Усі ми пам'ятаємо довгі «перемовини» з податківцями на початку 2013 року, коли бізнес постав перед проблемою сплати авансових внесків з податку на прибуток та неможливості зарахування вже наявних переплат з цього податку.
Податківці пояснювали, що з початку року відкрито нові рахунки і взаємозалік авансових внесків та переплат тепер є неможливим, потім були вимоги написати та подати до ДПI листи з проханням зарахувати внесок з одного рахунка на інший… I підприємства були так чи інакше змушені знову виводити оборотні кошти, кредитуючи бюджет «наперед», маючи при цьому вже значну переплату та вже піддавшись раніше на прохання «виконати план».
Наразі маємо низку позитивних для платників податків судових рішень з цього питання1. Сподіваємося, і надалі суди в різних регіонах України, зокрема суди вищих інстанцій, будуть послідовними та неупередженими у ставленні до цієї проблеми.
На всіх офіційних заходах Міністерство доходів та зборів відмежовується від неможливості для платників податків зарахувати на власних особових рахунках у податковій наявні на 01.01.2013 р. переплати з податку на прибуток та сплачувані у 2013 році авансові внески з цього податку. Але на практиці бізнесу доводиться таке логічне, на перший погляд, право обстоювати у судовому порядку.
1 Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 31.01. 2013 р. №820/486/13-а, апеляційна ухвала у цій же справі від 19.02.2013 р., постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 05.03.2013 р. у справі №808/1448/13-а, постанова окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.03.2013 р. у справі №801/1694/13-а. Iз текстами постанов можна ознайомитися на сайті www.dtkt.com.ua в розділі «Документи для роботи. — Додатки до друкованого «ДК».
Пунктом 2 підр. 4 розд. ХХ ПКУ встановлено, що платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до п. 57.1 ПКУ, мали сплатити у січні — лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 к. д., наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Нагадаємо, що згідно з п. 87. 1 ПКУ джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у т. ч. отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит) та з інших джерел, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Тож зрозуміло, що суд у справі №820/486/13-а робить висновок: у цьому випадку ДПI повинна була самостійно без будь-якої заяви підприємства здійснити зарахування суми надміру сплаченого ним платежу з податку на прибуток у рахунок авансового платежу з податку на прибуток.
Апеляційна постанова у цій справі також підтверджує висновок суду першої інстанції, що відмова ДПI у зарахуванні суми надміру сплаченого позивачем платежу з податку на прибуток у рахунок авансового платежу з податку на прибуток є безпідставною.
Зверніть увагу: суд відхиляє аргументацію податківців щодо класифікації доходів бюджету (наказ Мінфіну від 17.01.2013 р. №19, яким внесено зміни до наказу Мінфіну від 14.01.2011 р. №11), адже:
— зазначені зміни внесено пізніше від податкового періоду, за який виникло спірне зобов'язання з податку на прибуток підприємства;
— джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків визначено виключно нормами податкового законодавства, а положення цього наказу деталізують механізм зарахування таких коштів до державного бюджету.
Ключовим фактором у цьому питанні є підписання акта звірки між підприємством та контролюючим органом.
Оскільки у податковій декларації з податку на прибуток підприємств у 2012 році не передбачено відображення оплат з податку на прибуток, а ці суми відображаються лише на особовому рахунку у податковому органі, на обліку в якому стоїть платник податків, важливо було підписати акт звірки на 31.12.2012 р. Адже цей документ підтверджує правомірність сформованого складу об'єкта оподаткування за 2012 рік з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попередніх податкових періодів.
Наступним кроком, як свідчать судові рішення, наприклад у справах №808/1448/13-а та №801/1694/13-а, була все-таки письмова заява підприємств (і часто не один раз) до ДПI із проханням зарахувати суму наявної на 31.12.2012 р. переплати у рахунок авансових платежів за січень — лютий 2013 р. Як наголошують у цих судових рішеннях суди, доки заяви про погашення грошових зобов'язань зі сплати авансових внесків з податку на прибуток за рахунок сплачених платежів з податку на прибуток не надійшло, податковий орган не має законодавчих підстав для погашення податкового зобов'язання платника з одного платежу за рахунок надміру сплаченої суми з іншого платежу. Законодавчо встановленої форми такої заяви немає, проте сам факт подання такого звернення має бути підтверджений.
У відповідь на такі звернення підприємства отримували податкові вимоги з обрахунком суми узгодженого ПЗ. Проте на цьому етапі, як справедливо зауважує суд, такі ПЗ податковий орган не узгоджував, перевірок в установленому порядку не проводив, а одразу виставляв податкову вимогу. Доказів того, що податкова вимога винесена податковим органом законно й обґрунтовано, на узгоджене податкове зобов'язання та за наявності податкового боргу, податковими органами не надано.
Суди доходять висновку, що у разі надходження від платника податків заяви про зарахування зайво сплачених податків податковий орган зобов'язаний зарахувати таку переплату.
Пам'ятайте: предметом судового позову має бути не лише скасування оскаржуваної податкової вимоги, а й вимога зобов'язати ДПI зробити відповідні коригування в особовому рахунку платника податків.
Звичайно, крім позитивних висновків для самих позивачів, підсумком цих судових рішень є підтверджені судами обрахунки розмірів авансових внесків, адже, як відомо, спірних нюансів у цьому питанні безліч.
Не будемо обнадіювати — судових рішень із донарахованими ПЗ з податку на прибуток, коли суди не беруть до уваги наявну на початок 2013 року переплату, достатньо. Але все одно в цьому питанні слід переводити відносини з податківцями у судову площину. Особливо коли ціна питання того варта.
Юлія КЛОВСЬКА, головний редактор «Дебету-Кредиту»