У зв'язку зі скрутним фінансовим становищем підприємство не має можливості виплатити працівникам нараховану зарплату і сплатити з неї податки. До яких наслідків призведе така невиплата заробітку працівникам та несплата податків? Усю необхідну звітність з податків ми здали до контролюючих органів вчасно.
Санкції за невиплату зарплати
Згідно зі ст. 115 КЗпП та ст. 24 Закону про оплату праці, зарплату виплачують працівникам регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим із виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними й уповноваженими трудовим колективом), але не рідше ніж два рази на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
За недотримання строків виплати заробітної плати безпідставно до одного місяця або більше одного місяця за наявності підстав — на посадових осіб (та підприємців) чекає відповідальність, передбачена ст. 41 КпАП. За таке порушення — штраф у розмірі від 30 до 100 н. м. д. г. (від 510 до 1700 грн). Протоколи за такими порушеннями складають уповноважені посадові особи органів Мінпраці й соцполітики України (ст. 255 КпАП). А от самі справи розглядають районні, районні у місті, міські та міськрайонні суди (ст. 221 КпАП).
Якщо ж безпідставна невиплата зарплати тривала більш ніж один місяць, винну особу можуть притягнути до кримінальної відповідальності згідно зі ст. 175 ККУ. У згаданій статті передбачено покарання у вигляді штрафу від 500 до 1000 н. м. д. г. (від 8500 до 17000 грн), або виправних робіт на строк до двох років, або позбавленням волі строком до двох років, з позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років. До речі, у цьому разі виключно суд встановлюватиме, чи були підстави для невиплати заробітної плати, чи ні. Якщо були, кримінальна відповідальність не настає.
Крім того, слід звернути увагу на ст. 34 Закону про оплату праці, якою передбачено компенсацію працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. Здійснюють таку компенсацію відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Це питання регулює Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабміну від 21.02.2001 р. №159.
А згідно зі ст. 2 Закону №2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відбувається у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам.
Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу (у нашому випадку заробітної плати) за відповідний місяць (після утримання податків та обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Iндекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюють шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Саму суму компенсації слід виплатити працівнику в тому самому місяці, в якому виплачують заборгованість зарплати за відповідний місяць.
Якщо ви відмовитеся нараховувати компенсацію, то такі ваші дії можуть бути оскаржені працівником у суді. Мало того, цим ви знову порушите приписи трудового законодавства, тому можливі санкції і за ст. 41 КпАП.
Також зауважимо, що, відповідно до пп. 14.1.48 ПКУ, під заробітною платою для розділу IV ПКУ слід розуміти основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом. Тож зі суми компенсації слід буде утримати ПДФО за загальними правилами як із зарплатної виплати за ставкою 15% або 17% (п. 167.1 ПКУ). У формі №1ДФ таку компенсацію показують, як і зарплату в періоді виплати, — з ознакою доходу «101».
Додатково слід врахувати, що така компенсація є об'єктом для нарахування та утримання ЄСВ. Адже за своєю суттю це буде оплатою праці.
Відповідальність за несплату податків
Єдиний внесок
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону про ЄСВ, саме контролюючі органи, у певному порядку, за формою та у встановлені строки, надсилають платникам ЄСВ, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом із нарахованою пенею.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ контролюючі органи можуть застосувати до підприємства штраф у розмірі 10% своєчасно не сплачених сум ЄСВ (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону про ЄСВ).
Крім того, на несплачену (неперераховану) або несвоєчасно сплачену (несвоєчасно перераховану) суму ЄСВ (суму недоїмки) контролюючий орган нараховує пеню з розрахунку 0,1% суми недоплати за кожен день прострочення платежу (ч. 10 ст. 11 Закону про ЄСВ).
Податок на доходи
Спочатку зазначимо, що відповідно до підпункту 168.1.5 ПКУ, якщо фізособі (платнику податку) нараховано дохід, але не виплачено його, то ПДФО, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом не пізніше 30 числа місяця наступного за місяцем нарахування доходу.
Згідно з п. 127.1 ПКУ, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) ПДФО податковим агентом призводять до штрафу в розмірі 25% суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
Якщо ж таке саме порушення вчинено повторно протягом 1095 днів, то штраф буде вже у розмірі 50% від суми ПДФО, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Вчинення вищезазначених правопорушень втретє і більше протягом 1095 днів тягне за собою санкцію у розмірі 75% суми ПДФО, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Крім того, готуйтеся і до пені за ст. 129 ПКУ. Відповідно до пп. 129.1.3 ПКУ, сума пені починає нараховуватися з дня настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків — фізосіб. А закінчується — у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (пп. 129.3.1 ПКУ).
Пеня нараховується у розмірі 120% річних облікової ставки НБУ, чинної на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків — фізосіб (п. 129.4 ПКУ).
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р.
- ККУ — Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. №2341-III.
- Закон №2050 — Закон України від 19.10.2000 р. №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
- Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
- Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.95 р. №108/95-ВР «Про оплату праці».
Василь РОРАТ, «Дебет-Кредит»