При проведенні розрахунків покупець товарів/послуг повинен отримати розрахунковий документ — аксіома, відома, здається, всім. Та ось постає запитання: а які саме розрахункові документи повинен видавати приватний підприємець на єдиному податку? Спробуємо відповісти.
Суб'єкти господарювання (далі — СГ), які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) під час продажу товарів (надання послуг), зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар (послугу), розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (п. 2 ст. 3 Закону про РРО). Додатково звернімо увагу ще й на п. 15 ст. 3 Закону про РРО, в якому сказано, що СГ, який здійснює розрахункові операції, зобов'язаний надавати покупцю товарів (послуг) на його вимогу чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця.
Крім того, п. 11 ст. 8 Закону про захист прав споживачів визначає, що під час продажу товару/послуг продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу.
Під розрахунковою операцією розуміють приймання від покупця готівки, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівки за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати у безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів до банку покупця.
А розрахунковий документ, своєю чергою, — це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, надрукований у випадках, передбачених Законом про РРО, зареєстрованим у встановленому порядку касовим апаратом або заповнений вручну (абз. 15 ст. 2 Закону про РРО).
Як передбачено у п. 6 ст. 9 Закону про РРО та п. 296.10 ПКУ, платники єдиного податку — фізособи під часи проведення розрахункових операцій мають право не застосовувати РРО та розрахункові книжки (далі — РК).
Але вищезазначені пункти Закону про РРО та ПКУ не звільняють підприємця-«єдинника» від обов'язку видавати покупцю розрахунковий документ у разі готівкової оплати (чи безготівкової за допомогою банківської платіжної картки) за товари (послуги). Саме цього вимагають пункти 2 та 15 ст. 3 Закону про РРО та абз. 2 п. 11 ст. 8 Закону про захист прав споживачів.
Проте у законодавстві чітко не визначено, який саме розрахунковий документ повинен видавати підприємець-«єдинник» у разі отримання плати за товари (роботи, послуги). Тож пропонуємо кілька варіантів виходу із ситуації.
Варіант 1. Під час проведення розрахунків оформляти прибутковий касовий ордер (далі — ПКО), а при виплаті коштів за повернутий товар чи неотриману послугу — видатковий касовий ордер.
Справді, ніхто не забороняв підприємцям під час отримання готівки використовувати ПКО (абз. 4 п. 4.2 Положення №637). Підтверджує право на виписування касового ордера, зокрема, лист НБУ від 22.11.2005 р. №11-113/3961-11591. Попри те у переліку розрахункових документів з абз. 15 ст. 2 Закону про РРО прибутковий касовий ордер прямо не наведено. Однак те, що це розрахунковий документ, не підлягає сумніву. Радимо обов'язково ставити на квитанції від ПКО власний підпис та печатку (якщо така є). Якщо підприємець під час розрахунків оформлює ПКО чи інші касові документи, то вести ще й касову книгу йому не треба (абз. 4 п. 4.2 Положення №637).
Варіант 2. Товарний чек — це також розрахунковий документ (абз. 15 ст. 2 Закону про РРО). Жодного обмеження на його застосування немає, тож підприємець-«єдинник» може спокійно використовувати цей документ і для оформлення розрахунків за товари чи послуги.
Але у нормативних актах немає ані форми, ані змісту товарного чека. Думку податкової про те, які саме реквізити повинні бути у товарному чеку, можна знайти у листі ДПАУ від 27.04.2011 р. №7966/6/23-7015/515. Зокрема, у ньому зазначено, що оформлення розрахункових операцій із використанням товарних чеків у випадках, передбачених Законом про РРО, є цілком правомірним. Сам товарний чек може мати довільний вигляд. Але щоб товарний чек можна було вважати розрахунковим документом, він має відповідати вимогам п. 3.2 Положення №614, а саме вимогам до касового чека. Зокрема, товарний чек повинен містити таку інформацію:
1) назву та адресу господарської одиниці (торгової точки, офісу);
2) загальну суму ПДВ за всіма зазначеними у ньому товарами (послугами) (для платників ПДВ);
3) найменування, кількість і вартість придбаних товарів (послуг);
4) вартість одиниці виміру товару (послуг);
5) загальну вартість придбаних товарів (послуг);
6) дату (день, місяць, рік) проведення розрахункової операції;
7) підпис особи, яка здійснює розрахунки.
Наведені вище реквізити є обов'язковими для товарного чека, але обмежуватися тільки ними не варто. Радимо додатково зазначати у ньому найменування СПД та код ДРФО, а також по змозі ще й проставляти печатку. Крім того, зі самого верху має бути назва документа — «Товарний чек».
На думку автора, для пришвидшення розрахунків товарні чеки можна оформляти з допомогою РРО. Адже абз. 4 ст. 13 Закону про РРО дозволяє використовувати РРО і підприємцям. При цьому підприємцю, звільненому від застосування касового апарата та РК відповідно до ст. 9 Закону про РРО, не обов'язково переводити такі РРО у фіскальний режим роботи та реєструвати у своїй ДПI. Тут головне — запрограмувати РРО так, щоб він видруковував розрахунковий документ із назвою «товарний чек».
Варіант 3. Звісно, можна зареєструвати у податковій РРО та видавати покупцям касові чеки встановленої форми як розрахунковий документ. Але, на нашу думку, це нераціональне використання коштів та часу.
Варіант 4. Можливо, дехто воліє користуватися розрахунковими квитанціями з РК. Застосування РК передбачено для тих, хто звільнений від РРО за ст. 10 Закону про РРО, але змушений застосовувати РК за видами діяльності, зазначеними у Переліку окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, затвердженому постановою КМУ від 23.08.2000 р. №1336. На перший погляд, ніхто не забороняв підприємцям, звільненим і від РРО, і від РК, застосовувати розрахункові квитанції. Та ось тільки розрахункова книжка — це належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах ДПС України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених Законом про РРО випадках, коли не застосовуються РРО (абз. 16 ст. 2 Закону про РРО). А тому виходить: для того щоб розрахункові квитанції з РК мали силу розрахункового документа, таку РК слід попередньо зареєструвати у податковій, а відтак ще й звітувати за нею (п. 7 ст. 3 Закону про РРО). Тож цей варіант явно не оптимальний для приватного підприємця на ЄП.
Нормативна база
- Закон про РРО — Закон України від 06.07.95 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
- Закон про захист прав споживачів — Закон України від 12.05.91 р. №1023-XII «Про захист прав споживачів».
- Положення №637 — Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. №637.
- Положення №614 — Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверджене наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. №614.
Василь РОРАТ, «Дебет-Кредит»