Хоча бухгалтерам переважно доводиться стикатися зі стягненням аліментів на підставі виконавчих листів, та все-таки на практиці є і добровільна сплата. У цій статті розглянемо різницю між добровільною та примусовою сплатою аліментів, а також ситуації з практики. Крім того, бухгалтерам слід пам'ятати про звітність з аліментів у разі утримання їх за виконавчими листами.
Добровільна сплата аліментів на дитину
Згідно зі ст. 180 СКУ, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів може бути як добровільною, так і примусовою.
Один із батьків, який проживає окремо від дитини, може брати участь в утриманні дитини в грошовій чи натуральній формі за домовленістю з матір'ю (батьком), яка (який) проживає з дитиною.
Також одним із видів добровільної сплати аліментів є укладення договору про сплату аліментів на дитину між батьками. В ньому повинні визначатися розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати прав дитини, встановлених СКУ. Такий договір повинен укладатися у письмовій формі та бути нотаріально засвідченим (частина перша ст. 189 СКУ).
Якщо платник аліментів сплачує їх добровільно, він може самостійно виплачувати їх із власних коштів або подати заяву роботодавцю з проханням утримувати з його заробітної плати аліменти і перераховувати їх одержувачу.
На підставі заяви одного з батьків аліменти відраховуються не пізніше триденного строку з дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії. Аліменти можуть сплачуватися безпосередньо стягувачу через касу підприємства, на зазначений ним рахунок у банку, поштовим переказом.
За добровільної сплати аліментів сума може перевищувати зазначені законодавством розміри відрахувань, тобто становити більше ніж 50% — 70% заробітної плати.
Примусове стягнення аліментів
Аліменти на дитину можуть бути присуджені у вигляді визначеної частини доходу його батька, матері. Якщо платник має нерегулярний дохід, то аліменти стягуються в твердій грошовій сумі (статті 183, 184 СКУ) і, як правило, виплачуються щомісяця.
Мінімальний розмір аліментів не може бути меншим від 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга ст. 182 СКУ).
Згідно з частиною третьою ст. 184 СКУ, якщо розмір аліментів, установлений судом у твердій грошовій сумі, менший від мінімального розміру, то дитині призначається державна допомога, яка покриває різницю між установленою судом сумою аліментів і 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Процедура надання виконавчого листа та дії роботодавця
Стягнення аліментів провадиться згідно із Законом про виконавче провадження.
Державний виконавець на підставі заяви про відкриття виконавчого провадження виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству за місцем отримання боржником доходів (ч. 3 ст. 68 Закону про виконавче провадження).
На підставі цієї постанови роботодавець утримує суму аліментів із заробітної плати боржника і виплачує стягувачу у встановлені строки.
Згідно зі ст. 70 Закону про виконавче провадження, розмір відрахувань із заробітної плати та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів і єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як правило, розмір відсотків відрахувань зазначається безпосередньо у виконавчому листі.
При утриманні аліментів на неповнолітніх дітей із заробітної плати за виконавчими документами максимальна сума стягнення обмежується 70% зарплати (ч. 4 ст. 70 Закону про виконавче провадження).
Самостійно змінювати порядок стягнення суми боргу та розмір відрахування адміністрація підприємства не має права (пп. 7.2.6 Інструкції №74/5).
Виконавчий документ має застосовуватися в тому порядку та розмірах, які встановлені безпосередньо в ньому та розпорядженні державного виконавця, разом з яким надійшов виконавчий документ, із того часу, з якого він надійшов на підприємство.
Після отримання виконавчого листа на підприємстві його реєструють у Журналі реєстрацій виконавчих листів, який може вестися у довільній формі.
Відповідно до пп. 7.2.4 Інструкції №74/5, виконавчий лист зберігається на підприємстві. Видача його працівникові чи іншій особі заборонена (пп. 7.2.8 Інструкції №74/5).
Відповідно до частини другої ст. 69 Закону про виконавче провадження, у разі припинення перерахування коштів стягувачу у зв'язку зі зміною місця роботи підприємство не пізніше ніж у триденний строк повинне повідомити державного виконавця про причину припинення виплат і нове місце роботи, якщо вони відомі.
