Товар, оплачений платіжною карткою: облік у продавця

Розрахунки за допомогою платіжних карток — це зручно насамперед для споживачів, адже оплата карткою — це повноцінний засіб розрахунку за товари та послуги. Відповідно до Закону про захист прав споживачів, продавцям забороняється у будь-який спосіб обмежувати споживача у використанні ним електронних платіжних засобів, якщо відповідно до законодавства продавець (виконавець) зобов'язаний приймати їх до сплати. Причому суб'єкти господарювання за відмову в реалізації такого права споживачу несуть відповідальність у вигляді штрафу в сумі 8500 грн¹. У цій статті проаналізуємо, хто із продавців зобов'язаний приймати платіжні картки під час розрахунків із покупцями та як здійснюється облік цих операцій на підприємствах торгівлі та сфери послуг.

Основні положення

Платіжна картка — це один із різновидів платіжних інструментів, за допомогою якого можна ініціювати переказ коштів, зокрема оплатити вартість товарів і послуг.

Спершу зазначимо, хто із суб'єктів господарювання зобов'язаний встановлювати платіжні термінали для прийому платіжних карток. Звернувшись до нормативних документів, знаходимо не одну таку вимогу. Згідно з п. 21 Правил №833, суб'єкт господарювання зобов'язаний забезпечити можливість використання спеціальних платіжних засобів² під час здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) відповідно до законодавства. Звернімось до оновленого Закону про платіжні системи (зміни до якого, внесені Законом №5284, чинні з 20.11.2012 р.), в п. 14.19 якого висувається вимога, що СГД зобов'язані забезпечувати можливість здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням платіжних карток не менше трьох платіжних систем, однією з яких є багатоемітентна платіжна система, платіжною організацією якої є резидент України. Вимоги до суб'єктів господарювання щодо приймання платіжних карток в оплату за продані ними товари (надані послуги) визначає Кабінет Міністрів України.

¹ Пункт 12 ч. 1 ст. 23 Закону про захист прав споживачів.

² У документі не враховано зміни, на сьогодні використовується поняття «електронний платіжний засіб», див. зміни, внесені Законом №5284 до Закону про платіжні системи. Далі у статті використовуватиметься вираз «платіжна картка».

У згаданій нормі п. 14.19 Закону про платіжні системи також встановлено, що контроль за дотриманням СГД вимог щодо розрахунків з використанням платіжної картки здійснює ДПСУ, а за забезпеченням захисту прав держателів карток на здійснення зазначених розрахунків — спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Визначення термінів

• держатель електронного платіжного засобу — фізична особа, яка на законних підставах використовує електронний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунка в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного електронного платіжного засобу;
• документ за операцією із застосуванням електронних платіжних засобів — документ, що підтверджує виконання операції із використанням електронного платіжного засобу, на підставі якого формуються відповідні документи на переказ чи зараховуються кошти на рахунки;
• еквайрингова установа (еквайр) — юридична особа, яка здійснює еквайринг;
• еквайринг — діяльність щодо технологічного, інформаційного обслуговування суб'єктів господарювання та виконання розрахунків з ними за операції, які здійснені з використанням електронних платіжних засобів;
• електронний платіжний засіб — платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ;
• платіжна картка — електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором;
• платіжна організація — юридична особа, що визначає правила роботи платіжної системи, а також виконує інші функції щодо забезпечення діяльності платіжної системи та несе відповідальність згідно з цим Законом та договором;
• платіжна система — платіжна організація, учасники платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу коштів. Проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система;
• платіжний інструмент — засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому носії інформації, який використовується для ініціювання переказів. До платіжних інструментів належать документи на переказ та електронні платіжні засоби;
• платіжний термінал — електронний пристрій, призначений для ініціювання переказу з рахунка, у тому числі видачі готівки, отримання довідкової інформації та друкування документа за операцією із застосуванням електронного платіжного засобу;
• торговець — суб'єкт підприємницької діяльності, який, відповідно до договору з еквайром або платіжною організацією, приймає до обслуговування платіжні інструменти з метою проведення оплати вартості товарів чи послуг (включаючи послуги з видачі коштів у готівковій формі);
• учасник платіжної системи — юридична особа, що на підставі договору з платіжною організацією платіжної системи надає послуги користувачам платіжної системи щодо проведення переказу коштів за допомогою цієї системи та відповідно до законодавства України має право надавати такі послуги.

