Автомобілі: технічне обслуговування чи ремонт?

У процесі експлуатації автомобілів потрібно уважно стежити за їх станом, адже щонайменша несправність може призвести до аварії. Саме для профілактики аварій і безпеки на дорогах власники й орендарі транспортних засобів проводять їх технічне обслуговування (далі — ТО), а за потреби — поточний або капітальний ремонт. Відображенню в обліку їх результатів і списанню витрат на них присвячено цю статтю¹.

Термінологія і нормативна база

Маючи справу з ТО і ремонтом авто, розумієш, що не так складно списати витрати на них, як відрізнити одне поняття від іншого. Адже перелік робіт і процедур, що здійснюються користувачами авто і станціями техобслуговування (далі — СТО) дуже великий. Але бухгалтер не повинен зважати на такі нюанси, оскільки до його завдань не входить визначення того, яку господарську операцію було проведено — ТО чи ремонт. Якщо такі ТО і ремонти проводяться силами самого підприємства, це питання повинні вирішувати відповідні техслужби. А якщо ТО і ремонти проводить стороння організація, наприклад СТО, то саме вона має скласти первинні документи окремо на ТО і ремонти. Про це — далі.

Вимоги до ТО і ремонтів автомобілів насамперед затверджено ст. 22 Закони №2344². У ній зазначено, що і ТО, і ремонти автомобілів проводяться з метою підтримки їх у належному стані і для забезпечення встановлених виробником технічних характеристик під час їх використання, зберігання або утримання у період експлуатації. Встановлено цією статтею і критерії осіб, які мають право проводити ТО і ремонти автомобілів; для цього потрібно мати кваліфікований персонал і необхідне устаткування. Власники або орендарі автомобілів, у яких немає власної потрібної матеріально-технічної бази, повинні звертатися з приводу ТО і ремонту автомобілів до сторонніх фахівців, як правило, на СТО. Обов'язки і відповідальність осіб, які проводять ТО і ремонти, і права їхніх замовників також визначено Законом №2344 (статті 26, 27). Правила надання послуг з ТО і ремонту автомобільних транспортних засобів затверджено наказом Мінтрансу України від 11.11.2002 р. №792 (далі — Правила №792).

Докладно ТО і ремонти автомобілів описує Положення №102³. У його пункті 1.3 наводяться терміни, які ми використовуємо далі у статті.

¹ Частково цю проблему ми розглядали і раніше. У «ДК» №41/2010 ви можете ознайомитися зі статтею «Шини й акумулятори в обліку підприємства», присвяченою проблемі обліку заміни саме цих компонентів авто.

² Закон України від 05.04.2001 р. №2344-III «Про автомобільний транспорт».

³ Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затверджене наказом Мінтрансу України від 30.03.98 р. №102.

Технічне обслуговування (ТО) — комплекс операцій або операція з підтримки працездатності чи справності виробу під час використання за призначенням, зберігання або транспортування.

Ремонт — комплекс операцій з відновлення справності або працездатності виробів та відновлення ресурсів виробів чи їх складників.

Таким чином, відмінність між ТО і ремонтом полягає в тому, що ТО передбачає підтримку працездатності (справності) автомобіля з профілактичною метою, а ремонт застосовується вже для їх відновлення (коли несправність є очевидною).

Розрізняють поточний і капітальний ремонт автомобіля.

Поточний ремонт — ремонт, що виконується для забезпечення або відновлення працездатності виробу і полягає у заміні та/або відновленні окремих частин. Може здійснюватися за заявкою користувача автомобіля або за наслідками діагностики. При цьому, згідно з п. 3.13 Положення №102, до поточного ремонту належать роботи, пов'язані з одночасною заміною не більше двох базових агрегатів (крім кузова і рами). Перелік того, що належить до базових агрегатів, наведено у додатку Г до Положення №102. Будь-який ремонт агрегатів (тобто без їх заміни) належить до поточного ремонту (п. 3.14 Положення №102).

Капітальний ремонт — ремонт, що виконується для відновлення справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу виробу із заміною або відновленням будь-яких частин, у т. ч. базових. I згідно з п. 3.16 Положення №102, до капітального ремонту належать роботи, пов'язані із заміною кузова для автобусів і легкових автомобілів, рами для вантажних автомобілів або одночасною заміною не менше трьох базових агрегатів.

Зверніть увагу: згідно з пп. 9 п. 2 нового Технічного регламенту¹, до капітального ремонту належать операції з відновлення не менш ніж 80% ресурсу колісних транспортних засобів, їх базових складників (систем).

