Закон про ВЕЗ «Крим» (набрав чинності з 27.09.2014 р.) до певної міри висвітлив відносини між материковим бізнесом та кримськими компаніями. Проте однаково виникає багато запитань, відповіді на які мають дати КМУ, ВРУ та ДФСУ. Але на деякі з цих запитань ми спробували відповісти самотужки.
ФОП постачав товар до Криму приватному підприємцю. Тепер він має дебіторську заборгованість за раніше відвантажений товар. Як такий кримський ПП може розрахуватися за товари? Яку суму готівки можна зі собою перевозити через кордон із Кримом?
Згідно з п. 5.3 Закону про ВЕЗ «Крим», фізособа, яка має податкову адресу (місце проживання) на території ВЕЗ «Крим», прирівнюється з метою оподаткування до нерезидента.
А згідно з абзацом другим п. 9.1 цього закону, будь-які безготівкові платежі (перекази) з території ВЕЗ «Крим» на іншу територію України чи з іншої території України на територію ВЕЗ «Крим» здійснюються виключно у гривнях або у вільно конвертованій валюті.
Особливості режиму таких платежів (переказів) має встановлювати НБУ, але наразі відповідного нормативного акта ще немає. Отже, контрагент із Криму може здійснити безготівковий платіж за товари в гривнях або, наприклад, у доларах США. Якщо в договорі з кримським контрагентом не передбачено умову розрахунків в інвалюті, можна підписати додаток до договору, в якому і зазначити таку можливість.
Щодо готівкових розрахунків. Ані нормами Закону про ВЕЗ «Крим», ані нормами будь-якого іншого чинного закону обмежень на готівкові розрахунки в гривнях між контрагентом із Криму та СГ із материкової України не визначено. Щоправда, тут діють загальні правила переміщення валютних цінностей через кордон, себто адміністративний кордон України з ВЕЗ «Крим» (див. п. 9.2 Закону про ВЕЗ «Крим»). А саме діє обмеження на перевезення через кордон без декларування валюти в сумі, еквівалентній 10000 євро (докладніше див. главу 2 Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженої постановою Правління НБУ від 27.05.2008 р. №148). Та, гадаємо, цілком можливо, що НБУ як регулятор ще внесе зміни до цієї системи.
Загалом, на сьогодні фізособи за умови усного декларування на митниці можуть ввозити з Криму рублі тільки в межах сум, що не перевищують в еквіваленті 10 тис. грн (пп. 2 п. 12.8 Закону про ВЕЗ «Крим»).
Підприємство — платник ПДВ реалізує товар у Криму. Чи оплата за відвантажений товар підпадає під 90-денний валютний контроль?
Відповідно до абз. 2 п. 9.4 Закону про ВЕЗ «Крим», на всі операції та розрахунки між материковими та кримськими підприємствами не поширюються вимоги Закону №1851. А отже, тут не працюють вимоги щодо строків зарахування виручки в іноземній валюті на рахунки резидентів у банках за експортними операціями та відстрочення поставки товару за імпортними операціями у 180 (902) к. д. Жодних вимог до строків повернення коштів в Україну наразі немає. І це, на жаль, може бути використано не завжди зі шляхетною метою. Тож цілком імовірно, що НБУ в силу своїх повноважень нормативно регулюватиме це питання. Адже за нинішніх економічних реалій та за відсутності судового захисту інтересів українського бізнесу в Криму допустити вивезення товарів та зростання безнадійної заборгованості перед суб'єктами українського бізнесу ніяк не можна.
1 Закон України від 23.09.94 р. №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Товар розміщено на території Криму на відповідальному зберіганні ще до окупації. Підприємство — власник товару зареєстроване на материковій Україні. За контрактом товар продається російській компанії без вивезення з території Криму. Що буде з ПДВ?
Згідно з п. 5.3 Закону про ВЕЗ «Крим», юрособа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ «Крим», прирівнюється з метою оподаткування до нерезидента, а СГ із податковою адресою (місцезнаходженням) на іншій території України — до резидента.
