ПДФО як він є
Податкові реформи — постійний елемент усіх економічних програм будь-якого уряду. Суть реформ щоразу різна: зменшення кількості податків, анулювання місцевих неефективних податків, зниження ставок, запровадження додаткових податків для заможних верств населення тощо. Але чого ще ніколи не було в таких урядових ініціативах, то це анулювання найвагомішого податку в системі прямого оподаткування — податку з доходів фізичних осіб.
Суб'єктний склад, сплата податку
Платниками ПДФО є:
— фізична особа — резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;
— фізична особа — нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
— податковий агент.
Хто є податковим агентом?
Відповідно до пп. 14.1.180 ПКУ, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб — це:
— юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ);
— самозайнята особа;
— представництво нерезидента — юридичної особи;
— інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок зі суми такого доходу за його рахунок (пп. 168.1.1 ПКУ).
Саме податковий агент має нараховувати, утримувати та сплачувати ПДФО до бюджету від імені та за рахунок фізособи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Якщо певні доходи не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.
У разі коли оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то ПДФО підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом протягом наступного місяця після місяця, за який нараховується цей дохід.
Щодо місця сплати ПДФО, то тут також можуть бути варіанти:
а) податковий агент сплачує за місцем реєстрації у контролюючих органах;
б) у разі нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу майна резидентами та нерезидентами, посвідчення договорів дарування чи видачі свідоцтв про право на спадщину нерезидентам — податок сплачує сама фізособа (якщо вона отримала дохід не від податкового агента) за місцем нотаріального посвідчення таких договорів (одержання свідоцтв);
в) в інших випадках — сама фізособа (якщо вона отримала дохід не від податкового агента) за місцем податкової адреси.
Звітний період, об'єкт і база оподаткування
Звітним податковим періодом з метою нарахування та сплати ПДФО є місяць та рік.
Об'єктом оподаткування ПДФО є:
— загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід в Україні;
— доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
— іноземні доходи — доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (тільки для резидентів).
Але мало визначитися з об'єктом — потрібно ще визначити базу оподаткування, що не така проста справа.
База оподаткування визначається рівнем оподатковуваного доходу, зменшеного на суму податкової знижки звітного періоду (за її наявності).
Загальний оподатковуваний дохід — будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п. 177.2 та п. 178.3 ПКУ.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами (враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формі). Але строки сплати для кожного виду таких доходів є різними, за цим слід пильно стежити.
Види доходів, які включаються до складу місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, перелічені у п. 164.2 ПКУ. Статтею 165 ПКУ, а також підрозділом 1 р. ХХ ПКУ визначено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. Для того щоб правильно обчислити базу оподаткування, потрібно уважно вивчити насамперед ці норми.
Ставки ПДФО
Для різних доходів діють різні ставки ПДФО:
15% — для заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри (п. 167.1 ПКУ);
17% — для доходів, розмір яких у календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення (на 2014 рік ставка 17% застосовується з перевищення 12180 грн) (п. 167.1 ПКУ);
10% — для доходу у формі заробітної плати шахтарів — працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день та 50% і більше робочого часу на рік, а також працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань), у тому числі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, у вугільній промисловості, — за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабміном (п. 167.4 ПКУ);
30% — для доходів, нарахованих як виграш чи приз (крім виграшу у державній та недержавній грошовій лотереї та виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри) на користь резидентів або нерезидентів.
Податкова соціальна пільга
Фізособа у разі отримання доходу до 1710 грн має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, що отримується від одного роботодавця, — зверніть увагу — у вигляді заробітної плати і лікарняних, на суму податкової соціальної пільги на 2014 рік: 609 грн (100% пільга), 913,50 грн (150%) та 1218 грн (200%) для різних категорій платників податку.
ПСП застосовується тільки за одним місцем нарахування (виплати) заробітної плати на вибір платника податку на підставі заяви від працівника. На сьогодні заява подається у довільній формі. Зверніть увагу: платнику податку, тобто працівнику, надано і право вибору розміру ПСП, якщо він має право на базовий розмір (609 грн) і підвищений розмір ПСП. Розмір ПСП, яким працівник хоче скористатися, і норма ПКУ, за якою вона надається, також зазначаються у заяві працівника. Якщо він бажає скористатися правом на підвищену ПСП, він подає разом із заявою копії документів, які підтверджують його право на таку ПСП. Перелік цих документів затверджено постановою КМУ від 29.12.2010 р. №1227.
Податкова знижка
Платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року. Місячний період для поняття «податкова знижка» не діє.
Ключовим є той факт, що податкова знижка може бути застосована виключно щодо резидентів (пп. 166.4.1 ПКУ).
Загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата, зменшена на суму ЄСВ.
Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум платник податку відображає у річній податковій декларації. До суми податкової знижки за його бажанням можуть бути включені всі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати, але за умови підтвердження їх відповідними платіжними та розрахунковими документами. Оригінали цих документів платник податку не надсилає контролюючому органу, але зберігає протягом строку давності (3 роки).
Які конкретно це документи? Квитанції, фіскальні або товарні чеки, прибуткові касові ордери, копії договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково має бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання). Крім того, особи, які бажають скористатися правом на податкову знижку, зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат, форма і порядок ведення якої затверджені наказом Міндоходів від 11.12.2013 р. №794.
Зверніть увагу: до складу податкової знижки не можуть бути включені витрати, нехай навіть і документально підтверджені, але здійснені в минулому звітному періоді, — до декларації включають лише ті витрати, що здійснені в періоді, за який звітуємо. Якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним, з якихось причин не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.
Законодавчі ініціативи
На день підготовки номера до друку в Раді було зареєстровано законопроект з реєстраційним номером 4805 «Про внесення змін до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо вдосконалення особливостей оподаткування суб'єктів індустрії програмної продукції», яким запропоновано встановити особливості оподаткування доходів працівників-програмістів ІТ-компаній та привести рівень їх податкового навантаження до рівня країн-лідерів експорту ІТ-послуг.
Законопроектом на період 01.01.2015 — 01.01.2023 рр. передбачено встановити ставку ПДФО та ЄСВ за трудовими договорами на рівні 5%. При цьому передбачається, що сума ПДФО таких працівників за ставкою 5% не може бути меншою, ніж сума податку за ставкою 15% з двох розмірів мінімальної заробітної плати, а розмір ЄСВ за ставкою 5% — меншим, ніж розмір ЄСВ з двох мінімальних зарплат за звичайною ставкою.
Проте законопроектом обмежується перелік видів економічної діяльності з реалізації товарів, виконання робіт та надання послуг в індустрії програмної продукції з метою визначення наявності права суб'єкта індустрії програмної продукції на застосування особливостей оподаткування: посади мають відповідати підкласу 2132 згідно з класифікатором професій (ДК 003:2010) — професіонали в галузі програмування.
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор «Дебету-Кредиту»