Таким чином, при звільненні працівника з підприємства виконавчий лист працівнику не видається. Його необхідно оформити та повернути виконавчій службі.
Згідно з пп. 7.2.7 Інструкції №74/5, при поверненні виконавчих документів у зв'язку зі звільненням боржника з роботи у відповідних графах виконавчого документа слід зробити запис про утримання суми боргу, а у разі стягнення періодичних платежів — про час їх утримання та розмір зарплати за останні три місяця. Такий запис засвідчується підписами відповідальних осіб і скріплюється печаткою. У супровідному листі до виконавчого документа адміністрація зазначає нове місце роботи чи навчання, якщо вони відомі. Копію супровідного листа надсилають стягувачу.
Сплата заборгованості за аліментами
Аліменти можуть бути стягнені за виконавчим листом за минулий час, але не більше ніж за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання (ст. 194 СКУ).
Якщо за виконавчим листом, пред'явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з розшуком платника аліментів чи у зв'язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.
Статтею 196 СКУ передбачено відповідальність за прострочення аліментів, згідно з якою одержувач аліментів має право на стягнення пені в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Якщо працівник має і заборгованість з аліментів, і поточні аліменти до сплати, стягувати належить і те, і інше.
Наприклад, на підприємство надійшов виконавчий лист про те, що працівник має заборгованість з аліментів, а крім того, з нього мають бути утримані аліменти в розмірі 1/3 зарплати, але не менше від прожиткового мінімуму.
У цьому разі слід керуватися частиною четвертою ст. 70 Закону про виконавче провадження і ст. 26 Закону про оплату праці: загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати не може перевищувати 70%.
Таким чином, підприємству необхідно утримувати 1/3 заробітної плати, але не менше від прожиткового мінімуму, на сплату поточного зобов'язання за аліментами, та 37% відрахувань спрямовувати на погашення заборгованості за аліментами (70% — максимальний розмір відрахувань, дозволений законом, 33% — утримання на поточне зобов'язання за аліментами).
Доходи, з яких не можна стягувати аліменти
Згідно зі ст. 129 КЗпП, не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсацій та інших виплат, на які законодавством не звертається стягнення.
Кошти, на які не може бути звернено стягнення
1. Стягнення не може бути звернено на такі виплати:
1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;
2) компенсацію працівнику за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа під час звільнення одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років;
3) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;
4) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;
5) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;
6) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами;
7) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини;
8) допомогу по догляду за дитиною;
9) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;
10) допомогу на лікування;
11) допомогу на поховання;
12) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;
13) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
2. Стягнення не здійснюється також із сум:
1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;
2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;
3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в органах внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом.
Нині актуальним є питання щодо утримання аліментів із середнього заробітку мобілізованих працівників. Автор вважає, що утримувати треба, оскільки згідно з пп. 6 п. 1 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою КМУ від 26.02.93 р. №146, аліменти утримуються з усіх видів заробітку та додаткової винагороди як за основною роботою, так і за сумісництвом, у т. ч. із зарплати, що зберігається під час виконання державних і громадських обов'язків.
Звітність з аліментів
Частиною першою ст. 69 Закону про виконавче провадження і п. 7.8 Інструкції №512/5 передбачено, що за кожною постановою про стягнення роботодавцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, роботодавці подають окремий звіт про відрахування та виплати за встановленою формою. Форма звіту про відрахування та виплати затверджена як додаток до Інструкції №512/5.
Постанова державного виконавця, яка надсилається для виконання роботодавцю за місцем отримання боржником доходів, має містити вимогу щодо направлення звіту із зазначенням періодичності його подання й адреси, за якою необхідно надсилати звіт (пп. 7.3.1 Інструкції №512/5).
За згаданою у постанові державного виконавця адресою роботодавець подає звіт кожні шість місяців, строки подання звіту зазначаються безпосередньо у виконавчому листі. Якщо строк відрахування та виплати менший ніж шість місяців, звіт подається після закінчення строку виплат.
Звіт долучається до матеріалів виконавчого провадження.
