Договір зберігання: облікові аспекти
Проаналізуємо питання обліку речей, переданих на зберігання. Може статися, що такі речі будуть використані у господарському обігу зберігача. Які наслідки такої операції? До речі, передання товарів за договором зберігання іноді може стати способом податкової оптимізації.
Загальні положення
Правовому регулюванню відносин за договором зберігання присвячено окрему главу 66 ЦКУ (ст. 936 — 978). У §1 цієї глави містяться загальні положення про зберігання, які застосовуються і до спеціальних видів зберігання, передбачених, зокрема, у §3. Особливості зберігання товару на товарному складі визначені у §2 глави 66 ЦКУ (ст. 956 — 966).
Сторонами договору зберігання є поклажодавець та зберігач. Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦКУ, за цим договором зберігач зобов'язується зберігати річ, передану йому поклажодавцем, та повернути її поклажодавцеві у схоронності.
За загальним правилом ст. 944 ЦКУ зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі. Але право передати річ на зберігання іншій особі виникає у разі, якщо зберігач вимушений це зробити в інтересах поклажодавця і не має можливості отримати його згоду, наприклад умови зберігання істотно погіршуються і можуть нашкодити майну, а повідомлений поклажодавець не реагує на зміну умов. Тоді за виконання договору зберігання відповідає первісний зберігач (ст. 943 ЦКУ). Таку передачу не слід плутати з переданням майна іншій особі у користування — такого права зберігач не має.
Правочини між юрособами, відповідно і договір зберігання, укладають у письмовій формі. ЦКУ, зокрема ч. 1 ст. 937, уточнює, що письмова форма договору вважатиметься дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем (документальне оформлення розглядається далі). Права й обов'язки у сторін за договором зберігання виникають лише після передання речі на зберігання — саме з цього моменту договір вважається укладеним. У зберігача, незалежно від виду договору, ніколи не виникне право вимагати передачу речі на зберігання (ч. 1 ст. 939 ЦКУ). Відповідно, у поклажодавця не виникне обов'язку передати річ на зберігання, але поклажодавець зобов'язаний попередити про відмову від договору зберігання, інакше відшкодує зберігачеві збитки.
Строк, протягом якого зберігач зобов'язаний зберігати річ, має бути визначений у договорі. Якщо ж строк зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з умов договору, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Строк зберігання речі може бути визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Така вимога має бути пред'явлена протягом звичайного за цих обставин строку зберігання та із закінченням якого зберігач має право вимагати від поклажодавця забрати цю річ у розумний строк (ст. 938 ЦКУ). При виникненні спору звичайний та розумний строк встановлюється судом.
Згідно зі ст. 953 ЦКУ, зберігач, незважаючи на незакінчення строку зберігання речі, зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути її.
У ст. 946 ЦКУ немає прямої вказівки на оплатність договору зберігання, а тому договір зберігання, в якому нічого не згадано про плату, вважається безоплатним (на відміну від складського договору зберігання, про що далі). В оплатному договорі зберігання плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором (ст. 946 ЦКУ).
Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. Плата за зберігання може включати витрати зберігача на зберігання речі.
На зберігання може передаватися як індивідуально визначена річ, так і річ, визначена родовими ознаками (має ознаки, властиві усім речам того самого роду, та вимірюється числом, вагою, мірою). Зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, передані на зберігання, але тільки за згодою поклажодавця (ч. 1 ст. 941 ЦКУ). Часто для визначення родових ознак посилаються на ГОСТи, технічні умови, які містять характеристику речей.
Складське зберігання має свої особливості. За договором складського зберігання одна сторона — товарний склад — зобов'язується за плату зберігати товар, переданий їй іншою стороною — поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності (ч. 1 ст. 957 ЦКУ). Товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності, такий зберігач вважається професійним зберігачем.
Iстотною умовою договору складського зберігання є плата за послуги зберігання. Товарний склад на підтвердження прийняття товару видає складський документ, при цьому вважатиметься, що договір зберігання укладено у письмовій формі (ст. 957 ЦКУ). Перелік складських документів визначено у ст. 961 ЦКУ, це, зокрема: складська квитанція, просте складське свідоцтво, подвійне складське свідоцтво. Як правило, бланки складських документів є бланками суворої звітності, а кожен примірник повинен мати номер і серію.