Виходячи з норм ст. 6 Закону про ВЕЗ «Крим», у разі ввезення товарів на територію Криму їх слід було оформляти як експортну операцію. Але у вашому випадку переміщення товарів мало місце ще до набрання чинності Законом про ВЕЗ «Крим», і тоді оформляти МД можливості (та й потреби) не було.
Як сказано у пп. 195.1.1 ПКУ, вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту оподатковується за ставкою ПДВ 0%. Дата виникнення ПЗ при експорті визначатиметься датою отримання передоплати від покупця або ж датою оформлення належним чином митної декларації, що засвідчуватиме факт перетинання митного кордону України (п. 187.1 ПКУ).
Певна річ, що заднім числом оформити МД не вдасться. А отже, говорити про експорт та ПДВ за ставкою 0% не слід. Реально підтвердити ПДВ 0% українському підприємству нічим.
Експортні операції мають бути відображені в рядку 2.1 декларації з ПДВ. А відповідно до п. 18 розд. ІІІ Порядку №678 ці суми мають бути підтверджені митними деклараціями, які нині, як правило, вже в електронному вигляді йдуть безпосередньо від митників до податківців. За фактом така МД не оформлювалася, тож немає і можливості підтвердити ставку ПДВ 0%.
Тому найімовірнішим варіантом оподаткування поставки українським підприємством на рахунок нерезидента з попереднім вивезенням товару до моменту набрання чинності Законом про ВЕЗ «Крим» (27.09.2014 р.) є оподаткування за ставкою ПДВ 20%.
Кримське підприємство надає послуги материковій компанії. Що робити з ПДВ?
З метою податкового обліку кримське підприємство є нерезидентом, а материкова компанія залишається резидентом (п. 5.3 Закону про ВЕЗ «Крим»). Якщо місцем постачання послуг згідно зі ст. 186 ПКУ не є територія України, то поставка таких послуг не оподатковується ПДВ. Якщо ж місцем постачання послуг буде митна територія України, то така поставка оподатковуватиметься за загальними правилами для операцій з нерезидентами.
Пам'ятайте, що згідно з п. 180.2 ПКУ особою, відповідальною за нарахування та сплату ПДВ до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами (зокрема, і підприємствами з Криму), якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг. Фактичне місце постачання послуг визначається за правилами ст. 186 ПКУ. Правила оподаткування ПДВ послуг, місцем постачання яких вважається митна територія України, наданих особою-нерезидентом, яка не зареєстрована як платник ПДВ, особі-резиденту, встановлені ст. 208 ПКУ.
Так, резидент, який отримує послуги від нерезидента на митній території України, нараховує ПДВ на вартість отриманих послуг за основною ставкою 20% (п. 208.2 ПКУ). Датою виникнення ПЗ з ПДВ за такими операціями є або дата списання коштів з рахунка резидента на оплату послуг, або ж дата оформлення документа (акта наданих послуг тощо), що засвідчує факт надання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій була першою (п. 187.8 ПКУ). При цьому базою для нарахування ПДВ буде договірна (контрактна) вартість послуг з урахуванням податків та зборів, за винятком ПДВ, що включається до ціни відповідно до законодавства. Якщо вартість послуг визначено в інвалюті, то її перераховують у гривні за курсом НБУ на дату виникнення ПЗ (п. 190.2 ПКУ).
При отриманні послуг від нерезидента резидент — платник ПДВ складає ПН, зазначаючи в ній суму нарахованого ним ПДВ. Таку ПН складають в одному примірнику (п. 208.2 ПКУ), вона залишається у резидента — отримувача послуг. З 01.01.2015 р. така податкова накладна підлягає обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Самонарахований ПДВ резидент включає до ПЗ звітного (податкового) періоду за датою виникнення ПЗ. Суму ПДВ, за яким було визнано ПЗ, резиденту — платнику ПДВ можна буде включити до ПК з ПДВ лише у наступному звітному періоді за періодом визнання ПЗ. При цьому право на ПК буде лише за умови, що була виписана ПН та ПЗ за нею включено до податкової декларації попереднього періоду (п. 198.1, 198.2 та 201.12 ПКУ). Цей порядок діятиме лише до кінця 2014 року.
