25 грудня 2014 р. ВРУ прийняла Закон №631 (див. «ДК» №05/2015), яким платникам ПДВ та податку на прибуток запропоновано так званий податковий компроміс. Що варто очікувати бізнесу від цього Закону та яка процедура податкового компромісу?
Податковий компроміс — це режим звільнення від юридичної відповідальності2 платників податків або їхніх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або ПДВ за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 ПКУ (п. 1 підр. 9-2 розділу ХХ ПКУ).
Отже, запропоноване ВРУ позбавлення відповідальності за зазначені порушення норм ПКУ стосується тих податкових зобов'язань, що їх податківці мають право донарахувати під час податкової перевірки. Як правило, це стосується тих податкових зобов'язань, за якими не закінчився строк 1095 днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо таку податкову декларацію подали пізніше, — за днем її фактичного подання.
Згідно з п. 102.1 ПКУ, в разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації строк давності збільшується до 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. І хоча наразі незрозуміло, як саме застосовуватиметься це положення ПКУ з метою використання права на податковий компроміс, на нашу думку, це означає, що так само безкарно платник податку може донарахувати податкове зобов'язання і за ті податкові періоди, щодо яких він до 01.04.2014 р. устиг подати такий уточнюючий розрахунок (а отже, період дії податкового компромісу може бути значно збільшено).
Підкреслимо, що податковий компроміс може бути реалізовано лише щодо податку на прибуток та ПДВ. ПДФО, акцизний податок, ЄСВ та будь-які інші податки, внески чи збори під податковий компроміс не підпадають.
Не є таємницею, що за останні три роки бізнес відчував тиск з боку податкових та силових структур, у зв'язку з чим змушений був співпрацювати з конвертаційними центрами, використовуючи тіньові схеми. Мета податкового компромісу та власне самого закону — спрямувати частину тіньових коштів до бюджету. Для цього до донарахованого податкового зобов'язання застосовується спеціальна схема його сплати до бюджету. Лише 5 відсотків від зазначеного податкового зобов'язання платник податку повинен сплатити у загальновстановленому порядку (але без штрафів та пені — п. 2 підр. 9-2 р. ХХ ПКУ). Решта 95 відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств або ПДВ вважаються погашеними. Не менш важливим є те, що таке донарахування податкових зобов'язань жодним чином не вплине на розмір витрат або податкового кредиту контрагентів платника податку (п. 4 підр. 9-2 р. ХХ ПКУ). А отже, добровільне збільшення податкових зобов'язань одним платником податку не призведе до зменшення податкових зобов'язань інших платників податків — як наслідок, бюджет отримає додаткову сплату податків.
Процедура проходження податкового компромісу матиме такий вигляд:
1. Протягом 90 днів з дати набрання чинності Законом №633 платники, які добровільно вирішили скористатися податковим компромісом, повинні подати до ДПІ уточнюючі розрахунки з податку на прибуток або ПДВ за формою, затвердженою Мінфіном України. До таких уточнюючих розрахунків слід додати перелік (опис) господарських операцій, щодо яких уточнено показники відповідних податкових декларацій. До затвердження такої форми платник податків має право подати уточнюючий розрахунок за чинною на час подання формою як окремий документ із поясненням мотивів його подання для застосування податкового компромісу та з переліком (описом) операцій, щодо яких уточнено показники податкової декларації (п. 2 розділу ІІ Закону №63).
2 Для чого Законом №63 вносяться відповідні зміни до КУпАП та КПКУ.
3 Закон №63 набрав чинності 17 січня 2015 року, отже, 90 днів з дня набрання чинності — це від 17.01.2015 р. до 16.04.2015 р. включно. Додатково також див. Методичні рекомендації, затверджені наказом ДФСУ від 17.01.2015 р. №13, у «ДК» №05/2015 і наш коментар у «ДК» №05/2015.
2. Контролюючий орган узгоджує задекларовані суми податкового зобов'язання або ж проводить позапланову документальну перевірку (виключно з питань, які стосуються податкового компромісу) протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку. Якщо за підсумками перевірки складається повідомлення-рішення, з яким платник податків погоджується, він повинен сплатити 5% від суми заниження податкових зобов'язань, уточненого такою перевіркою. Загалом на досягнення податкового компромісу платнику податків та податковому органу дається 70 календарних днів, наступних після дати подання відповідного уточнюючого розрахунку.
3. Платник має право оскаржити податкове повідомлення-рішення в адміністративному або судовому порядку, проте в цьому разі податковий компроміс вважається недосягнутим. А отже, сплачувати доведеться не лише всі донараховані податкові зобов'язання, а й відповідні штрафи та пеню!
4. Протягом 10 календарних днів з дати узгодження платник сплачує 5% узгоджених сум до бюджету. На дату такої сплати податковий компроміс вважається досягнутим.
До речі, процедура податкового компромісу може бути застосована навіть у разі, коли у платника розпочата документальна перевірка або ж складено акт за наслідками перевірки. Тоді платник податків також має право подати до контролюючого органу, який призначив документальну перевірку або склав акт за результатами перевірки, відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань до податкових декларацій за звітні податкові періоді до 1 квітня 2014 року в зазначеному вище порядку.
Зверніть увагу: у разі досягнення податкового компромісу податкові перевірки щодо податку на прибуток підприємств або податку на додану вартість за уточненими операціями у наступних періодах за зазначеними податками контролюючими органами не проводяться (п. 9 підр. 9-2 р. ХХ ПКУ).
Тож можна підбити певний підсумок. Мета Закону №63 є доволі цікавою. Безумовно, влада намагається побудувати відносини нового порядку між державою та бізнесом. Але як відреагує бізнес? Частина платників позитивно сприйме таке нововведення, проте, на нашу думку, більшість малого та середнього бізнесу відреагує скептично. До того ж невідомо, як податківці сприймуть таке донарахування податкових зобов'язань — як пільгу для бізнесу чи чергове джерело додаткового поповнення бюджету? Але остаточне рішення про участь у податковому компромісі залишається за керівництвом та власником платника ПДВ і податку на прибуток. Адже це право, а не обов'язок.
Обмеження щодо застосування податкового компромісу
При складанні уточнюючих розрахунків для застосування податкового компромісу не враховуються суми коригувань податкового кредиту з ПДВ та/або витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, відображених в уточнюючих розрахунках, які одночасно відповідають таким умовам:
1) подані в порядку, встановленому статтею 50 ПКУ, після 01.04.2014 р.;
2) уточнюють показники податкових декларацій за звітні (податкові) періоди, що передували 01.04.2014 р.;
3) за результатами подання таких уточнюючих розрахунків було зменшено податкове зобов'язання (збільшено від'ємне значення) з податку на прибуток або ПДВ за такі звітні (податкові) періоди.
У платника податків за результатами застосування податкового компромісу не можуть виникати або збільшуватися помилково та/або надміру сплачені грошові зобов'язання.
Михайло СТЕПАНОВ, «Дебет-Кредит»