Порядок оформлення документальних перевірок знову оновлено1. Цього разу для всіх фіскальних органів (митниці та ДПІ) розроблено єдиний порядок складення актів (довідок) та єдині вимоги до їх оформлення.
Новоприйнятим Порядком визначено основні вимоги до форми та змісту акта (довідки) документальної перевірки. Тож фактично маємо «єдині» акт (довідку), що складатимуться за одним Порядком, з однаковими вимогами, хоча й дещо різнитимуться окремими положеннями з урахуванням специфіки повноважень контролюючих органів.
1 Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків — юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затверджений наказом Мінфіну від 20.08.2015 р. №727, набирає чинності з дня офіційного опублікування, на дату підписання номера до друку не опублікований, див. «ДК» №46/2015.
Загальна частина акта
Вступна частина акта відображатиме загальну інформацію про реєстрацію, госпдіяльність та посадових осіб суб'єкта, що перевірявся. Загальна частина зазнала деяких змін.
У загальній частині акта митні органи мають наводити, зокрема, інформацію щодо:
— строку між початком перевірки та наданням платником податків документів і відомостей, необхідних для проведення перевірки (за потреби);
— строку між врученням платнику податків, що перевіряється, або його уповноваженим особам письмового запиту про надання документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації (у тому числі в електронному вигляді), необхідних для проведення перевірки, та їх наданням (у разі їх надання);
— строку між направленням запитів на проведення зустрічних звірянь платників податків (у разі необхідності їх проведення) та отриманням матеріалів таких звірянь (за потреби).
Також у загальній частині акта перевірки, як і раніше, фіскальні органи (для митних органів це не було властиво раніше) мають зазначати інформацію не лише про останню попередню документальну планову перевірку (документальну позапланову перевірку з усіх питань), а й про інші перевірки, результати яких впливають на проведення та висновки перевірки, що проводилася.
Про що тут ідеться? Складається враження, що фіскалам тепер дозволено вносити до актів перевірки інформацію щодо будь-яких перевірок, у т. ч. й щодо всіх контрагентів. Але це не зовсім так.
По-перше, йдеться, на нашу думку, про проведені камеральні та електронні перевірки.
По-друге, питання в тому, що, з одного боку, ПКУ говорить про заборону проводити повторні перевірки з питань, що були предметом попередніх перевірок (п. 78.2 ПКУ), а з другого — контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно відносин платника податків із його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки ППР не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 ПКУ (абз. 5 п. 86.7 ПКУ).
Отже, цю вимогу в акті перевірки слід розуміти так: фіскали можуть вносити до нього інформацію лише про попередні перевірки самого платника, що перевіряється, а також про перевірки його контрагентів, унаслідок яких виносилися ППР.
Наступні зміни в акті — це інформація, яка вноситься до акта щодо поданих, відсутніх чи складених з порушеннями первинних документів. На практиці це відбувається, як правило, так: фіскали у перший день отримують усі первинні документи, що стосуються предмета перевірки (в окремих випадках складають запити з вимогою надати документи, що свідчать про порушення вимог податкового, іншого законодавства). Посадові особи СГ дізнаються про відсутність якихось документів чи виявлені в них порушення лише з акта: під час перевірки жодних запитів вони не отримували та пояснень не надавали. І якщо це призводило до складення ППР, то виникало багато запитань: де були фіскали під час перевірки? Чому замовчували? Адже приписи ст. 85 ПКУ передбачають певні дії посадових осіб контролюючих органів в таких випадках — складення запиту, отримання копій документів, що свідчать про порушення, про відсутність первинних документів на момент перевірки складається акт довільної форми.
Тепер уся інформація про такі запити, які стосуються отримання копій та відсутніх документів, має обов'язково фіксуватися в акті перевірки.
Як цим скористатися платникам податків? Про це можна зазначити у запереченнях, такі порушення при складенні акта перевірки можуть бути оскаржені у суді як протиправні дії посадових осіб під час перевірки. Утім, у кожному конкретному випадку вирішувати платнику податків.
Описова частина акта
Слід звернути увагу ще на два цікаві моменти. В описовій частині акта має бути відображена інформація:
— про проведення огляду виробничих, складських, торговельних та інших приміщень платника податків, що перевіряється, з відображенням результатів такого огляду у відповідному акті (у разі його проведення). До речі, фіскальні органи часто в запитах про надання пояснень та їх документальних підтверджень просять надати інформацію про наявність таких приміщень, інформацію про них. Оскільки надання неповної інформації може призвести до позапланової перевірки (скажімо, за пп. 78.1.1 ПКУ), то при наданні відповіді тепер можна посилатися на акти перевірок, де відповідна інформація вже наводилася;
— про направлення запитів на проведення зустрічних звірянь, запитів до інших органів державної влади, до страхових компаній та банківських установ, запитів до уповноважених органів іноземних країн тощо (у разі їх направлення). Також в акті відображається інформація, отримана на запити, та результати проведення зустрічних звірянь (у разі їх проведення). Від себе додамо, що зазначення про запити в описовій частині дещо насторожує. Адже наразі важко стверджувати, що податкові органи й надалі не використовуватимуть цю вимогу для цитування актів про неможливість проведення зустрічних звірянь усіх контрагентів.
Увага! Наведені вище єдині вимоги щодо оформлення актів перевірки стосуються й перевірок ЄСВ. При цьому питання, що підлягають обов'язковому дослідженню та відображенню в акті (довідці) документальної перевірки повноти нарахування та сплати ЄСВ, наведені у пп. 6 п. 4 розділу ІІІ коментованого Порядку №727.
Те саме стосується й оформлення документальної перевірки щодо дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи. У пп. 7 п. 4 розділу ІІІ Порядку №727 визначено питання, які підлягають обов'язковому дослідженню та відображенню в акті, зокрема:
— правильність класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;
— відповідність фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідність фінансових і бухгалтерських документів, інших документів платника, що перевіряється, інформації, зазначеній ним у МД, декларації митної вартості.
Рішення щодо правильності визначення заявлених у МД кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, митної вартості товарів окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті.
Замість висновків
Чому варто було наголосити на вищенаведеному? Річ у тім, що акт перевірки — це службовий документ, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення під час перевірки. І незазначення в актах перевірок вищенаведеної інформації, свідчить про протиправність дій фіскальних органів під час перевірок, а отже, має сприйматися судами як відсутність доказів правомірності прийняття ППР (тягар доказування покладається на фіскалів за приписами ч. 2 ст. 71 КАСУ).
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»