Зверніть увагу: ЦКУ передбачає можливість товарного складу розпоряджатися речами, визначеними родовими ознаками1, лише якщо це прямо передбачено договором (ст. 958 ЦКУ). Отже, якщо зберігач має право розпоряджатися речами, то операція зберігання розбивається на дві операції (що впливає на податковий облік):
1) операція зберігання;
2) операція позики2 (таку ситуацію розглянуто у прикладі 2). Час та місце повернення товарів визначаються загальними положеннями про зберігання. Але з погляду ПКУ таке розпорядження речами вже не підпадатиме під відповідальне зберігання.
1 Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того самого роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною (ч. 2 ст. 184 ЦКУ).
2 Відповідно до ст. 1046 ЦКУ, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того самого роду та такої самої якості.
Документальне оформлення
Кожна господарська операція, і передання майна на зберігання не є винятком, повинна підтверджуватися первинними документами. Як зазначалося вище, приймання речі (товару) може посвідчуватися розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. I першим документом, яким оформлюють відносини приймання-передачі майна, є договір відповідального зберігання. А вже у самому договорі сторони можуть передбачити порядок передання-приймання цінностей.
Наприклад, передача здійснюється за накладною, актом, іншим аналогічним документом.
Зверніть увагу: п. 14 Iнструкції №99 зазначає, що «повернення цінностей з відповідального зберігання... здійснюється за умови подання довіреності підприємства, яке ці цінності передало на відповідальне зберігання...» (така довіреність — це типова форма №М-2, додаток 1 до Iнструкції №99). При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати за нею (графа «Найменування цінностей» у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви та кількості цінностей для одержання. Отже, при поверненні речей поклажодавець видасть зберігачу довіреність, яка додатково може підтверджувати повернення зберігачем цінностей поклажедавцю.
Можна скористатися п. 3.9 Методрекомендацій №2 і при прийманні запасів на відповідальне зберігання скласти акт про приймання матеріалів.
Запаси, передані на відповідальне зберігання, повинні зберігатися відокремлено від запасів, які визнано активами підприємства. У Методрекомендаціях №2 є уточнення, що для запасів, які не належать підприємству, виділяють окремі місця зберігання від інших запасів (п. 4.1).
Також нагадаємо, що під час проведення на підприємстві-поклажодавці інвентаризації інвентаризаційні описи складають окремо на товарно-матеріальні цінності, що перебувають на відповідальному зберіганні (п. 11.8 Iнструкції №69).
Бухгалтерський облік
Згідно з визначеннями доходів та витрат у П(С)БО 15 «Дохід» та П(С)БО 16 «Витрати», передача майна на відповідальне зберігання у бухгалтерському обліку не визнаватиметься ні доходами, ні витратами.
Фактично актив (зокрема запаси, передані на зберігання) — це ресурс, контрольований підприємством-власником. Тож він залишається на балансі останнього. Аналітичний облік ТМЦ, прийнятих на відповідальне зберігання, ведеться за підприємствами-власниками, за видами, сортами та місцями зберігання.
У поклажодавця на момент передачі речі (товару) на відповідальне зберігання у бухгалтерському обліку буде зроблено аналітичне проведення за дебетом і кредитом матеріальних рахунків 20, 22 або 28 з відкриттям різних субрахунків за місцями зберігання: речі будуть списані з місць зберігання та оприбутковані за іншим місцем зберігання. Відповідно узагальнення такої інформації буде відображено за кредитом — місце зберігання, а за дебетом — місце відповідального зберігання.
У зберігача річ (товар), прийнята на відповідальне зберігання, обліковується на позабалансовому рахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні». Облік таких цінностей ведуть за цінами, передбаченими у договорах, приймально-передавальних актах тощо. Аналітичний облік ТМЦ, прийнятих на відповідальне зберігання, ведуть щодо підприємств-власників. Відповідно за Д-т позабалансового рахунка 023 зберігач обліковує приймання речі (товару) на відповідальне зберігання, а за К-т рахунка 023 — вибуття такої речі (товару).
Як правило, оплату за тимчасове зберігання товарів на складах сторонніх підприємств поклажодавець відносить до витрат на збут (рахунок 93 «Витрати на збут»), що входять до складу витрат операційної діяльності1, у бухгалтерському обліку буде зроблено проведення за Д-т рахунка 93 К-т рахунків зобов'язань 63, 685. Не виключено, що вартість зберігання, буде складовою транспортно-заготівельних витрат, як наслідок це сформує собівартість придбаних запасів.
1 Додатково див. Методрекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності, затверджені наказом Мінекономіки від 22.05.2002 р. №145.
У зберігача отримана оплата за надані послуги відображається на субрахунку 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг».