До речі, і неплатники ПДВ при отриманні від нерезидента послуг, місцем поставки яких є територія України, повинні нарахувати та сплатити ПЗ з ПДВ. Але відповідно до п. 208.4 ПКУ неплатник ПДВ у такому разі не повинен виписувати ПН. Проте дані про таку операцію слід відобразити у відповідній звітності — розрахунку за формою, затвердженою наказом Міндоходів від 13.11.2013 р. №678 (строк подання звітності — 20 днів після закінчення місяця, коли такі послуги фактично були надані, сплата зобов'язання — до 30 числа наступного за звітним місяця).
Працівника відрядили до Криму. У якому розмірі виплачувати добові? У якій валюті видавати аванс на відрядження?
Перед службовою поїздкою працівникові треба видати аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, наймання житлового приміщення, та добові (ст. 121 КЗпП та п. 5 р. І Інструкції №59).
Але ні ст. 121 КЗпП, ні пп. 140.1.7 ПКУ, яким встановлено правила віднесення до податкових витрат затрат на відрядження, не зазначають, у якій саме валюті слід видавати працівникові аванс на закордонне відрядження. Згідно з п. 5 р. ІІІ Інструкції №59, підприємство, яке скеровує працівника за кордон, має забезпечити його коштами на поточні витрати під час відрядження (авансом) у національній валюті держави, до якої відряджається працівник, або у вільно конвертованій валюті (долари США, євро тощо).
А чи є відрядження до Криму закордонним?
Кримські підприємства згідно з п. 5.3 Закону про ВЕЗ «Крим» є нерезидентами. Але тільки з метою оподаткування. Жодних застережень, що територія Криму не є територією України, немає. Крім того, згідно зі ст. 133 Конституції України АР Крим та м. Севастополь належать до території України. А це означає, що аванс на відрядження слід видати саме в гривнях, добові також слід виплатити в розмірі як для відрядження по Україні. Мало того, ви не зможете придбати в банку чи зняти з власного рахунка валюту для такого відрядження (п. 2.1 Порядку №200), адже валюта придбавається для закордонного відрядження (або ж організації офіційних заходів, але, знову ж таки, за кордоном).
Відповідно до п. 9.1 Закону про ВЕЗ «Крим», на території Криму може застосовуватися мультивалютний режим, за яким на оплату вартості товарів (робіт, послуг) приймається як гривня, так і валюти іноземних країн, включені НБУ до 1 — 2 груп Класифікатора іноземних валют та банківських металів. Але реально в Криму перебувають в обігу саме російські рублі.
Звісно, отримавши аванс у гривнях, працівник може сам їх поміняти на інвалюту, яку й використовуватиме у відрядженні.
Тепер щодо курсу. Якщо маємо документ, у якому зазначено курс обміну, використовуємо цей курс (перераховується у гривні валюта витрат за курсом обміну в комерційному банку без жодних додаткових відображень в обліку). Якщо ж документа про обмін валюти немає, то обчислити витрати для обліку проблематично. На нашу думку, понесені працівником витрати в інвалюті слід перерахувати, скориставшись офіційним курсом НБУ на дату затвердження авансового звіту.
Правила бухгалтерського та податкового обліку в цьому разі будуть такими самими, як і для відрядження за кордон щодо інвалютних витрат.
Нормативна база
- КЗпП— Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
- Закон про ВЕЗ «Крим» — Закон України від 12.08.2014 р. №1636-VII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України».
- Порядок №678 — Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Міндоходів від 13.11.2013 р. №678.
- Інструкція №59 — Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну від 13.03.98 р. №59.
- Правила №200 — Правила використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджені постановою Правління НБУ від 30.05.2007 р. №200.
Василь РОРАТ, «Дебет-Кредит»