За неподання або несвоєчасне подання звіту передбачена відповідальність частиною другою ст. 69 Закону про виконавче провадження: посадові особи, винні в ненаданні звіту про відрахування із заробітної плати за виконавчим документом, ненадання відомостей про звільнення боржника, зміну місця роботи, перебування, проживання чи навчання, без поважних причин, можуть бути притягнуті до відповідальності. Така відповідальність установлена ст. 188-13 КУпАП та передбачає накладення адмінштрафу від 20 до 70 н. м. д. г. (від 340 до 1190 грн).
Заповнити звіт слід таким чином:
— у графах 1, 2 звіту зазначають період відрахувань;
— у гр. 3 — суму, нараховану боржнику, а саме: зарплату та/або інші доходи, з яких буде здійснюватися утримання за виконавчим документом;
— у гр. 4 — податки, утримані з нарахованих доходів;
— у гр. 5 — обчислену суму стягнення виходячи з установленого розміру у виконавчому документі;
— у гр. 6 — утриману суму коштів для подальшого перерахування стягувачу.
Залишок несплаченої суми заборгованості зазначають у звіті у графі 8 «Примітка».
Оподаткування аліментів
Аліменти, які виплачуються платнику податків згідно з рішенням суду або за добровільною згодою, звільнені від оподаткування ПДФО. Винятком є аліменти, що сплачуються нерезидентом, — із цих аліментів слід стягувати ПДФО, якщо тільки міжнародним договором не встановлено інше (пп. 165.1.14 ПКУ).
За вимогами п. 16-1 підр. 10 р. ХХ ПКУ військовий збір з аліментів не утримується, крім аліментів, сплачених нерезидентами.
Аліменти стягують із заробітної плати вже після всіх відрахувань. Докладніше — у прикладі.
Приклад Із заробітної плати працівника стягують аліменти на утримання неповнолітньої дитини за виконавчим листом у розмірі 30% доходів щомісяця. Аліменти перераховують одержувачу грошовим переказом. Дохід працівника за місяць становить 5000,00 грн. Відобразимо усі розрахунки у таблиці.
Таблиця
Стягнення аліментів з доходу працівника
|
№
з/п |
Зміст операції
|
Бухгалтерський облік
|
Сума, грн
|
Коригування фінансового результату
|
||
|
Д-т
|
К-т
|
Збільшення
|
Зменшення
|
|||
|
1.
|
Нараховано заробітну плату |
92
|
661
|
5000,00
|
—
|
—
|
|
2.
|
Нараховано ЄСВ (22%) |
92
|
651
|
1100,00
|
—
|
—
|
|
3.
|
Утримано ПДФО із зарплати (18%) |
661
|
641/ПДФО
|
900,00
|
—
|
—
|
|
4.
|
Утримано військовий збір із зарплати |
661
|
642/ВЗ
|
75,00
|
—
|
—
|
|
5.
|
Утримано аліменти (5000,00 грн - 900,00 грн - 75,00 грн) х 30% |
661
|
685
|
1207,50
|
—
|
—
|
|
6.
|
Утримано витрати на послуги грошового переказу 10,00 грн (умовно) |
661
|
685
|
10,00
|
—
|
—
|
|
7.
|
Видано під звіт кошти на надсилання аліментів поштою (1207,50 + 10,00) |
372
|
301
|
1217,50
|
—
|
—
|
|
8.
|
Виплачено заробітну плату працівнику |
661
|
311
|
2807,50
|
—
|
—
|
|
9.
|
Надано авансовий звіт про надсилання аліментів |
685
|
372
|
1207,50
|
—
|
—
|
|
10.
|
Надано авансовий звіт про витрати на грошовий переказ |
685
|
372
|
10,00
|
—
|
—
|
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.
- КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. №8073-X.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- СКУ — Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. №2947-III.
- Закон про виконавче провадження — Закон України від 21.04.99 р. №606-XIV «Про виконавче провадження».
- Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.95 р. №108/95-ВР «Про оплату праці».
- Інструкція №74/5 — Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Мін'юсту від 15.12.99 р. №74/5.
- Інструкція №512/5 — Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Мін'юсту від 02.04.2012 р. №512/5.
Галина КАЗНАЧЕЙ, консультант з оподаткування та бухгалтерського обліку