Законом №4834 були внесені невеликі, але для деяких платників податків болючі зміни — збільшено ставку збору за першу реєстрацію транспортного засобу, змінено порядок визначення втрат спирту при виробництві алкогольних напоїв, змінено склад платників екоподатку.
Щодо акцизного податку
Оцінку змінам у сплаті акцизного податку наразі зробити важко: адже вони не встановлюють нової бази оподаткування або ставки податку, але все ж таки вплинуть на базу оподаткування, оскільки внесені зміни до п. 214.6 ПКУ і пп. «б» п. 216.3 ПКУ (а ці норми якраз стосуються визначення бази оподаткування акцизним податком). Зміна стосуватиметься виробників, які застосовують у виробництві підакцизних товарів:
1) спирт етиловий, коньячний та плодовий;
2) спирт етиловий ректифікований виноградний;
3) спирт етиловий ректифікований плодовий;
4) спирт-сирець виноградний;
5) спирт-сирець плодовий та алкогольних напоїв.
З 01.07.2012 р. норми втрат і виходу цих видів спирту затверджуються не центральним органом виконавчої влади, уповноваженим КМУ (наприклад, міністерством чи комітетом), а виключно самим КМУ.
Нагадаємо, що на сьогодні затверджено:
1) норми втрат спирту і готової продукції у лікеро-горілчаному виробництві — наказом Комітету України з монополії на виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (далі — Держспецмонополія України) від 31.03.2000 р. №30;
2) норми природних втрат спирту етилового при зберіганні, переміщенні, транспортуванні залізничним, водним і автомобільним транспортом — наказом Держспецмонополії України від 10.02.2000 р. №14.
Отже, встановлені зміни призведуть до видання нових нормативних документів від КМУ, а це може спричинити і перегляд вищезазначених норм.
Щодо першої реєстрації транспортного засобу
З 01.07.2012 р. збільшено ставку збору для вантажопасажирських автомобілів1. Раніше ставка для таких автомобілів була визначена пп. 234.1.9 ПКУ і становила 5 гривень за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна. Відтепер для цих автомобілів ставки для першої реєстрації дорівнюватимуть ставкам, установленим для вантажних автомобілів. Нагадуємо, що така ставка затверджена пп. 234.1.6 ПКУ, залежить від об'єму циліндрів двигуна та визначена у розмірах від 16,34 до 27,23 грн за 100 куб. сантиметрів об'єму циліндрів двигуна.
1 На жаль, Закон України від 05.04.2001 р. №2344-III «Про автомобільний транспорт» не дає визначення, який автотранспорт є вантажопасажирським. Але п. 1.4 Порядку узгодження нормативної документації на конструкцію транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 22.06.2000 р. №338, наводить таке визначення: «автомобіль вантажопасажирський — автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення як пасажирів, так і вантажів». Установити таке призначення можна за технічною документацією, яку надав продавець (виробник) автомобіля при його продажу, а якщо в ній цієї інформації немає, — звернутися за вищезазначеним порядком до наукових установ, визначених Мінтрансом України, для експертизи.
Щодо екологічного податку
З 01.01.2013 р. наберуть чинності зміни до ПКУ щодо того, хто саме є платником екоподатку у разі розміщення відходів. Зокрема, у пп. 240.1.3 ПКУ з 01.01.2013 р. визначено, що платниками екоподатку є особи, які «розміщують відходи». Нагадуємо, що у чинній редакції цієї норми до платників екоподатку належать особи, які «розміщують відходи у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах».
Iнакше виглядатиме з 01.01.2013 р. і визначення терміна «розміщення відходів», встановлене пп. 14.1.223 ПКУ, а саме: розміщення відходів — постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.
Нагадуємо, що наразі питання стосовно того, сплачувати чи не сплачувати СГД за відходи і які СГД мають це робити, дещо не врегульоване. Як роз'яснювала ДПСУ в узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом від 16.12.2011 р. №258 (далі — УПК №258), спеціально відведені місця чи об'єкти — це місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами. Такі дозволи отримують виключно ті, хто професійно займається розміщенням відходів. Виходить, усі інші платники податків екоподаток не повинні були сплачувати — цей висновок дуже втішив багатьох СГД. Але у листі від 15.05.2012 р. №13743/7/15-2117 ДПСУ пояснила, що хоча УПК №258 застосовується з 01.01.2011 р., але стосується лише побутових відходів.
I ось з 01.01.2013 р., згідно зі змінами, які вносить Закон №4834, екоподаток за розміщення відходів будуть сплачувати лише ті, хто займається їх постійним (остаточним) перебуванням або захороненням у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на професійній основі, на підставі отриманого чинного дозволу. Тобто нарешті, сподіваємося, всі неврегульовані питання буде вирішено остаточно, а значну кількість СГД виведено з кола платників екоподатку.
Натомість змінилася ситуація з оподаткуванням екоподатком операцій з розміщення вторинної сировини. З 01.01.2013 р., щоб не сплачувати екоподаток, ті, хто зберігає вторинну сировину, повинні зберігати її виключно на власних територіях (об'єктах).
Аналогічна умова була встановлена і п. 240.5 ПКУ, але вона стосувалася виключно тих СГД, які мають ліцензію на збирання і заготівлю відходів як вторинної сировини та провадять статутну діяльність зі збирання і заготівлі таких відходів. Але і цей пункт ПКУ змінили, і тепер він звучить так: «Не є платниками податку за розміщення відходів суб'єкти господарювання, які розміщують на власних територіях (об'єктах) виключно відходи як вторинну сировину». Приведено до цієї норми і пп. 242.1.3 ПКУ, який визначає об'єкт і базу оподаткування екоподатком.
Тобто з 01.01.2013 р. вимога розміщувати вторинну сировину тільки на власних територіях стосується і всіх інших СГД, наприклад тих, хто отримав таку вторинну сировину внаслідок ремонту або ліквідації основних засобів та планує її продати або використати у виробництві1. А ті СГД, які розміщують вторинну сировину на орендованих територіях, підпадатимуть під сплату екоподатку.
1 Утім, ця норма викликає і запитання: як бути, наприклад, державним або комунальним підприємствам — адже вони створені на базі державної або комунальної власності і володіють певним майном із певними особливостями (наприклад, земля у користуванні). Щодо цього питання, сподіваємося, ДПСУ надасть окремі роз'яснення.
Нагадуємо, що у цьому випадку сума податку, яка підлягає сплаті, визначатиметься за п. 249.6 ПКУ за формулою:
де:
Нпі — ставки податку в поточному році за тонну і-того виду відходів у гривнях з копійками;
Млі — обсяг відходів і-того виду в тоннах (т);
Кт — коригуючий коефіцієнт, який враховує розташування місця розміщення відходів і який наведено у пункті 246.5 ПКУ;
Ко — коригуючий коефіцієнт, що дорівнює 3 і застосовується у разі розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів.
А ставки екоподатку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях або об'єктах встановлено ст. 246 ПКУ.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»