Податковий облік
Згідно з пп. 14.1.32 ПКУ, «відповідальне зберігання — господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платникові податків без зміни якісних або кількісних характеристик». Підпунктом 14.1.202 ПКУ, який наводить визначення терміна «продаж (реалізація) товарів», обумовлено, що операції з надання товарів у межах договорів відповідального зберігання (схову) не вважаються продажем товарів. А в пп. 14.1.191 ПКУ, в якому наводиться визначення терміна «постачання товарів», наголошується на передачі права на розпоряджання товарами як власник.
Iз наведених термінів можна зробити висновок, що при передачі майна на відповідальне зберігання:
1) право власності на передані речі до зберігача не переходить;
2) зберігач не має права використовувати передане у зберігання майно у своїй госпдіяльності;
3) у поклажодавця операція не підпадає під визначення продажу та постачання товару.
Оскільки право власності на річ (товар) за договором зберігання не переходить від поклажодавця до зберігача, відповідно така операція не вважається реалізацією (постачанням товару). Тобто ні доходів, ні витрат у поклажодавця та зберігача не виникає, що підтверджується абз. 4 пп. 153.4.1 та абз. 4 пп. 153.4.2 ПКУ. Сам факт передачі ТМЦ на відповідальне зберігання не тягне за собою жодних податкових наслідків.
Передача майна у схов (відповідальне зберігання), згідно з пп. 196.1.2 ПКУ, не є об'єктом оподаткування ПДВ. Це означає, що за такою операцією податкові зобов'язання не нараховуються та ПН не складають. Але у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних облік операцій з постачання товарів, які не є об'єктом оподаткування ПДВ, ведуть на підставі документів бухгалтерського обліку. Принаймні така вимога є у п. 1.4 розділу III Порядку №1340. Поклажодавець у графі 4 розділу I зазначає вид документа згідно з позначенням — БО та суму операції (використовувати термін «постачання» вважаємо некоректним, адже жодного постачання немає) у графах 7 та 11, які не є об'єктом оподаткування. У рубриці ЄБПЗ також сказано, що при заповненні графи 6 — IПН покупця — за такою операцією проставляють нуль (див. ЄБПЗ категорія 130.23). У декларації з ПДВ таку операцію відображають у рядку 3, відповідно подають додаток 6.
Своєю чергою, зберігач, на думку автора, не відображає операцію з приймання ТМЦ на зберігання у реєстрі та декларації з ПДВ. Адже ні графи реєстру, ні рядка декларації за такою операцією не передбачено (щоправда, у вищезгаданій консультації податківців зазначено, що ця операція все ж таки відображається у реєстрі).
Окремо розглянемо податкові наслідки, коли договір зберігання дозволяє зберігачеві розпоряджатися речами, визначеними родовими ознаками (ст. 958 ЦКУ). У такому разі операція зберігання, як ми зазначали на початку статті, розбивається на дві операції, з відповідними податковими наслідками:
1) операція зберігання;
2) операція позики (таку ситуацію розглянуто у прикладі 2). Але з погляду ПКУ таке розпорядження речами вже не підпадатиме під відповідальне зберігання.
Відповідно до ст. 1046 ЦКУ, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму кількість речей того самого роду та такої самої якості. Iз визначення «продаж (реалізація) товарів», наведеного у пп. 14.1.202 ПКУ, це: «...будь-які операції, що здійснюються згідно з ... іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари». Аналогічне визначення є у пп. 14.1.191 ПКУ: «постачання товарів — будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник...». Виходить, що дозвіл розпоряджатися майном, прийнятим на відповідальне зберігання, у світлі ПКУ вважається реалізацією (постачанням) товару, з відповідними податковими наслідками для сторін такої операції. А отже, у поклажодавця визнається дохід, виникають ПЗ з ПДВ (складається податкова накладна). I цей момент свідчить на користь того, що податкові наслідки виникають під час передачі товару на зберігання з дозволом його використання, бо інакше, як поклажодавець дізнається, що зберігач використав товар? Зберігач, своєю чергою, при виконанні інших вимог має право на ПК з ПДВ.
Також можна запропонувати інший варіант для сміливих: отримати дозвіл на розпорядження товаром безпосередньо перед фактичним використанням конкретної кількості товару, про що і зазначити у договорі. У такому разі потрібно уважно поставитися до порядку складання умов договору, зокрема до моменту повідомлення поклажодавця про те, що зберігач використав товар.
Плата за відповідальне зберігання
Плата за зберігання, якщо договір зберігання є оплатним, підпадає під визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та ПДВ.
