Враховуючи листи податкових органів, робимо висновок, що надання послуг підприємцями на єдиному податку залежно від обраної групи на практиці спричинює запитання. Проаналізуймо докладніше відповіді ДФСУ.
Транспортні послуги
У листі ДФС у Вінницькій області №625/Ш/02-32-17-01-17 від 29.10.2015 р. (див. «ДК» №46/2015) правомірно зазначено, що товарно-транспортна накладна (далі — ТТН) належить до первинної транспортної документації, ведення форм якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим. Проте не потрібно вважати, що цей документ повинен складати перевізник-підприємець кожному контрагенту. Це не так. ТТН справді має бути, цього ми не заперечуємо, але виписує такий документ замовник послуг перевезення!
ТТН — це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, і призначений він у т. ч. для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Форма ТТН затверджена як додаток 7 до Правил №3631.
Відповідно до п. 11.4 Правил №363, ТТН виписує в кількості не менше ніж чотири примірники замовник (вантажовідправник або вантажоодержувач), засвідчує всі ТТН підписом і за потреби печаткою (штампом). Якщо кожен із учасників перевезення (контрагент) повинен мати ТТН, то забезпечити їх необхідною кількістю ТТН зобовязаний саме замовник перевезення. А перевізник, згідно з п. 14.4 Правил №363, виписує рахунок за виконані перевезення на підставі належним чином оформлених ТТН.
Отже, серед переліку документів, необхідних для перевезення вантажу автомобільним транспортом у перевізника-підприємця, який надає послуги, повинна бути ТТН, яку виписує замовник — особа, що уклала з перевізником договір про перевезення вантажів. Відносини між автомобільними перевізниками та замовниками транспортних послуг регулює Закон про автомобільний транспорт2. Перелік документів, необхідних для перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, для водія-підприємця затверджено постановою КМУ від 25.02.2009 р. №207. І як слушно підкреслено у листі ДФС у Вінницькій області від 29.10.2015 р. №624/Ш/02-32-17-01-17 (див. «ДК» №46/2015), обмежень щодо надання транспортних послуг у підприємців — платників єдиного податку на третій групі немає.
1 Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу від 14.10.97 р. №363.
2 Закон України від 05.04.2001 р. №2344-III «Про автомобільний транспорт».
Контрагенти — покупці
У п. 291.5 ПКУ зазначено види діяльності та умови, за яких суб'єкт господарювання не може обрати спрощену систему оподаткування. Але, крім цієї норми, підприємцю — платнику єдиного податку слід враховувати й інші критерії права перебування на тій чи іншій групі єдиного податку. Так, згідно з ч. 2 п. 291.4 ПКУ підприємцю — платнику єдиного податку на другій групі не можна надавати послуги (в т. ч. послуги з перевезення) юридичним особам — неплатникам єдиного податку. Проте обмеження щодо продажу товарів юридичним особам (у т. ч. оптова торгівля) не передбачено (що підтверджено листом ДФС у м. Києві від 05.11.2015 р. №3327/П/26-15-17-04-14, див. «ДК» №46/2015).
Отже, покупцями послуг у підприємця — платника єдиного податку другої групи можуть бути лише платники єдиного податку або фізособи. Якщо ця умова порушується, підприємцю — платнику єдиного податку на другій групі загрожує оподаткування отриманого доходу за ставкою 15% (відповідно до ч. 5 п. 293.4 ПКУ), а з першого числа місяця, наступного за податковим кварталом, у якому здійснювалася така діяльність, йому доведеться перейти на загальну систему оподаткування (відповідно до ч. 9 пп. 298.2.3 ПКУ).
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»