Стаття 1 Закону про платіжні системи

На виконання вимог Закону про платіжні системи, зокрема щодо приймання до оплати для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) платіжних карток, було прийнято Постанову КМУ №878. Цей документ встановлює вимоги щодо встановлення суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері продажу товарів, громадського харчування та послуг, платіжних терміналів, але не всіма СГД і поступово.

При цьому Постановою КМУ №878 визначено такі вимоги до суб'єктів господарювання щодо обов'язковості встановлення платіжних терміналів:

1) СГД, які відповідно до закону використовують реєстратори розрахункових операцій. Кількість платіжних терміналів повинна становити не менше ніж 50% кількості РРО. У разі наявності одного РРО суб'єкт господарювання зобов'язаний встановити принаймні один термінал;

2) СГД (у т. ч. суб'єкт малого підприємництва¹), який здійснює діяльність у населених пунктах чисельністю населення від 25 до 100 тис. осіб і використання РРО для якого є обов'язковим, встановлення термінала не уникнути;

3) підприємства торгівлі з торговельною площею до 20 кв. метрів (крім автозаправних станцій), а також СГД, які провадять господарську діяльність у населених пунктах з чисельністю населення менше ніж 25 тис. осіб, звільнені від встановлення терміналів².

¹ Увага: з 19.04.2012 р. визначення суб'єкта малого підприємництва змінено, у т. ч. тепер це суб'єкти мікропідприємництва. Суб'єкти малого підприємництва: середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом НБУ (ч. 3 ст. 55 ГКУ).

² Також під звільнення підпадають: заклади громадського харчування закритого типу, які обслуговують певний контингент споживачів, зокрема особовий склад Збройних сил та інших військових формувань, студентів, учнів та викладачів вищих, професійно-технічних, загальноосвітніх навчальних закладів, працівників промислових підприємств (п. 2 Постанови КМУ №878).

Перейти на обов'язкове приймання платіжних карток для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги), за відповідності зазначеним вище умовам, всі згадані СГД повинні були до 31.12.2011 р.

Правовідносини, що виникають у зв'язку із проведенням розрахунків за платіжними картками, регулюються Законом про платіжні системи, Положенням №223, а також правилами платіжних систем і договорами, які укладаються між учасниками платіжних систем. Для забезпечення процесу приймання платіжних карток підприємству торгівлі та сфери послуг слід укласти договір еквайрингу з банком-еквайром. Такий договір надає право підприємству приймати до оплати за товари та послуги від споживачів платіжні картки¹. Відповідно до договору банк бере на себе зобов'язання перерахування коштів з карткового рахунка покупця на поточний рахунок продавця на підставі оброблених документів. Розрахунки за операції з банківськими платіжними картками між еквайрами й торговцями в межах України здійснюються виключно в гривнях згідно з правилами і в порядку, обумовленому в договорі (п. 5.15 Положення №223). Строки проведення переказу за допомогою платіжних карток визначаються правилами платіжної системи та договорами, що укладаються між членами та учасниками платіжної системи.

При укладенні договору рекомендуємо звернути увагу на термін, протягом якого банк опрацьовує документи й перераховує підприємству кошти за операціями з платіжними картками, а також на розмір комісійної винагороди, яку торговець сплачує еквайру за розрахункове обслуговування. Наприклад, НБУ рекомендує комерційним банкам встановлювати комісійну винагороду за обслуговування торговців, які провадять господарську діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, у розмірі, що не перевищує 2% суми товарів (послуг), проданих (наданих) з використанням спеціальних платіжних засобів (листи від 12.04.2006 р. №25-212/861-3935 та від 21.06.2007 р. №25-312/1211-6395). У Постанові №878 зазначено, що Антимонопольний комітет проводить моніторинг розмірів комісійних винагород, установлених банками за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток.

Для прийняття платіжних карток підприємству необхідно встановити технічне обладнання: платіжні термінали або імпринтери². Як правило, обладнання надається банком в оренду, хоча підприємство має право і придбати його самостійно³.

Документами, якими оформляються розрахунки із застосуванням платіжних карток, є сліп імпринтера або квитанція платіжного термінала. Такі документи складаються за місцем проведення операції у двох примірниках та містять обов'язкові реквізити, встановлені п. 7.7 Положення №223. Щоправда, є винятки. Так, наприклад, п. 7.3 цього положення обумовлює: якщо розрахунки за товари (послуги) здійснюються покупцем на невеликі суми⁴ в місцях масового обслуговування населення, що потребує швидкого обслуговування (наприклад у транспорті), паперовий документ за операцією може не оформлятися.

