Чужий серед своїх

Чужий серед своїх

Події останнього року назавжди змінили звичні контури нашого життя. Немає людини в нашій країні, якої б не зачепила прямо чи опосередковано анексія Криму. Але лише після цих подій ми зрозуміли, наскільки широкомасштабними та багаторівневими були відносини з кримським бізнесом.

Україна вважає територію АРК своєю невід'ємною частиною, водночас Росія проголосила АРК та м. Севастополь повноцінними суб'єктами Російської Федерації. На тлі політичного протистояння між Україною та Росією договірні відносини між бізнесом цих двох країн залишилися з купою невизначеності щодо законодавчих підстав їх подальшого існування. Так, завдяки ухваленню Російською Федерацією федерального конституційного закону РФ від 21.03.2014 р. №6-ФКЗ «Про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб'єктів — Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя» Крим уже входить до сфери дії російського права з усіма особливостями, передбаченими вищезгаданим федеральним законом. Такі особливості зберігатимуться аж до 01.01.2015 р. Водночас норми ст. 1 Закону про окупацію1 визначають тимчасово окуповану територію (АРК та м. Севастополь) невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Фактично дві держави вважають Крим своєю територією і визнають на ній дію своїх законів. Статус договорів З точки зору українського законодавства, угоди з кримськими контрагентами є звичайними господарськими договорами між резидентами. Отже, ці угоди, а також будь-які питання, що виникають при їх укладенні, виконанні, розірванні, повністю мають регулюватися українськими Цивільним та Господарським кодексами. А з погляду російського законодавства, ці договори мають статус угод між резидентом РФ (кримським суб'єктом господарювання) та нерезидентом (українським контрагентом) із відповідним поширенням на ці відносини саме російського законодавства. Розрахунки між контрагентами Згідно з нормами ст. 7 Декрету №15-932, у розрахунках між резидентами та нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та гривня. Такі розрахунки здійснюють лише через уповноважені банки в порядку, установленому НБУ. З точки зору українського законодавства, Крим — резидент України, тож використання в розрахунках іноземної валюти у відносинах із кримським бізнесом заборонено.

1 Закон України від 15.04.2014 р. №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». 2 Декрет КМУ від 19.02.93 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

