Під час перевірки податкова не подавала жодних запитів щодо надання копій документів, які не подані до перевірки чи свідчать про порушення вимог ПКУ. Проте вже в акті перевірки зазначила про відсутність податкових накладних із контрагентом. Хоча ми подавали звітність у вересні 2014 року, де зазначили у дод. 5 про ПК лише за однією податковою накладною — цією. Чи несе підприємство відповідальність за ненадання податкових накладних, зазначених в акті перевірки, якщо після отримання акта ми не надали такої накладної та не подали заперечення до акта?
В описаній у запитанні ситуації підприємство мало би врахувати два моменти:
1) у разі незгоди платника податків або його законних представників із висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки) (п. 86.7 ПКУ);
2) якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (абз. другий п. 44.6 ПКУ).
Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (п. 85.2 ПКУ).
Отже, у разі якщо на момент перевірки немає документів, що підтверджують показники податкової звітності, і вони не подані до закінчення перевірки, то вважається, що вони є у платника на момент подання податкової звітності (абз. 1 п. 44.6 ПКУ).
І платник податків після ознайомлення зі змістом акта перевірки має право подати відповідні документи (можливо, й разом із запереченням) з вимогою врахувати ці документи під час розгляду заперечень.
Проте цілком зрозуміло, що податкові органи, які повинні врахувати подані документи, можуть цього не зробити. Адже, крім самих документів, у таких випадках платнику податків доводиться пояснювати в податковому органі (а згодом і доводити в суді), що ці документи були не лише на момент перевірки, а й на момент складання податкової звітності — йдеться про податкову накладну у вересні 2014 року. За приписами п. 198.6 та п. 201.11 ПКУ (в редакції станом на вересень 2014 року), податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (тобто йдеться про ПН, оригінал якої надається перевіряльникам, навіть за умови що станом на дату її видачі у 2014 році вона була зареєстрована в ЄРПН залежно від суми, зазначеної у п. 11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).
Такими документами можуть бути поштові конверти, отримані з оригіналом ПН, інші документи, що підтверджують факт отримання ПН покупцем від продавця. Інакше, навіть незважаючи на прямий (безумовний) обов'язок прийняти документи (абз. другий п. 44.6 ПКУ), податкові органи можуть і не врахувати подані документи разом із запереченнями з посиланням на приписи абз. першого п. 44.6 ПКУ.
Але не можна не врахувати й той факт, що податкові органи повинні не просто вказати в акті перевірки на відсутність документів, а й підтвердити це відповідним чином. Так, за п. 85.4, 85.6 ПКУ податкові органи мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, а в разі відмови — скласти акт про факт такої відмови.
Таким чином, для засвідчення факту відсутності первинних документів податковий орган має вчинити такі дії:
1) отримати на вимогу п. 85.2 ПКУ первинні документи, що стосуються предмета перевірки;
2) виявити відсутність окремих документів, що підтверджують показники податкової звітності (в наведеному випадку — податкової накладної);
3) скласти письмовий запит, яким зобов'язати платника податків надати відповідні документи (на нашу думку, оскільки у запитанні йдеться про відсутність ПН, то запит має містити саме посилання на таку податкову накладну — тим більше що платник податків подавав звітність з ПДВ за вересень, де вказав на таку податкову накладну у дод. 5 та реєстрі виданих та отриманих податкових накладних);
4) якщо платник податків відмовиться надати таку ПН (обов'язок надати документи на письмову вимогу встановлено пп. 16.1.5 ПКУ), то податковий орган має скласти відповідний акт про факт відмови у довільній формі.
Якщо податковий орган не вчинив усе вищенаведене, то твердження про відсутність первинних документів не можна вважати законним. До речі, такої самої думки дотримуються суди: «Належними та допустимими доказами на підтвердження факту неподання платником податків документів є складений податковий органом акт відмови у наданні документів»1.
1 Ухвала ВАСУ від 09.04.2015 р. №К/800/29742/13, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43652031, ухвала ВАСУ від 01.07.2015 р. №К/9991/68209/12, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/48049373.
Отже, на нашу думку, платник податків не несе жодної відповідальності за висновки податкового органу, наведені в акті перевірки. Зокрема, це стосується як штрафу у розмірі 510 грн (п. 121.1 ПКУ), так і зняття сум за такою податковою накладною з ПК за вересень 2014 року (як порушення приписів п. 198.6, 201.10 ПКУ).
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»