4 липня 2013 року було прийнято Закон №4031, яким внесено зміни до ст. 265 ПКУ щодо податку на нерухоме майно. Закон набрав чинності 04.08.2013 р. Ці зміни стосуються як юридичних, так і фізичних осіб — платників цього податку.
Як відомо, відповідно до пп. 265.2.1 ПКУ, об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно є житлова нерухомість2. Якщо раніше об'єктом був лише цілий об'єкт житлової нерухомості, то тепер це можуть бути і його частки. Зауважимо, що перелік «пільгових» об'єктів оподаткування, щодо яких податок на нерухоме майно не нараховується, доповнено новою нормою — пп. «е» пп. 265.2.2 ПКУ. Згідно з ним об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їхнього числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), не є об'єктом оподаткування податком. Проте є обмеження — не більше одного такого об'єкта на дитину. Об'єкти житлової нерухомості, у тому числі їх частки, що належать фізичним особам, які мають статус багатодітних або прийомних, або малозабезпечених сімей, опікунів чи піклувальників дітей, також не є об'єктом оподаткування податком. Однак ця умова поширюється лише на один об'єкт на сім'ю, опікуна чи піклувальника.
1 Закон України від 04.07.2013 р. №403-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо об'єктів нерухомості».
2 Об'єкти житлової нерухомості — будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки (пп. 14.1.129 ПКУ).
Водночас кардинально змінено розрахунок бази оподаткування у разі наявності кількох об'єктів (пп. 265.3.4 ПКУ). До внесених змін у випадку наявності у платника кількох об'єктів оподаткування база оподаткування податком на нерухоме майно розраховувалася окремо щодо кожного об'єкта оподаткування. Тепер вона обчислюється виходячи зі сумарної житлової площі таких об'єктів. Але це стосується тільки фізичних осіб — платників податку, на юридичних осіб це нововведення не поширюється.
Як і раніше, фізособи мають «пільгові» житлові площі, на які база оподаткування зменшується, а саме: для квартир це 120 кв. м, а для житлових будинків — 250 кв. м. У разі ж одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток, база оподаткування зменшується за обома підставами, тобто на 370 кв. м. Однак є й негативне нововведення: якщо фізособа — власник житлової нерухомості використовує її з метою одержання доходів (зокрема, здає в оренду (лізинг) або використовує у своїй підприємницькій діяльності) пільги зі сплати податку на нерухоме майно не надаються (абзац шостий пп. 265.4.1 ПКУ).
Що ж до розміру ставок податку, то, як і було до змін, вони встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках мінімальної зарплати, встановленої на 1 січня звітного року, за 1 кв. м бази оподаткування. Розмір ставок: не більше 1%, 1% та 2,7% залежно від видів об'єктів оподаткування, а також їх загальної житлової площі.
Обчислення суми податку з об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, як і раніше, проводиться органами державної податкової служби. Проте тепер це здійснюється за місцем реєстрації власника — фізособи — платника податку, а не за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості (пп. 265.7.1 ПКУ). За цією ж адресою у строк до 1 липня року, наступного за звітним, надсилається і податкове повідомлення-рішення. Їх може бути кілька у разі наявності у фізособи більше одного об'єкта житлової нерухомості. Водночас нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізособам-нерезидентам здійснюють органи ДПС за місцезнаходженням об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності таких нерезидентів.
Деталізовано положення пп. 265.7.3 ПКУ. Так, якщо фізособа — платник податку на нерухоме майно бажає зробити звірку даних щодо об'єктів житлової нерухомості, розміру їх житлової площі, права на користування пільгою зі сплати податку, розміру ставки податку тощо, вона може це зробити, письмово звернувшись із заявою до органу ДПС за місцем своєї реєстрації (проживання). Якщо при цьому буде виявлено розбіжності, податківці повинні зробити перерахунок сум податку і надіслати фізособі нове податкове повідомлення-рішення.
Щодо платників податку — юридичних осіб, то вони, як і раніше, відповідно до пп. 265.7.5 ПКУ, самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року та подають декларацію із розбивкою річної суми рівними частками поквартально. Щоправда, строк подання зазначеної декларації продовжили до 20 лютого звітного року. Декларація про нерухоме майно подається юрособами за місцезнаходженням об'єкта оподаткування (житлової нерухомості).
Оскільки податківцям потрібен час для формування реєстру платників податку на нерухоме майно, Перехідними положеннями ПКУ передбачено особливості оподаткування у 2013 році. До 1 липня 2013 року власники житлової нерухомості за місцем реєстрації мали отримати повідомлення про кількість об'єктів житлової нерухомості, їх площу з метою звірки, яку фізособа-платник може здійснити до кінця 2013 року на підставі оригіналів документів про право власності. Протягом 10-ти днів після завершення звірки орган ДПС за місцем реєстрації фізособи надає звірену інформацію податківцям за місцезнаходженням об'єктів житлової нерухомості. На період формування реєстру та проведення звірок, тобто протягом 2013 року, податок на нерухоме майно фізичним особам — платникам органи ДПС не нараховують та відповідно за 2013 рік фізособи його не сплачують. Таким чином, норми статті 265 ПКУ у загальному порядку для фізичних осіб запрацюють лише з початку 2014 року.
Михайло СТЕПАНОВ, «Дебет-Кредит»