НБУ в електронному повідомленні від 15.09.2014 р. №29-213/51623 (див. «ДК» №39/2014) пояснює, що з метою забезпечення в умовах тимчасової окупації території АР Крим отримання резидентами належних їм коштів за продукцію, роботи, послуги за договорами з контрагентами з АР Крим уповноважений банк має право зарахувати на рахунок резидента-отримувача кошти в гривнях, що надійшли через кореспондентські рахунки іноземних банків (крім банків, що розташовані та/або здійснюють свою діяльність на території АР Крим) у гривнях, відкриті в уповноважених банках, за продукцію, роботи, послуги на підставі відповідних договорів із контрагентами з АР Крим. Крім того, уповноважений банк зобов'язаний перевіряти правомірність надходження коштів у гривнях на користь резидента від контрагента з АР Крим на підставі відповідного договору. У реальності використати цю вказівку головного банківського держрегулятора неможливо, адже кримський бізнес придбати гривні та розрахуватися з українськими контрагентами не може. Якщо заборгованість утворилася під час виконання умов контракту і сторони мають намір їх виконувати, то можна зробити переуступку права вимоги, переведення боргу, заміну сторони за договором. Усі ці варіанти дозволять виключити зі сторін договору кримського контрагента й усунути проблеми з доставкою товару, здійсненням розрахунків за поставлені товари, визначенням статусу договору та дати відповіді на запитання, норми законодавства якої країни поширюються на ці відносини. Як відомо, українські банки в Криму не працюють, але є варіант внести кошти на депозит нотаріуса і таким чином виконати грошові зобов'язання перед контрагентом (ст. 537 ЦКУ та ст. 197 ГКУ). Нотаріус має бути українським, тож гроші потрібно буде забирати на материку. Можна використовувати і вексельні схеми розрахунків. Так, українське підприємство в рахунок своєї заборгованості перед кримським контрагентом може виписати вексель, який далі за індосаментом може бути переданий ним у рахунок іншої заборгованості іншому материковому контрагенту. Протилежна ситуація: кримський суб'єкт господарювання може видати материковому кредитору переказний вексель, але із зазначенням у ньому платником іншого материкового партнера. У цьому разі український кредитор пред'явить вексель до оплати такому материковому партнеру й отримає від нього гривні, заборгованість кримського контрагента буде закрита. Ще одним варіантом вирішення проблем із кримським контрагентом є використання договору поруки із залученням громадянина РФ, який мешкає в Криму (не суб'єкта господарювання). Боржник придбаватиме товари, роботи, послуги, а зобов'язання з оплати за них будуть забезпечені порукою. У разі порушення зобов'язання поручитель повинен погасити основний борг, проценти, неустойку та відшкодувати завдані збитки. Громадянин РФ має право відкрити в російському банку рахунок на себе як на фізособу і саме через нього переказати на користь українського підприємства — кредитора гривні. Використання схеми поручительства в податковому обліку українського постачальника не відобразиться, адже він уже датою поставки відобразив доходи від реалізації та нарахував ПК з ПДВ (п. 137.1, 187.1 ПКУ). Можлива і зворотна ситуація, коли погашається заборгованість материкового СГ перед кримським: громадянин РФ, який виступає поручителем материкового СГ, має на своєму рахунку гривні, конвертує їх у рублі та переказує на рахунок кримського контрагента. У бухобліку боржник у разі отримання повідомлення про виконання зобов'язання поручителем в аналітичному обліку переводить заборгованість з кримського кредитора на поручителя. У податковому обліку українське підприємство за загальним правилом матиме право на витрати за отриманими від кримського постачальника первинними документами. Дата відображення витрат визначається датою відображення в обліку доходів від реалізації (п. 138.4 ПКУ). Щодо обліку самого поручителя, то суми компенсації здійснених витрат ПДФО не оподатковуються. Відповідно до пп. 165.1.31 ПКУ, не включається до складу оподатковуваного доходу основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка йому повертається. ПДВ та витрати на придбання Якщо підприємство має не включені до складу ПК з ПДВ податкові накладні від кримських контрагентів, податківці радять1 їх включати через скаргу за формою №Д8 до декларації з ПДВ (у межах 60 календарних днів). Хоча, погодьтеся, не надто логічна відповідь, враховуючи, що перевірку контрагента здійснити насправді не вдасться. Крім того, з 18.03.2014 р. реєстрацію ПН для кримчан скасовано. У будь-якому разі ми б радили отримати індивідуальне роз'яснення від податкового органу і тільки після того діяти згідно із запропонованим механізмом. Щодо права на витрати у податковому обліку, то тут, на думку податківців, проблем узагалі немає: положеннями чинної редакції ПКУ не передбачено обмежень щодо врахування таких витрат при обчисленні об'єкта оподаткування, за умови що такі витрати підтверджуються первинними документами, складеними за правилами ведення бухгалтерського обліку, та пов'язані з господарською діяльністю.

1 Лист ДФСУ від 30.07.2014 р. №654/6/99-99-19-03-02-15.

Негрошові зобов'язання У разі коли має місце зобов'язання поставок товару на користь кримського підприємства та враховуючи збільшення перешкод з боку російських держрегуляторів на ввезення українських товарів на півострів, як свідчить практика, більшість українських суб'єктів господарювання обирають варіант розірвання бізнес-відносин. Підстава — істотна зміна обставин (ст. 652 ЦКУ). Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договору або уклали б його на інших умовах, — це саме про цю ситуацію.

Зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність до обставин, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, установлених частиною четвертою цієї статті, — змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення за всієї турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін та позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) зі суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зверніть увагу: відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦКУ сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Тривалий час поставки здійснювалися із залученням компаній транспортних перевізників та оформленням післяплати. Але і ці компанії припинили свою діяльність у Криму. Підсудність Якщо сторони за договорами, часткове виконання яких мало місце ще до анексії Криму, не дійдуть згоди щодо співпраці на нових умовах, цілком імовірними є судові позови. Згідно з нормами ст. 12 Закону про окупацію, позов має бути поданий до господарського суду Київської області (якщо суб'єкт господарювання зареєстрований в АРК, крім м. Севастополя) або ж до господарського суду міста Києва (якщо місцем реєстрації є м. Севастополь). Право власності на об'єкти, що розташовані в Криму На тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно з нормами та положеннями законодавства України. Фактично відповідачами у справі будуть суб'єкти Російської Федерації, але керуватися потрібно саме українським матеріальним правом та подавати позови до українських судів. Щодо корпоративних прав, що знаходяться у кримських підприємствах, то за умови прийняття рішення про вихід зі складу учасників товариства слід пам'ятати про таке. Вихід із господарського товариства доведеться здійснювати саме за російськими законами, дивіденди та частку в статутному капіталі можна буде отримати не в гривнях, а саме в рублях. Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор «Дебету-Кредиту»