06.2016 р. включно згідно з Постановою №140).
Згідно зі ст. 4 Закону про розрахунки в інвалюті, порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення АТО на період її проведення, строків розрахунків у ЗЕД тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3% суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.
Які підстави можуть бути достатніми для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, визначених відповідно до Закону про розрахунки в інвалюті?
Перевищення встановленого строку розрахунків потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку (ч. 1 ст. 2 Закону про розрахунки в інвалюті). Отже, для того щоб узаконити перевищення строків розрахунків, підприємство, по-перше, мало звернутися до суду або Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при ТППУ з позовною заявою про стягнення з нерезидента заборгованості (ч. 2 ст. 4 Закону про розрахунки в інвалюті). У разі прийняття такої заяви до розгляду строки розрахунків у ЗЕД зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.
Крім того, згідно з абз. 6 ст. 6 Закону про розрахунки в інвалюті, якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.
Як ми зрозуміли з запитання, позовної заяви резидент не подавав та висновку центрального органу виконавчої влади не має. Отже, єдиною аргументацією для захисту від санкцій за порушення строків розрахунків у ЗЕД є надання доказів щодо виникненням форс-мажорних обставин.
Сертифікат ТППУ про форс-мажорні обставини
Відповідно до пп. 102.6.4 ПКУ, граничні строки для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань підлягають продовженню керівником контролюючого органу (його заступником) на письмовий запит платника податків, якщо він протягом зазначених строків, зокрема, мав обмежену свободу пересування у зв'язку з ув'язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально.
Механізм продовження граничних строків для подання податкової декларації чітко виписано у Порядку №1044. Згідно з п. 7 Порядку №1044, за наявності обставин непереборної сили платник податків може звернутися до органу ДФС з письмовою заявою про продовження граничних строків подання податкових декларацій.
Відповідно до ст. 10 Закону №1669, єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Отже, виходячи з вимог чинних нормативно-правових актів України та Регламенту, сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України обов'язково містить конкретний період часу, протягом якого мали місце надзвичайні, невідворотні та непередбачувані обставини (події), що об'єктивно вплинули на виконання конкретним платником податків у зазначеному періоді певного податкового обов'язку зі сплати податків.
Зміст сертифіката про форс-мажор
Для отримання сертифіката (висновку) слід подати до ТПП України1 документи, які відображають дані про реєстрацію підприємства в зоні АТО та про взяття там на податковий облік. Такими документами можуть бути попередній витяг/виписка, а також довідка форми №4-ОПП, які видавалися при первинному взятті підприємства на податковий облік у зоні АТО та при реєстрації. Також треба додати довідку від органу Державної фіскальної служби за місцем перереєстрації підприємства щодо відображення дати, з якої підприємство перебуває на обліку в новому контролюючому органі.
1 Детальніше можна ознайомитися: http://conf.ligazakon.ua/conference/ATO2.htm, http://www.vcci.org.ua/ua/about.shtml.
Таким чином, періодом дії форс-мажору для підприємства має бути:
— дата настання форс-мажорних обставин — дата початку звітного періоду, за який не було подано податкову звітність;
— дата закінчення форс-мажорних обставин — дата взяття на облік за місцем перереєстрації.
Водночас, оскільки дія кожного окремого сертифіката (висновку) Торгово-промислової палати України, наданого у кожному конкретному випадку, обмежується датою надання такого сертифіката, то, незважаючи на продовження дії АТО у конкретному населеному пункті Донецької або Луганської областей, чинність такого документа може поширюватися на правовідносини, що виникали з дати початку АТО у конкретному випадку і до дати надання такого сертифіката (висновку).
Тому надання вищенаведених документів спричинить отримання сертифіката про дію тих обставин, які зазначені у заяві, та ті зобов'язання, які не можуть бути виконані внаслідок настання зазначених у заяві обставин.
Зміст заяви на отримання сертифіката ТПП
Заява за встановленою ТПП України формою про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (додатки 1, 2, 3 до Регламенту*) подається за підписом керівника підприємства, організації та з відбитком печатки підприємства або за його дорученням — довіреною особою. Заява фізичної особи подається за її підписом особисто або за її дорученням — довіреною особою.
У заяві, зокрема, зазначаються, які саме зобов'язання за договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом не можуть бути виконані у встановлений термін унаслідок настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) з посиланням та наданням доказів таких обставин, початок їх виникнення і термін дії, які, на думку заявника, унеможливили виконання цих зобов'язань у встановлений договором, контрактом, угодою та/або законом, нормативним актом термін, та інші відповідні відомості. У заяві зазначаються також телефонні номери для зв'язку, електронна адреса, спосіб отримання сертифіката (особисто, через уповноважену особу, кур'єрською чи звичайною поштою тощо).
Отже, виникає цілком слушне запитання: чи може такий сертифікат підтверджувати неможливість виконання вимог ст. 1 Закону про розрахунки в інвалюті щодо отримання валютної виручки за експортними операціями у строки, встановлені законом або нормативними документами НБУ?
На нашу думку, такий документ, як сертифікат ТПП, отриманий згідно з вимогами ст. 10 Закону №1669, не можна сприймати як загальний документ, який підтверджує наявність форс-мажору та використовується з будь-якою метою за потреби. Мета його отримання — це необхідність підтвердити певні обставини, а не загальновідомі факти чи факти, які потребують встановлення чи підтвердження.