Як видно з п. 3.1 Положення №102, система ТО і ремонту автомобілів охоплює весь період їх існування — від готового виробу до утилізації. Зазначені роботи проводяться у комплексі, що ускладнює подальший облік понесених витрат.

Документальне оформлення

Якщо підприємство має власних кваліфікованих працівників і відповідну матеріально-технічну базу, воно проводить ТО і ремонти самостійно. При цьому облік понесених витрат проводиться на підставі складеній довільно або затвердженій на підприємстві формі заявок водіїв або керівників відповідних підрозділів, що використовують автомобілі, а також кошторисів витрат на проведені роботи. Крім того, якщо автомобіль використовується на підприємстві як ОЗ, то його повернення з ремонту, реконструкції та модернізації (як власними силами, так і сторонніми підприємствами) оформлюють актом форми ОЗ-2 (затверджена наказом Мінстату України від 29.12.95 р. №352).

Згідно з Правилами №792, проведення ТО і ремонтів, наприклад на СТО, потребує оформлення (пункти 20 — 26, 34):

— наряду-замовлення від замовника²;

— рахунка-фактури від виконавця;

— договору про ТО і ремонт автомобіля між ними;

— кошторису витрат на виконання робіт (надання послуг), який є невід'ємною частиною договору;

— платіжних документів (касових ордерів, чеків або платіжних доручень);

— акта передання-прийняття автомобіля (його складових) на ТО і ремонт³ і після надання послуг⁴;

— податкової накладної (якщо сторони є платниками ПДВ).

¹ Технічний регламент щодо технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджений постановою КМУ від 03.07.2013 р. №643, опублікований в «Офіційному віснику України» 20.09.2013 р., набирає чинності через 6 місяців після опублікування, тобто з 21.03.2014 р.

² Форма є додатком 1 до Правил №792.

³ Форма є додатком 2 до Правил №792.

⁴ Форма є додатком 3 до Правил №792, а обов'язкові реквізити такого акта наводяться у пунктах 37, 38 Правил №792.

Крім того, виконавець після виконання робіт з ТО і ремонту надає замовникові (п. 41 Правил №792):

— довідки (рахунки) про витрати замовника (якщо він є юрособою). Окремо надаються довідки (рахунки) про витрати, пов'язані з ТО (крім гарантійного) і з виконанням ремонту;

— гарантійний талон (в одному примірнику);

— додатки до експлуатаційної документації (за потреби, як це встановлено пунктами 33, 39, 42 Правил №792, наприклад, якщо змінюються умови експлуатації відремонтованого автомобіля);

— довідку-рахунок на номерні складники, придбані і встановлені виконавцем на автомобілі;

— довідку про колір (основний колір) автомобіля, якщо його колір змінили під час ремонту;

— приймально-здавальний акт підприємства, яке має право на випробування газового устаткування паливних систем автомобіля і виконало таке випробування.

Зверніть увагу: згідно з п. 24 Правил №792, виконавець зобов'язаний передати замовникові, якщо він є юрособою, окремі фінансові документи на оплату матеріалів і послуг з ТО і з ремонту. Таким чином, якщо ТО та/або ремонт проводяться на СТО, бухгалтер повинен лише перевірити правильність заповнення згаданих вище документів, а розподілить понесені витрати на ТО і ремонти сама СТО. Такий розподіл виконавець проводить на підставі переліків і порядків виконання робіт, встановлених виробником автомобіля, за записами, зробленими в інструкції з експлуатації та/або у сервісних книжках, а також відповідно до чинного законодавства (нормативних документів). Якщо експлуатаційної документації ТЗ немає, віднесення виконаних робіт здійснюється за Положенням №102. Якщо ж ТО і ремонти проводить сам користувач автомобіля, то розподілити понесені витрати доведеться йому самому також з огляду на згадані вище критерії.

Якщо документи про проведений ТО або ремонт буде загублено, замовник може звернутися на СТО з проханням про їх відновлення (або видачу дубліката). Згідно з пунктами 15, 17 нового Технічного регламенту, виконавець зобов'язаний зберігати документацію про проведені капітальні ремонти не менше 8 років, а якщо при цьому було внесено конструкційні зміни — не менше 10 років після закінчення ремонту. Але і до набрання чинності новим Технічним регламентом, згідно з п. 60 Правил №792, не тільки розрахункові та первинні документи, а й інші документи про проведені ремонтні роботи і ТО (зокрема, журнали обліку договорів, заяв, гарантійних зобов'язань і претензій тощо) повинні зберігатися у виконавця так само, як бухгалтерські документи. Згідно зі ст. 1088 Переліку №578/5¹ строк зберігання документів (заявок, актів, відомостей, листів) про ремонт транспортних засобів становить 3 роки, і то за умов проведення перевірки органами Міндоходів та/або органами державного фінансового контролю.

