Доходи, отримані за кордоном України
Згідно з пп. 163.1.3 ПКУ, іноземні доходи — доходи (прибуток), отримані фізособою-резидентом із джерел за межами України, належать до об'єкта оподаткування ПДФО. Тож розгляньмо порядок оподаткування цих доходів в Україні.
Оподаткуванню ПДФО доходів фізосіб-резидентів, отриманих за кордоном або наданих з-за кордону, присвячено цілу низку норм ПКУ. По-перше, це п. 170.11 ПКУ, який наголошує: якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним (див. пп. 14.1.55 ПКУ), сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку — отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставками, визначеними в пункті 167.1 ПКУ.
Отже, іноземне джерело виплати доходу не виконує обов'язків податкового агента в Україні. Обов'язок задекларувати отриманий дохід, визначити суму ПДФО до сплати за ним і сплатити ПДФО до бюджету повністю покладається на фізособу — одержувача доходу.
Якщо фізособа не виконає цього обов'язку, то нестиме відповідальність за п. 120.1 ПКУ (за неподання або несвоєчасне подання декларації штраф у розмірі 170 грн), п. 123.1 ПКУ (при самостійному визначенні податкового зобов'язання податківцями у розмірі 25% або 50% суми визначеного податкового зобов'язання).
Як подається декларація
Форма річної податкової декларації фізособи має назву «Декларація про майновий стан і доходи» і затверджена наказом Міндоходів від 11.12.2013 р. №793. Її слід подати до ДПІ за місцем проживання (реєстрації) платника податку до 1 травня року, наступного за звітним. А сплатити визначене у декларації податкове зобов'язання — до 1 серпня того самого року.
Декларація подається до контролюючого органу в один із таких способів на вибір платника податку:
1) особисто платником податку або уповноваженою на це особою. При цьому уповноважена особа має підтвердити своє право подавати декларацію нотаріально засвідченою довіреністю та паспортом;
2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладеного. При цьому дату подання визначають за документами про надсилання листа із декларацією, і така дата не повинна бути пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації;
3) засобами електронного зв'язку в електронній формі у порядку, визначеному законодавством.
Що зазначається в декларації
За загальними правилами (ст. 44 ПКУ), податкову декларацію складають на підставі підтвердних документів. Які, до речі, слід зберігати протягом 1095 днів з дати фактичного подання декларації або, у разі її неподання, — протягом такого самого терміну з дати граничного терміну подання декларації.
Оскільки дохід є іноземним, то, найімовірніше, його було отримано в іноземній валюті. Тож спочатку переводимо отримані доходи в гривні. Для цього, згідно з п. 164.4 ПКУ, застосовуємо курс НБУ на дату отримання доходів1.
1 Про нарахування доходів, яке згадується у цій нормі, ми зараз не говоримо, бо фізособа — одержувач доходів їх собі не нараховує.
Далі слід визначити суму ПДФО. Згідно з п. 167.1 ПКУ, ставка ПДФО застосовується у розмірах:
— 15% для доходів, місячний розмір яких не перевищує 10 мінімальних заробітних плат станом на 1 січня звітного року. Тобто за наслідками 2014 року під 15% потраплятимуть суми іноземних доходів за місяць, які не перевищують 12180 грн;
— 17% для доходів, місячний розмір яких перевищує 10 мінімальних заробітних плат станом на 1 січня звітного року (до суми такого перевищення).
У самій декларації іноземні доходи зазначають у колонці 3 рядка 01.06 основної частини декларації із включенням до загального значення рядків 01 і 08. А суму розрахованого ПДФО — у колонці 5 рядка 01.06 і в загальному значенні колонки 05 рядка 01 та колонки 3 рядка 09 декларації. Також суму такого доходу і ПДФО розшифровують у додатку 4 до декларації. Сам додаток є доволі простим і зрозумілим, у ньому платник податку в деталях показує і те, з якої країни отримано дохід, і як визначався іноземний дохід у гривнях, і як розраховувалася сума ПДФО до сплати з такого доходу.
Уникнення подвійного оподаткування
Згідно з пп. 170.11.2 ПКУ, у разі якщо за нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана ВРУ, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за цими підставами у річній податковій декларації. Це означає, що є певний перелік країн, з якими Україна уклала угоди про уникнення подвійного оподаткування. Такі угоди було ратифіковано ВРУ, а отже, вони набрали чинності в Україні. І якщо це передбачено такою угодою, фізособа-резидент має право зменшити суму ПДФО, розраховану у вищезазначеному порядку, зі сум іноземних доходів на суму податків, сплачених із таких доходів у країні — джерелі їх походження. Нагадаємо, що перелік країн, з якими Україна уклала угоди про уникнення подвійного оподаткування, час від часу оприлюднюється й оновлюється податківцями1.
Але таку сплату слід підтвердити документально. Правила документального підтвердження сплати податків за кордоном встановлені п. 13.5 ПКУ. Фізособа-резидент зобов'язана отримати від державного органу країни, де отримується дохід (прибуток), уповноваженого справляти з неї податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Ця довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.
Якщо платник податку не має підтвердних документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку, він зобов'язаний подати до ДПІ за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. Заяву подає у довільній формі, і вона є підставою для подання декларації пізніше, — щоб за цей час отримати зазначені підтвердні документи. Інакше права на зменшення суми ПДФО до сплати до бюджету платника не матиме.
Зверніть увагу!
Сума податку з іноземного доходу платника податку — резидента, сплаченого за межами України, не може перевищувати суму ПДФО, розраховану на базі загального річного оподатковуваного доходу такого платника податку відповідно до законодавства України. Таким чином, про жодне відшкодування (повернення) з бюджету «зайво» сплачених сум у разі, якщо сума податку, сплачена за кордоном, була вища за ту, яку резидент мав би сплатити в Україні з таких іноземних доходів, не може бути й мови.
Оскільки в декларації теж треба показати суму сплаченого за кордоном податку (звісно, за умови наявності довідки, що підтверджує такий факт) не лише в іноземній валюті, а й у гривнях із копійками (колонки 5, 6 додатка 4), ці суми також переводимо у гривні. І хоча ПКУ цього прямо не встановлює, у цьому випадку також застосовується курс НБУ до валюти, в якій сплачено податки, на дату такої сплати.
Звичайно, резидент-одержувач іноземних доходів може скористатися нормами угод про уникнення подвійного оподаткування і в інший бік. Якщо така угода дає йому право обирати, в якій країні сплачувати податки з отриманого доходу, він може взагалі нічого не сплачувати за кордоном, а всю суму податку задекларувати і сплатити в Україні2.
1 Перелік таких угод і договорів, які діяли станом на 01.01.2014 р., наведено, зокрема, у листі Міндоходів від 23.01.2014 р. №1535/7/99-99-12-01-03-17.
2 Для цього слід читати умови конкретної угоди між Україною та країною — джерелом виплати доходу, звісно, якщо така угода взагалі є. Про нюанси застосування таких угод читайте, наприклад, у листі ДПСУ від 27.12.2012 р. №12744/0/71-12/12-1017 («ДК» №22/2013).
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»