Слід звернути увагу, що продавці повинні проводити операції з використанням платіжних карток у присутності покупців (держателів картки), якщо інше не узгоджено з покупцем або передбачено правилами платіжної системи для окремих видів операцій (п. 5.10 Положення №223). Крім того, якщо покупець ввів ПIН⁵ під час здійснення операції, то торговець не має права вимагати від нього підписання квитанції платіжного термінала, сліпа або будь-яких інших первинних документів, що підтверджують проведення операції, якщо інше не передбачено правилами платіжної системи (п. 5.11 Положення №223).

¹ Договір не повинен містити обмежень щодо приймання спеціальних платіжних засобів інших емітентів та інших платіжних систем (п. 5.3 Положення №223).

² Iмпринтер — пристрій, призначений для перенесення рельєфних реквізитів платіжної картки на сліп для формування первинних документів (п. 1.4 Положення №223).

³ Зазначене обладнання має відповідати технічним вимогам і вимогам безпеки, які встановлюються до такого обладнання еквайром та платіжною системою (п. 5.8 Положення №223).

⁴ Але чинним законодавством не визначено термін «невеликі суми».

⁵ Персональний ідентифікаційний номер — набір цифр або набір букв і цифр, відомий лише держателю спеціального платіжного засобу і потрібний для його ідентифікації під час здійснення операцій із використанням спеціального платіжного засобу (п. 1.4 Положення №223).

I насамкінець щодо загальних питань, пов'язаних із розрахунками платіжними картками. НБУ у своїх роз'ясненнях рекомендує продавцям вчиняти певні дії щодо власного захисту від шахрайства під час проведення розрахунків картками. Що стосується шахрайських операцій з використанням платіжних карток, у листі НБУ від 17.08.2010 р. №25-312/1929-14191 повідомляється: «пропонуємо терміново вжити заходів щодо забезпечення виконання зазначених нормативно-правових актів та недопущення проведення розрахунків на підприємствах торгівлі та сфери послуг без обов'язкової звірки касирами інформації, нанесеної на платіжній картці та надрукованої на квитанції платіжного термінала, зокрема ідентифікаційного номера платіжної картки» (проводити звірку останніх чотирьох цифр номера платіжної картки, що містяться на квитанції платіжного термінала).

Це варто знати

Торговець зобов'язаний забезпечити розміщення зображення торговельної марки платіжної системи в місцях, де здійснюються операції з використанням спеціальних платіжних засобів, у порядку, установленому договором.

Пункт 5.6 Положення №223

Платіжний термінал та РРО

Відповідно до ст. 3 Закону про РРО, суб'єкти господарювання, фізичні особи¹ та юридичні особи (філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), які здійснюють операції в безготівковій формі із застосуванням платіжних карток при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані застосовувати РРО. Операції із застосуванням платіжних карток проводяться через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів (касового чека), що підтверджують виконання такої операції.

Якщо платіжний термінал з'єднано з РРО, що має змогу друкувати розрахунковий документ, на якому можна проставляти підпис покупця на першому та на інших примірниках роздрукованого розрахункового документа, то такий документ повинен містити, крім реквізитів касового чека², обов'язкові додаткові реквізити квитанції платіжного термінала:

— реквізити платіжної картки (допустимі правилами безпеки платіжної системи), перед якими друкуються великі літери «ПК»;

— напис «Код авт.» та код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі, крім випадків, коли правила розрахунків платіжної системи передбачають складання розрахункових документів із застосуванням платіжних карток без виконання процедур авторизації;

— підпис касира та підпис держателя платіжної картки (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ПК» (п. 3.6 Положення №614).

Хоча за змістом самої операції — розрахунків платіжною карткою — для продавця це безготівковий розрахунок (кошти за реалізований товар, надану послугу перераховуються на поточний рахунок), за нормами Закону про РРО при здійсненні таких розрахунків необхідно застосовувати касовий апарат. Адже визначення терміна «розрахункова операція»³ передбачає застосування банківської платіжної картки тощо.

¹ За винятком фізичних осіб — платників ЄП, які мають право не застосовувати РРО, п. 296.10 ПКУ та п. 6 ст. 9 Закону про РРО.

² Касовий чек повинен містити обов'язкові реквізити, встановлені п. 3.2 Положення №614.

³ Розрахункова операція — приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а в разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (ст. 2 Закону про РРО).