Бухгалтерський і податковий облік

Про те, що автомобіль на підприємстві — це основний засіб, більшості бухгалтерів пояснювати не потрібно. Згідно з пунктами 14, 15 П(С)БО 7², витрати на ТО і поточний ремонт автомобіля відносяться до складу витрат періоду, в якому вони були понесені, а витрати на поліпшення і капітальний ремонт збільшують його первісну вартість. Таким чином, незалежно від вартості проведеного ТО і ремонту, в бухобліку витрати на його проведення списують виходячи із класифікації таких витрат. Для класифікації тих чи інших витрат у пригоді стануть п. 29 — 32 Методрекомендацій з бухгалтерського обліку ОЗ (затверджені наказом Мінфіну України від 30.09.2003 р. №561).

У податковому ж обліку витрати на ТО відносяться до складу витрат (їх вид залежить від напряму використання автомобіля; наприклад, якщо це автомобіль, на якому здійснюється доставка товарів покупцям, то до складу витрат на збут за пп. «д» пп. 138.10.3 ПКУ). А от відображення витрат на ремонти автомобілів залежить від їх суми та сукупної балансової вартості всіх груп ОЗ, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року. Адже згідно з пунктами 146.11 — 146.12 ПКУ, до складу відповідних витрат (залежно від напряму використання ОЗ) протягом звітного податкового року можна віднести лише суму в межах 10% балансової вартості всіх ОЗ на початок такого року. А решта суми витрат збільшує первісну вартість відремонтованого об'єкта ОЗ. Нагадаємо, що у цьому випадку, через відмінності між правилами бухгалтерського і податкового обліку, виникає тимчасова податкова різниця — у сумі вартості поточного ремонту, яку у бухгалтерському обліку було списано на витрати, а у податковому — віднесено на первісну вартість об'єкта ОЗ. Згідно з п. 9 ПБО «Податкові різниці»,³ інформація про тимчасові податкові різниці повинна накопичуватися в регістрах бухобліку. Зведені дані про такі податкові різниці відображаються у примітках до фінзвітності підприємства за формою, затвердженою додатком до ПБО «Податкові різниці».

¹ Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затверджений Наказом Мін'юсту України від 12.04.2012 р. №578/5.

² Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом МФУ від 27.04.2000 р. №92.

³ Положення бухгалтерського обліку «Податкові різниці», затверджене наказом МФУ від 25.01.2011 р. №27.

Утім, підприємство може передбачити у наказі про облікову політику використання п. 14 П(С)БО 7 та збільшити первісну вартість об'єкта ОЗ на суму витрат, пов'язаних із поліпшенням та ремонтом об'єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством. У такому разі, звичайно, податкова різниця в обліку не виникне.

Приклад 1 Підприємство своїми силами провело поточний ремонт автопарку, на якому розвозять продукцію до покупців. Сума витрат становила: зарплата робочих — 10000 грн, ставка ЄСВ 40% (умовно), вартість матеріалів і запчастин — 150000 грн (без ПДВ). Балансова вартість всіх ОЗ у податковому обліку на початок року становить 2000000 грн (ліміт списання витрат на ремонт 2000000 х 10% = 200000 грн, не був використаний раніше). Вартість оприбуткованого у результаті металобрухту — 12000 грн. Бухгалтерський і податковий облік понесених витрат див. у таблиці 1.

Таблиця 1

Бухгалтерський і податковий облік операцій з поточного ремонту автомобілів до прикладу 1

Приклад 2 Підприємство замовило СТО капітальний ремонт автобуса (заміна кузова). Вартість робіт з ремонту становила 24000 грн (у т. ч. ПДВ), вартість кузова і матеріалів — 300000 грн (у т. ч. ПДВ). СТО надала всі обов'язкові документи, у т. ч. податкову накладну. Балансова вартість всіх ОЗ у податковому обліку на початок року становить 12000000 грн (ліміт списання витрат на ремонт 12000000 х 10% = 1200000, був використаний раніше в сумі 1000000 грн). Бухгалтерський і податковий облік понесених витрат див. у таблиці 2.

Таблиця 2

Бухгалтерський і податковий облік операцій з капітального ремонту автобуса до прикладу 2

Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»