Утім, ВАСУ в одній зі справ, яку він розглянув1, висловив власне бачення можливості використання сертифіката з метою застосування статті 4, ч. 7 ст. 6 Закону про розрахунки в інвалюті з урахуванням змін, унесених Законом №1669.
1 Ухвала ВАСУ від 16.03.2016 р. у справі №К/800/40301/15, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/56553235.
При розгляді цієї справи суди першої та апеляційної інстанції зазначили про існування двох безумовних підстав для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, визначених відповідно до Закону про розрахунки в інвалюті, а саме:
— перебування суб'єкта господарювання на території проведення антитерористичної операції (пп. «а» п. 1 ч. 4 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669);
— наявність сертифіката Торгово-промислової палати України, який підтверджує наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстава для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, визначених згідно із Законом про розрахунки в інвалюті.
Платник податку — сторона ЗЕД-контракту у зазначеній справі має сертифікат Торгово-промислової палати України від 28.08.2014 р. №2670/05-4 на підтвердження обставин непереборної сили з 15.06.2014 р. при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотримання норм законодавчих актів України.
Однак, наголошуючи на тому, що зазначений сертифікат Торгово-промислової палати України стосується продовження граничних строків для подання податкової декларації, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що платник податків не має сертифіката, який би підтверджував наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, визначених Законом про розрахунки в інвалюті.
А отже, на думку суддів першої та апеляційної інстанцій, є порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД.
Натомість ВАСУ вважає, що законодавством наявність сертифіката Торгово-промислової палати України на підтвердження обставин непереборної сили щодо кожної конкретної господарської операції не передбачено. За своїм змістом наявний у платника податків сертифікат Торгово-промислової палати України від 28.08.2014 р. №2670/05-4 є підтвердженням обставин непереборної сили в його господарській діяльності з 15.06.2014 р. безвідносно до конкретизації його змісту щодо конкретних сфер діяльності суб'єкта господарювання.
Сама справа спрямована на новий розгляд, тож яким чином розвиватимуться події, — наразі ще не відомо. Проте є ще один момент, на який не можна не звернути уваги.
Сертифікат ТПП не має обов'язкового характеру
На сайті ТПП України1 розміщено рішення ВГСУ2, яке містить позицію щодо юридичного статусу сертифіката Торгово-промислової палати України про підтвердження дії форс-мажорних обставин.
1 http://www.ucci.org.ua/ru/fmconfirm.html.
2 Постанова ВГСУ від 17.02.2016 р. у справі №910/11826/15, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55930305.
Так, на думку суду касаційної інстанції, зацікавлена сторона договору (контракту) подає до Торгово-промислової палати України письмову заяву, підписану її керівником. Заяву складають у довільній формі. У заяві зазначають початок виникнення подій (які віднесені в контракті/договорі до форс-мажорних обставин), період дії цих обставин та їх наслідки. Також у заяві наголошують, які зобов'язання за договором не можуть бути виконані внаслідок настання форс-мажорних обставин, та наводять контактну інформацію для зворотного зв'язку. За результатами розгляду документів Торгово-промислова палата України видає сертифікат (висновок) про форс-мажорні обставини.
Отже, сертифікат засвідчує існування форс-мажорних обставин, якими в розумінні ст. 14-1 Закону про ТПП, пп. 3.1, 6.2 Регламенту є обставини, що унеможливлюють виконання певного зобов'язання.
ВГСУ вважає, що сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом, який сам по собі тягне за собою виникнення, зміну, припинення прав та обов'язків у будь-яких сторін, породження певних правових наслідків, він не спрямований на регулювання суспільних відносин і не має обов'язкового характеру для суб'єктів таких відносин.
Отже, підсумовуючи вищенаведене, автор статті вважає, що сертифікат ТПП, який виданий на підтвердження неможливості виконання приписів ПКУ щодо своєчасного подання податкової звітності, не може бути використаний з метою звільнення від сплати пені за несвоєчасне повернення валютної виручки.
Утім, відповідно до пп. «а» п. 1 ч. 4 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669 унесено зміни, зокрема, до ст. 4 Закону про розрахунки в інвалюті: передбачено нарахування пені за порушення строків розрахунків у ЗЕД, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення.
На нашу думку, сам факт підтвердження реєстрації підприємства в зоні АТО до моменту перереєстрації вже є достатньою обставиною для ненарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД у період з дати «…» до «…» — без необхідності отримання будь-якого сертифіката. Норма ст. 4 Закону про розрахунки в інвалюті є нормою прямої дії та не потребує підтвердження з боку Торгово-промислової палати України. Підтвердженням здійснення діяльності в зоні АТО мають бути, зокрема, документи, які відображають дані про реєстрацію підприємства в зоні АТО та про взяття там на податковий облік — це попередній витяг/виписка, довідка форми №4-ОПП, довідка від органу Державної фіскальної служби за місцем перереєстрації підприємства про взяття на облік. Усе це має бути відображено в акті перевірки без прийняття податкового повідомлення-рішення про суму ЗЕД-пені.
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон №1669 — Закон України від 02.09.2014 р. №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
- Закон про розрахунки в інвалюті — Закон України від 23.09.94 р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
- Закон про ТПП — Закон України від 02.12.97 р. №671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні».
- Постанова №140 — Постанова Правління НБУ від 03.03.2016 р. №140 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України».
- Порядок №1044 — Порядок застосування норм пунктів 102.6 — 102.7 статті 102 Податкового кодексу України, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 р. №1044.
- Регламент — Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджений рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 р. №44(5).
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»