Відповідно у зберігача дохід нараховується за датою складання акта або іншого документа, що є підтвердженням виконання зобов'язань (п. 137.1 або 137.16 ПКУ). Такий дохід у декларації з прибутку відображають у рядку 02 декларації як дохід від операційної діяльності платника.
У поклажодавця плата за зберігання показується у витратах операційної діяльності. Але для визначення дати їх визнання потрібно врахувати напрям використання переданого на зберігання майна. Якщо це майно пов'язане зі збутом товару, який тимчасово переданий на зберігання, витрати виникають у періоді їх понесення, що підтверджується первинними документами (п. 138.5 ПКУ). Якщо ж передається на зберігання майно (запаси, ОЗ), що використовується для виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), датою таких витрат є дата визнання доходів від реалізації таких товарів (робіт, послуг), згідно з п. 138.4 ПКУ. У декларації з прибутку такі витрати впишемо до рядка 06.1 (06.2) або рядка 05 (05.1).
Плата за відповідальне зберігання оподатковується ПДВ, адже підпадає під визначення постачання послуг, наведене у пп. 14.1.185 ПКУ. Відповідно базою для ПДВ буде договірна вартість такої послуги, але не нижча від звичайної ціни (п. 188.1 ПКУ). З 01.01.2013 р. щодо порядку застосування звичайних цін діє ст. 39 ПКУ. Датою визнання ПЗ з ПДВ є дата виникнення першої події: дата зарахування коштів або дата складання акта або іншого первинного документа (п. 187.1 ПКУ).
Поклажодавець на підставі отриманої ПН, що складається зберігачем, має право на відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ, за умови що операція зі збереження речі пов'язана з провадженням господарської діяльності та оподатковуваними операціями.
У платника ПДВ може виникнути запитання: чи потрібно розподіляти ПК за ст. 199 ПКУ, адже передача майна на відповідальне зберігання не оподатковується ПДВ? Наголошуємо: жодного розподілу ПК робити не треба. Пояснюється це тим, що поклажодавець оплачує вартість зберігання з ПДВ, а сам факт передання майна до уваги не береться, адже, як було зазначено вище, не підпадає під постачання товарів. Але якщо оплачується зберігання майна, яке буде використовуватися в оподатковуваних та неоподатковуваних (звільнених) операціях, тоді суми ПДВ підлягають відповідному розподілу.
Приклад 1 За договором зберігання плата за відповідальне зберігання становить 1200,00 грн на місяць, у т. ч. ПДВ — 200,00 грн, вартість переданого товару — 20000,00 грн. У цьому разі доходи зберігача становитимуть 1000,00 грн, а податкові зобов'язання з ПДВ — 200,00 грн. У поклажодавця виникнуть витрати на таку саму суму, а також податковий кредит з ПДВ, за умови що операція зі збереження товару пов'язана з провадженням госпдіяльності і товар планується використовувати в оподатковуваних операціях. Облік операції див. у таблиці 1.
Таблиця 1
Облік операцій за договором зберігання
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|||
|
|
||||||
|
|
Прийнято товар на відповідальне зберігання (оформлено документ про приймання товару) |
|
|
|
|
|
|
|
Нараховано плату за зберігання (підписано акт) |
|
|
|
|
|
|
|
Нараховано ПЗ з ПДВ |
|
|
|
|
|
|
|
Отримано оплату за зберігання |
|
|
|
|
|
|
|
Повернуто товар з відповідального зберігання на вимогу поклажодавця після закінчення договору |
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
Передано товар на відповідальне зберігання (оформлено документ про приймання товару)* |
|
|
|
|
|
|
|
Нараховано витрати за зберігання на підставі акта |
|
|
|
|
|
|
|
Нараховано ПК з ПДВ |
|
|
|
|
|
|
|
Оплачено за зберігання |
|
|
|
|
|
|
|
Повернено товари з відповідального зберігання |
|
|
|
|
|
| * Це лише аналітика, адже у бухгалтерській програмі це буде оформлено документом, наприклад, «Переміщення». Проте за таким документом буде зроблено проводку, що вказана в таблиці. | ||||||
Приклад 2 За договором зберігання плата за відповідальне зберігання становить 1200,00 грн на місяць, у т. ч. ПДВ — 200,00 грн. Товар визначений родовими ознаками, вартість його становить 20000,00 грн. Договором передбачено, що зберігач має право розпоряджатися прийнятим на зберігання товаром. Після закінчення строку договору зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцю товар. Облік операції див. у таблиці 2.