Крім того, на суб'єкта, який у своїй господарській діяльності застосовує РРО, накладається обов'язок роздрукування розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій. У розумінні Закону про РРО сліп або квитанція платіжного термінала не є розрахунковими документами, які підтверджують факт продажу (повернення) товарів, надання послуг. Це документи, які підтверджують лише здійснення операції з використанням платіжної картки. А розрахунковий документ — це документ встановленої форми та змісту, в даному разі касовий чек, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, надрукований і зареєстрований РРО. Винятком може бути лише випадок, якщо платіжний термінал з'єднаний з РРО, що має змогу друкувати розрахунковий документ.

Так, наприклад, на думку податківців, підприємство-юрособа при проведенні розрахунків за послуги з прокату автомобілів з використанням платіжного термінала зобов'язане проводити розрахункові операції через РРО. Адже інакше за нормою п. 1 ст. 17 Закону про РРО за непроведення розрахункових операцій передбачена відповідальність. Ось погляд ДПС з ЄБПЗ: «при здійсненні розрахунків у безготівковій формі із застосуванням платіжних карток (з використанням платіжного термінала, поєднаного з РРО) суб'єкт господарювання повинен проводити розрахункові операції через належним чином зареєстрований РРО із роздрукуванням відповідних розрахункових документів, крім суб'єктів господарювання, які згідно з чинним законодавством можуть не застосовувати РРО при розрахунках за продані товари та надані послуги. Сліп у розумінні Закону не є розрахунковим документом». Отже, при здійсненні розрахунків з використанням термінала СГД, які не звільнені від використання РРО, повинні проводити розрахункові операції через РРО із роздрукуванням розрахункових документів.

У касира (бухгалтера) може виникнути запитання: в якому порядку відображається сума виручки, проведена через платіжний термінал, у книзі обліку розрахункових операцій РРО та у Звіті про використання РРО? Відповідно до п. 7.5 Порядку №614, у книзі ОРО виконується щоденне відображення записів про рух готівки та суми розрахунків. У п. 7.7 зазначеного порядку уточнюється, що за бажанням СГД у графах 5 — 8 розділу 2 книги, зареєстрованої на РРО, можна вводити додаткові графи для зазначення сум розрахунків, які отримані з використанням платіжних карток. Крім того, у цьому розділі книги можна виконувати додаткові записи, де підсумовуються дані за розрахунками за день чи за місяць. Отже, при розрахунках із застосуванням платіжних карток у загальній сумі розрахунків, записаній у графі 5 розділу 2 книги, буде врахована також та частина розрахунків, що провадиться при оплаті картками. При цьому СГД може вести облік сум розрахунків за картками окремо, він може розділити навпіл графи 5, 6, 7 та 8 для окремого обліку розрахунків платіжними картками.

Платіжний термінал та платник ЄП — фізособа

Вище ми згадували суб'єктів, які повинні перейти на обов'язкове приймання платіжних карток для здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги). I основний критерій для встановлення терміналів — це використання відповідно до Закону про РРО реєстраторів розрахункових операцій. Виникає запитання: якщо, наприклад, платник ЄП — фізособа за власним бажанням планує встановити термінал для здійснення покупцями розрахунків платіжними картками, чи зобов'язаний він застосовувати РРО?

Нагадаємо, згідно з п. 6 ст. 9 Закону про РРО, фізичні особи — підприємці, які сплачують єдиний податок, РРО не застосовують. Але відповідно до п. 15 ст. 3 згаданого закону: «Суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: <...> надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Порушення цього правила тягне за собою відповідальність, передбачену зазначеним законом, але не може бути підставою для застосування до порушника адміністративних чи фінансових санкцій, передбачених законодавством з питань оподаткування». А це означає, що встановлювати термінали платників ЄП — фізосіб законодавство не зобов'язує. Але якщо за власним рішенням ФОП проводитиме розрахунки через термінал, то сліп або квитанція платіжного термінала свідчитимуть про здійснення розрахунків платіжною карткою, а от документом, що засвідчує придбання товару, буде, наприклад, товарний чек.

Бухгалтерський облік

Облік розрахунків за платіжними картками підприємства торгівлі ведуть на субрахунку 331»Грошові документи в національній валюті» в кореспонденції з кредитом рахунка 70. Згодом інкасація у банк-еквайр відображається за дебетом субрахунка 333 «Грошові кошти в дорозі в національній валюті» в кореспонденції з кредитом субрахунка 331.

Сума комісійної винагороди, яку утримує банк-еквайр за обслуговування цієї операції, відображається у складі адміністративних витрат за дебетом рахунка 92 «Адміністративні витрати» і кредитом субрахунка 311.

Собівартість реалізованих товарів за таким розрахунком відображається звичайно — за дебетом субрахунка 902 «Собівартість реалізованих товарів» і кредитом субрахунка 282 «Товари в торгівлі».

Бухгалтерський облік повернення товару

Статтею 8 Закону про захист прав споживачів передбачено права споживача при придбанні ним товару неналежної якості в межах гарантійного строку, а також відповідні обов'язки продавця. Придбані із застосуванням платіжної картки товари можуть бути також повернені особі, яка їх продала.

Дискусійним залишається питання щодо способу повернення коштів за товар, що був придбаний із застосуванням платіжної картки. Стаття 1 Закону про РРО наводить визначення терміна «розрахункова операція», в якому сказано, що це «<...> у разі застосування банківської платіжної картки — оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця».

Якщо ж звернутися до п. 2.9 глави 2 розділу IX Правил національної системи масових електронних платежів (затверджені Постановою НБУ від 10.12.2004 р. №620), то бачимо інше: «Придбані із застосуванням платіжної картки товари можуть бути повернені особі, яка їх продала, згідно з правилами, установленими відповідними нормативно-правовими актами України. Повернення коштів за повернений товар, неотриману (неякісну) послугу торговець здійснює готівкою або за згодою сторін у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок завантаження клієнта позасистемними засобами» (правила розроблені згідно із Законом про платіжні системи).

Погляд ДПС у ЄБПЗ такий: «Якщо оплата за товар (послуги) здійснювалась у безготівковій формі, то повернення коштів за неотриманий товар (ненадану послугу) здійснюється у безготівковій формі через установу банку або у разі готівкової форми розрахунків чи застосування банківської платіжної картки — із застосуванням РРО з оформленням відповідного розрахункового документа, але у випадку використання банківської платіжної картки без видачі готівкових коштів, тобто на розрахунковий рахунок покупця, відкритий у банку».

Виходячи з такої фіскальної позиції ДПС можемо зробити висновок, що повернення коштів за неякісний товар (послугу) у разі застосування банківської платіжної картки може здійснюватися шляхом перерахування грошей на картрахунок покупця. Однак продавці, посилаючись на ч. 1 ст. 1087 ЦКУ, можуть повертати кошти й готівкою із застосуванням РРО та з оформленням відповідного розрахункового документа. Згадана ст. 1087 ЦКУ дозволяє готівкову та безготівкову форму, і підзаконні акти не можуть обмежувати цю норму.

Повернення товару відображається шляхом зменшення доходу від реалізації. При цьому використовується проведення: дебет субрахунка 704 «Вирахування з доходу» в кореспонденції з кредитом субрахунка 301 «Каса в національній валюті» (або 311). Коригування собівартості реалізованих товарів при поверненні та коригування ПЗ з ПДВ здійснюється способом «сторно».

Зверніть увагу: якщо сума коштів, виданих при поверненні товару (оплаченої послуги), перевищує 100,00 грн, то матеріально відповідальна особа (особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки) повинна скласти акт про видачу коштів. В акті необхідно зазначити:

1) дані документа, що встановлює особу покупця, який повертає товар (відмовляється від послуги);

2) відомості про товар (послугу);

3) суму виданих коштів;

4) номер, дату і час видачі розрахункового документа, який підтверджує купівлю товару (отримання послуги).

Реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги) через РРО здійснюється шляхом реєстрації від'ємної суми тільки в разі забезпечення алгоритмом роботи РРО окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків. Якщо РРО не забезпечує такого накопичення, то дозволяється реєструвати видачу коштів за допомогою операції «службова видача». Забороняється реєструвати через РРО від'ємні суми з використанням операції «сторно» (п. 4.7 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. №614).

Податковий облік

У податковому обліку торговельного підприємства при операції з використанням платіжної картки збільшення доходу виникає за датою, визначеною у п. 137.7 ПКУ: «датою отримання доходу вважається дата оформлення відповідного рахунка (розрахункового документа)». Такою датою є дата, яка міститься у касовому чеку.

Сума комісійної винагороди, сплачена підприємством банку-еквайру, правомірно відображається у складі витрат на підставі пп. «є» пп. 138.10.2 ПКУ — плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків.