Таблиця 2
Облік операцій за договором зберігання
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|||
|
|
||||||
|
|
Отримано товар на зберігання, але з дозволом розпорядження (оформлено документ про приймання товару) |
|
|
|
|
|
|
|
Нараховано ПК з ПДВ |
|
|
|
|
|
|
|
Товар використано у госпдіяльності зберігача |
(92, 93) |
|
|
|
|
|
|
Придбано аналогічний товар у стороннього постачальника |
|
|
|
|
|
|
|
Нараховано ПК з ПДВ |
|
|
|
|
|
|
|
Нараховано плату за зберігання (підписано акт) |
|
|
|
|
|
|
|
Нараховано ПЗ з ПДВ |
|
|
|
|
|
|
|
Отримано оплату за зберігання |
|
|
|
|
|
|
|
Повернуто товар поклажодавцю |
|
|
|
|
|
|
|
Нараховано ПЗ з ПДВ |
|
|
|
|
|
|
|
Нараховані ПЗ списано на розрахунки з поклажодавцем |
|
|
|
|
|
|
|
Списано різницю з вартості товару |
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
Передано товар на зберігання (оформлено документ про приймання товару) |
|
|
|
|
|
|
|
Нараховано ПЗ з ПДВ |
|
|
|
|
|
|
|
Нараховані ПЗ списано на розрахунки з зберігачем |
|
|
|
|
|
|
|
Нараховано витрати за зберігання (підписано акт) |
|
|
|
|
|
|
|
Нараховано ПК з ПДВ |
|
|
|
|
|
|
|
Оплачено за зберігання |
|
|
|
|
|
|
|
Отримано товар з відповідального зберігання |
|
|
|
|
|
|
|
Нараховано ПК з ПДВ |
|
|
|
|
|
| * Дата визнання витрат залежить від напряму використання товару (п. 138.4, 138.5 ПКУ). ** Потрібно бути уважним та аргументувати рівень визначення ЗЦ. *** Визнання витрат за придбаним раніше товаром (цифра умовна). |
||||||
Використання цінностей зберігачем без дозволу
А тепер розгляньмо податкові наслідки використання зберігачем речей, отриманих на зберігання без права розпорядження, у власній господарській діяльності. Право на таке використання договором не застережено. Згідно з пп. 14.1.13 ПКУ, у такому разі товари, передані особі на відповідальне зберігання і використані нею, вважаються безоплатно отриманими.
Цілком зрозуміло, що зберігач у такому разі повинен визнати за нормами пп. 135.5.4 ПКУ дохід у звітному періоді отримання, а фактично у періоді використання товару (адже періоди отримання та використання можуть різнитися). Дохід визнається не нижче від звичайної ціни.
Крім того, зберігач зобов'язаний відшкодувати поклажодавцеві завдані збитки. Але звертаємо увагу, що ризиковано визнавати у складі витрат придбаний у стороннього постачальника товар, який зберігач змушений додатково придбати для компенсації втрат поклажодавцю.
У разі якщо зберігач повертає поклажодавцю замість втраченого такий самий товар, то у поклажодавця жодних податкових наслідків не виникає.
За визначенням пп. 14.1.36 ПКУ, придбання товару в цьому разі не може належати до господарської діяльності1 особи-зберігача. Тож рекомендуємо у разі виникнення такої ситуації спочатку оформити документальне повернення товару з відповідального зберігання з подальшим продажем товару зберігачу. Це буде вигідно для обох сторін.
1 Діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 ПКУ).
I насамкінець зазначимо, що передання товару на зберігання може бути зручною оптимізацією податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ:
1) у момент передачі товару на зберігання без права розпоряджання у зберігача не виникає дохід та ПЗ з ПДВ;
2) одночасно з договором зберігання варто укласти договір поставки, в якому передбачити, що такий договір набирає чинності у момент закінчення договору зберігання;
3) на дату набрання чинності договором поставки, відповідно переходу права власності на товар, у сторін операції виникають податкові наслідки. У поклажодавця — дохід та податкові зобов'язання з ПДВ, у зберігача — ПК з ПДВ.
Нормативна база
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Iнструкція №69 — Iнструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затверджена наказом Мінфіну від 11.08.94 р. №69.
- Iнструкція №99 — Iнструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджена наказом Мінфіну від 16.05.96 р. №99.
- Порядок №1340 — Порядок ведення Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затверджений наказом Мінфіну від 17.12.2012 р. №1340.
- П(С)БО 15 — Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Мінфіну від 29.11.99 р. №290.
- П(С)БО 16— Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну від 31.12.99 р. №318.
- Методрекомендації №2 — Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, затверджені наказом Мінфіну від 10.01.2007 р. №2.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»