Датою збільшення ПЗ з ПДВ, у разі якщо поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється з використанням кредитних або дебетових карток, відповідно до п. 187.5 ПКУ є:

— або дата оформлення податкової накладної, що засвідчує факт поставки платником податку товарів (робіт, послуг) покупцю;

— або дата оформлення відповідного рахунка (в цьому випадку — дата касового чека, квитанції платіжного термінала або сліпа), залежно від того, яка подія відбулася раніше.

Податковий облік повернення товару

У разі повернення товару (послуги) споживачем (не платником ПДВ) торговельне підприємство має право на підставі абз. 1 п. 140.2 ПКУ зменшити відображені раніше доходи (витрати) у звітному періоді, в якому відбулося таке повернення.

А от що стосується ПДВ, то підприємству слід звернутися до норм абз. 2 п. 192.2 ПКУ, в якому зазначається, що зменшення податкових зобов'язань з ПДВ дозволяється лише за умови повернення повної грошової компенсації покупцю та при поверненні раніше поставлених товарів споживачу.

Продавець зобов'язаний виписати Розрахунок коригування (додаток 2 до ПН, форма якого затверджена наказом Мінфіну від 01.11.2011 р. №1379), відобразити таке коригування у Реєстрі отриманих та виданих ПН¹ та показати таке виправлення зі знаком «-» у рядку 8, 8.1 декларації з ПДВ² з обов'язковим поданням додатка 1 до неї.

¹ Наказ ДПАУ від 24.12.2010 р. №1002 «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення».

² Форма декларації з ПДВ, затверджена наказом Мінфіну від 25.11.2011 р. №1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість».

Приклад 1 Торговельне підприємство — платник ПДВ здійснило реалізацію товарів за платіжними картками на суму 1200,00 грн. Комісійна винагорода за обслуговування банку-еквайру становить 1,5%. Відображення в обліку див. у таблиці 1.

Таблиця 1

Відображення реалізації товарів за платіжною карткою

№ з/п	Зміст господарської операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн	Податковий облік
		Д-т	К-т		Доходи	Витрати
1.	Реалізація товару за БПК	331/БПК	702	1200,00	1000	—
		702	641/ПДВ	200,00	—	—
		333/БПК	331/БПК	1200,00	—	—
2.	Отримано суму на поточний рахунок	311	333/БПК	1200,00	—	—
3.	Відображено вартість послуг банку за банківською випискою	92	311	18,00	—	18
4.	Відображено собівартість реалізованого товару (сума умовна)	902	282	800,00	—	800
5.	Відображено фінансовий результат	791	92	18,00	—	—
		791	902	800,00	—	—
		702	791	1000,00	—	—

Приклад 2 Торговельне підприємство — платник ПДВ повертає покупцеві сплачені кошти за повернений товар, придбання якого наведено у прикладі 1. Відображення в обліку див. у таблиці 2.

Таблиця 2

Відображення повернення коштів за товар, реалізований за платіжною карткою

№ з/п	Зміст господарської операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн	Податковий облік
		Д-т	К-т		Доходи	Витрати
1.	Відображено повернення коштів покупцю	704	311*	1200,00	-1000***	—
		704	301**
2.	Зменшення ПЗ з ПДВ способом сторно	702	641/ПДВ	200,00	—	—
3.	Відображено оприбуткування поверненого товару	902	282	800,00	—	-800****
4.	Відображено фінансовий результат	791	704	1000,00	—	—
		791	902	800,00	—	—
* Повернення відбувається на картковий рахунок покупця. ** Повернення здійснюється через касу підприємства. *** Рядок 03.26 зі знаком «-» додатка IД декларації з прибутку підприємств. **** Рядок 06.4.25 зі знаком «-» додатка IВ декларації з прибутку підприємств.

Нормативна база

• Закон №5284 — Закон України від 18.09.2012 р. №5284-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо функціонування платіжних систем та розвитку безготівкових розрахунків».
• Закон про платіжні системи — Закон України від 05.04.2001 р. №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
• Закон про РРО — Закон України від 06.07.95 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
• Закон про захист прав споживачів — Закон УРСР від 12.05.91 р. №1023-XII «Про захист прав споживачів».
• Постанова №878 — Постанова КМУ від 29.09.2010 р. №878 «Про здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів».
• Правила №833 — Правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджені постановою КМУ від 15.06.2006 р. №833.
• Положення №223 — Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджене постановою НБУ від 30.04.2010 р. №223.
• Положення №614 — Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверджене наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. №614.
• Порядок №614 — Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затверджений наказом ДПАУ від 01.12.2000 р. №614.

Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»